На цей час в Україні в умовах економічної кризи, політичної і нестабільності постає проблема щодо необхідності розробки нових форм утримання та виховання дітей, які перебувають у особливо складних умовах. Перш за все це стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
В останні десять років кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування значно зросла. Сьогодні за офіційною статистикою в Україні загальна кількість таких дітей складає більше 100 000 осіб. Переважна більшість цих дітей влаштовані в інтернатні заклади. Вихованці такої форми виховання відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ях, станом здоров’я, розвитком інтелекту й особистості в цілому.
Питання соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, хвилює багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. В цьому напрямку працюють відомі науковці Г.М. Бевз, А.Й. Капська, С. Мещерякова, І.В. Пєша , І.М. Трубавіна, Н.М. Комарова та інші.
В літературі висвітлено проблеми соціалізації та формування особистості в умовах інтернатних закладів. Цим питанням займалися вчені – психологи на чолі з Р.Б. Брахманом, представлено результати обстеження прийомних сімей, що дозволяє зробити певні висновки щодо особливості впровадження цієї форми соціальної підтримки (І.В. Пеша «Соціальне становлення дітей в дитячих будинках сімейного типу»). Але, слід зазначити, що така форма соціальної адаптації дітей, позбавлених батьківського піклування, як прийомна сім’я, в сучасній літературі описана недостатньо, висвітлено лише загальні напрямки роботи з прийомними сім’ями.
Вивчення проблем влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування довело, що сімейне виховання, безперечно, виступає пріоритетною формою в Україні.
Найбільш ефективним, що може сприяти вирішенню проблем соціального становлення, різнобічного виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, є передача їх на виховання у сім’ю. Саме в ній формуються світогляд, морально-естетичні ідеали і смаки, норми поведінки, трудові навички, ціннісні орієнтири дитини, тобто ті якості, які згодом становитимуть основу її особистості.
В Україні існує чотири форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За їх пріоритетністю перелік таких – усиновлення, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.
Досвід європейських країн, які вже давно відмовились інтернатної системи переконує, що запобігти негативним явищам у виховному процесі підростаючого покоління можна. Потрібно лише посилити державну підтримку сімей з дітьми та інвестувати кошти в розвиток, соціалізацію дітей, які потребують особливої уваги.
Мета дослідження – проаналізувати сімейні форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Об’єкт дослідження – опіка дітей як соціально – педагогічна проблема.
Предмет дослідження – сімейні форми виховання як альтернатива влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Виходячи із поставленої мети дослідження, ставимо наступні завдання:
проаналізувати стан соціально – правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
ознайомитись з сімейними формами виховання дітей – сиріт;
визначити соціально – психологічні характеристики дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
оцінити готовність дитини до переходу в іншу сім’ю;
виявити потреби та проблеми батьків – вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей.
Методичні
розробки екологічного виховання на уроках хімії
Протягом; минулого сторіччя людина намагалася кардинально переобладнати оточуюче середовище для власних потреб. У результаті цього відбулися зміни, які зробили оточуючий світ малопридатним для прожив ...
Психолого-педагогічні аспекти
впровадження інновацій у школі
Суспедагогічних інноваційльна потреба у школах нового покоління вимагає особливої уваги до інноваційних процесів, до того, що заважає і що сприяє створенню та поширенню педагогічних новацій. Сьогодні ...
Читання як вид навчальної діяльності
Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>