Методика індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів

Педагогіка: історія і сьогодення » Методика індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів

Соціально-економічна ситуація, що склалась в Україні, вимагає сьогодні наукового переосмислення проблеми підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів для середньої ланки освіти, потребує перегляду підходів їх навчання технічним дисциплінам для роботи у сучасній загальноосвітній школі.

Завдання підготовки фахівця нового типу, у свою чергу, потребує цілеспрямованого формування заданих інтелектуальних і особистісних якостей, мотивації пізнавальної активності під час навчання у ВНЗ.

Стратегічним напрямом педагогічної освіти на сьогодні виступає установка на розвиток і самовдосконалення фахівця, за умови реалізації якої він зможе вільно орієнтуватися в складних соціокультурних ситуаціях, науково обґрунтовано впливати на навчання, виховання і розвиток іншої людини. Утвердження особистісної і професійної індивідуальності вчителя повинно стати умовою його повноцінного функціонування й підвищення продуктивності професійної діяльності. Особливо актуальним дане питання виявилось у зв’язку із запровадженням проектно-технологічної системи трудового навчання, в якій процес конструювання є невід’ємною складовою загального процесу проектування предметного середовища. Очевидно, що вчитель технологій, який покликаний забезпечити на практиці реалізацію завдань визначеної освітньої галузі, повинен мати відповідні знання та володіти практичними уміннями у сфері як проектування, так і конструювання тощо.

Разом з тим, у процесі навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів залишаються невирішеними певні проблеми. В першу чергу, вони пов’язані з різним вихідним рівнем технічних, технологічних, графічних та художньо-естетичних знань і вмінь випускників шкіл, які вступають до ВНЗ на навчання. Школи чи ліцеї технологічного профілю, де є відповідна матеріально-технічна база для занять з трудового навчання, де учні додатково у гуртках можуть займатися народними художніми промислами, різними видами декоративно-ужиткової чи технічної творчості, забезпечують своїм випускникам, порівняно з іншими, кращі базові умови для навчання технічних дисциплін у ВНЗ. Тому педагогічні ВНЗ повинні впроваджувати такі технології, форми і методи навчання, які дозволять виправляти ситуацію, забезпечать можливість студентам опанувати відповідні знання, уміння та навички. Це обумовлює актуальність індивідуалізації та диференціації навчання майбутніх вчителів технологій технічним дисциплінам.

Потреба в індивідуалізації зумовлена також розвитком індивідуальної траєкторії навчання, яку вища школа України активно впроваджує останні декілька років; індивідуалізація фахової підготовки вчителів стає актуальною також і в зв’язку з вимогами Болонської конвенції. Саме тому проблема індивідуалізації навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів постає на першому плані як пріоритетна задача удосконалення фахової підготовки в цілому, так і у контексті навчання студентів конструюванню швейних виробів, зокрема.

Фундаментальні питання професійної підготовки та навчання вчителя технологій розкриті у працях учених-педагогів Р.С. Гуревича, В.І. Гусєва, Й.М. Гушулея, О.М. Коберника, М.С. Корця, В.В. Кузьменка, Є.В. Кулика, Г.Є. Левченка, В.М. Мадзігона, Є.М. Павлютенкова, В.К. Сидоренка, Г.В. Терещука, Д.О. Тхоржевського та ін.

Процеси формування загальнотрудових політехнічних знань і вмінь, конструкторських здібностей учнів, розвитку їх технічного мислення і пізнавальних інтересів вивчалися М.А. Галагузовою, В.І. Гусєвим, В.І. Качнєвим, Є.А. Климовим, О.М. Коберником, В.П. Курок, Т.В. Кудрявцевим, Б.О. Мурієм, О.М. Пєхотою, К.К. Платоновим, В.А. Поляковим, В.Г. Риндак та ін.

Предметом спеціальних досліджень виступають окремі аспекти фахового становлення вчителя технологій (Т.М. Васенок, Л.І. Денисенко, О.П. Гнеденко, В.І. Жигірь, Н.П. Знамеровська, Г.М. Мамус, Т.А. Сиротенко, Л.М. Хоменко, В.М. Чайка, Л.М. Шпак).

Питанням формування конструкторських, техніко-конструкторських і художньо-конструкторських знань, умінь та навичок присвячені роботи Н.В. Божко, І.Т. Волкотруб, Н.П. Знамеровської, Ю.Г. Коваленка, Г.Є. Левченка, А.Я. Матвійчука, А.А. Мізраха, Л.З. Тархан та ін.

Конструкторсько-технологічна підготовка (КТП) як складова фахової підготовки вчителів трудового навчання розглядалася у працях О.Г. Дорошенка, В.І. Качнєва, Г.М. Мамус, П.С. Самородського, І.В. Сартакова, В.Д. Симоненка. Формуванню системи конструкторсько-технологічних знань і вмінь студентів загальнотехнічних факультетів педвузів присвячено дослідження Б.В. Сіменача.

Разом з тим, у процесі навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів залишаються невирішеними певні проблеми. В першу чергу, вони пов’язані, з різним вихідним рівнем технічних, технологічних, графічних та художньо-естетичних знань і вмінь випускників шкіл, які вступають до університету на навчання. Школи чи ліцеї технологічного профілю, де є відповідна матеріально-технічна база для занять з трудового навчання, де учні додатково у гуртках можуть займатися народними художніми промислами, різними видами декоративно-ужиткової чи технічної творчості, забезпечують своїм випускникам, порівняно з іншими, кращі базові умови для конструкторсько-технологічної діяльності у ВНЗ.

Тому педагогічні ВНЗ повинні впроваджувати такі технології, форми і методи навчання, які дозволять виправляти ситуацію, забезпечуючи можливість студентам опанування відповідними знаннями, уміннями та навичками. Це обумовлює актуальність індивідуалізації та диференціації навчання технічним дисциплінам на факультетах підготовки вчителів технологій.

Потреба в індивідуалізації зумовлена також розвитком індивідуальної траєкторії навчання, яку вища школа України активно впроваджує останні декілька років; індивідуалізація фахової підготовки вчителів стає актуальною також і у зв’язку з вимогами Болонської конвенції.

Саме тому проблема індивідуалізація навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів постає на першому плані як пріоритетна тенденція удосконалення фахової підготовки в цілому, так і у контексті навчання вчителя технологій конструюванню швейних віробів, зокрема.

Проблема індивідуалізації навчання значною мірою відображена в психолого-педагогічних дослідженнях, у тому числі на основі діяльнісного підходу (Г.О. Балл, П.Я. Гальперін, Т.В. Кудрявцев, Я.О. Пономарьов), розвивального навчання та активізації пізнавальної діяльності (Д.Б. Богоявленська, Л.С. Виготський, О.Н. Кабанова-Меллєр, Н.Ф. Тализіна). Індивідуальним відмінностям особистості присвятили свої праці психологи Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, З.М. Калмикова, В.О. Крутецький, Н.О. Менчинська, К.К. Платонов, Б.М. Теплов, С.Л. Рубінштейн. Загальні педагогічні основи індивідуального підходу до навчання та виховання учнів розкриті А.А. Бударним, А.О. Кірсановим, Є.С. Рабунським, І.Е. Унт.

Створенню дидактичної системи індивідуалізованого трудового навчання учнів загальноосвітніх шкіл присвячене фундаментальне дослідження Г.В. Терещука. Науковцями обґрунтовані методичні аспекти: індивідуального підходу в трудовому навчанні засобами нових інформаційних технологій (І.М. Цідило), індивідуалізації навчання школярів кресленню (Г.Р. Гаврищак), врахування індивідуальних особливостей, технічних здібностей у процесі підготовки майбутніх учителів технологій (Г.М. Мамус).

Проблеми індивідуалізації та диференціації процесу навчання досліджували також Ю.З. Гільбух, С.У. Гончаренко, П.М. Гусак, В.М. Володько, І.А. Зязюн, С.В. Король, Ю.М. Кулюткін, В.О. Сластьонін та ін.

Дослідження проблеми індивідуалізації підготовки вчителя знайшли відображення у філософських і психолого-педагогічних працях. Зокрема, цьому присвячене дослідження О.М. Пєхоти. Автор стверджує, що професійна придатність, компетентність, а потім педагогічна майстерність і новаторство можливі лише на індивідуально-творчому рівні самореалізації особистості.

Проте проведений аналіз психолого-педагогічних досліджень показав, що незважаючи на значну кількість наукових праць, проблема індивідуалізації навчання майбутніх вчителів технологій в процесі навчання технічних дисциплін не вивчена, а методика здійснення конструкторсько-технологічної діяльності студентів залишається традиційною.

Крім того, врахування індивідуальних особливостей студентів, їх репрезентативних систем сприйняття інформації при організації творчо-перетворювальної діяльності в умовах індивідуалізації навчального процесу, функціонування такої форми діяльності з метою підвищення ефективності навчання майбутніх учителів технологій не виступали предметом спеціального наукового дослідження.

З’ясування ж сучасного стану навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів дозволило охарактеризувати його таким, що не в повному обсязі відповідає вимогам їх майбутньої професійної діяльності.

Результати проведеної роботи дозволили визначити існуючі протиріччя між: необхідністю засвоєння студентами ЗНУ з дисципліни «Конструювання швейних виробів» і відсутністю змістовних одиниць, методів та форм, що могли б дозволити врахувати різний рівень підготовленості студентів в процесі їх навчання; необхідністю формування практичного мислення у студентів та відсутністю методів і завдань в її практичній частині, що могли б забезпечити цей процес індивідуалізовано; різним вхідним рівнем ЗНУ студентів перед вивченням дисципліни та відсутністю можливості у викладача спиратися на дані педагогічної діагностики і самодіагностики студентів, на їх основний тип репрезентативної системи сприйняття, на особливості та можливості парної роботи студентів у діаді при конструюванні швейних виробів.

Це дозволило сформулювати проблему дослідження: підвищення якості навчання студентів конструюванню швейних виробів на продуктивно-синтетичному рівні формування знань, формування вмінь та навичок розв’язання індивідуалізованих пізнавальних завдань на продуктивному рівні.

Все це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження: «Методика навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є частиною комплексної теми “Зміст і науково-методичне забезпечення підготовки вчителя трудового навчання” кафедри професійної педагогіки і методики трудового навчання Бердянського державного педагогічного університету.

Тему дисертації затверджено вченою радою Бердянського державного педагогічного університету (протокол №2 від 13.11.2001 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №1 від 29.01.2002 р.).

Мета і завдання дослідження.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, практично розробити та експериментально перевірити методику навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

1. Провести аналіз існуючих методичних систем навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів, визначити проблему дослідження.

2. Теоретично обґрунтувати та розробити методику навчання (цілі, зміст, методи, засоби, форми та технологію) майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань.

3. Експериментально перевірити ефективність розробленої методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань.

4. Розробити методичні рекомендації щодо індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів.

Об’єктом дослідження є процес навчання майбутніх учителів технологій конструюванню швейних виробів.

Предмет дослідження – методика навчання майбутніх учителів технологій конструюванню швейних виробів на основі реалізації індивідуалізованих пізнавальних завдань.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що якість формування знань та умінь з конструювання швейних виробів у майбутніх вчителів технологій підвищиться за умов реалізації методики їх навчання конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань, що будуть побудовані з урахуванням їх індивідуально-особистісних особливостей та показників успішності у навчанні, забезпечать диференційоване їх навчання під час практикуму з конструювання швейних виробів та більш високі показники індивідуальних траєкторій навчання.

Методи дослідження:

– теоретичні (критичний аналіз психолого-педагогічної літератури, дисертаційних досліджень; класифікація, систематизація й узагальнення отриманої інформації, моделювання) для: обґрунтування теоретичних основ дослідження, моделювання методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів, обґрунтування понятійного апарату та формулювання висновків і рекомендацій;

– емпіричні (анкетування, бесіди, спостереження, методи контролю якості знань і умінь, методики вивчення особистісних якостей); педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, рефлексивно-оцінний); статистичні методи (кількісний та якісний аналіз експериментальних даних) для вивчення та аналізу процесу навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів в практиці роботи вищих навчальних закладів та її динаміки в умовах індивідуалізації навчального процесу, обґрунтування достовірності отриманих результатів;

– методи математичної і статистичної обробки даних (перевірка статистичних гіпотез, дисперсійний критерій Стьюдента, Фішера, Кохрена) для аналізу результатів експериментальної роботи.

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять досягнення педагогіки, психології, висновки сучасних міждисциплінарних праць (філософських і психолого-педагогічних) про особистість як суб’єкта навчання, закономірності наукового пізнання; теорія структури діяльності (А.М Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн); теорія систем, концепція моделювання складних педагогічних об’єктів та процесів; діяльнісна теорія навчання, діяльнісний підхід до виховання особистості студента як активного творчого суб’єкта пізнавальної діяльності; індивідуальний характер пізнавальної діяльності студентів, основні принципи гуманізації освіти; , положення сучасної психолого-педагогічної науки про системний та суб’єктно-діяльнісний підходи до аналізу педагогічних явищ (В. П. Беспалько, Г. К. Селевко та ін.); філософські засади моделювання системи освіти у XXI столітті (В. П. Андрущенко, В. Г. Кремень та ін.); особистісно орієнтовану освіту як провідний чинник гармонізації суспільства (С. У. Гончаренко, Н.Г. Ничкало, В.В. Ягупов та ін.); зміст, методи та форми професійної підготовки фахівців (О.Е. Коваленко, М.І. Лазарєв, О.Г. Романовський та ін.); теоретичні положення про основи оптимізації навчально-виховного процесу (Ю.К. Чабанський, М.М. Поташник); теорія поетапного формування знань та умінь (А.Н. Леонтьєв, П.Я. Гальперін); дидактичні основи технологічної освіти (П.Р. Атутов, Н.О. Брюханова, В.А. Поляков, М.Л. Рябчиков, Д.О. Тхоржевський); методологічні підходи в обґрунтуванні системи проектно-технологічної підготовки (О.Коберник), теорії індивідуалізації трудового навчання (Г.Терещук); особистість як активного суб'єкта діяльності й розвитку (І. А. Зязюн, В. Г. Кремень та ін.), підходи до організації професійної підготовки, оцінювання ефективності та якості підготовки фахівців (С. І. Архангельський, Ю. К. Бабанський та ін.); теоретичні й методичні засади навчання майбутніх фахівців (Г.Є Гребенюк, Р.М. Макаров, В.Г. Хоменко та ін.); положення державної освітньої нормативно-правової бази: Закон України “Про освіту”, Закон України “Про вищу освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, “Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в Європейський освітній простір”, Комплексна цільова програма “Вчитель”, Концепція педагогічної освіти в Україні, Стандарт вищої освіти, Державний стандарт базової і повної середньої освіти (освітня галузь “Технологія”); положення і висновки теорії та практики педагогіки вищої школи щодо організації навчального процесу у вищих навчальних закладах.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося з 2001 по 2012 рік на базі Бердянського державного педагогічного університету та Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Науково-дослідною роботою було охоплено 548 студентів та 32 викладачі.

Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося з 2001 по 2012 рік у три етапи (пошуково-теоретичний, дослідно-експериментальний, підсумково-узагальнюючий).

На першому (пошуково-теоретичному) етапі (2001– 2007 рр.) з метою вивчення стану проблеми було проаналізовано праці психологів, педагогів, філософів та дисертаційні роботи, близькі до теми дослідження; обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, сформульовано робочу гіпотезу, проведено констатувальний експеримент.

Другий (дослідно-експериментальний) етап (2007 – 2010 рр.) полягав у розробці концептуальних підходів щодо теоретичного обґрунтування та розробки методики навчання (цілі, зміст, методи, засоби, форми та технологію) майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань; проводився аналіз результатів констатувального експерименту, розроблялися модель, програма і методика формувального експерименту; проводилася дослідно-експериментальна робота щодо перевірки ефективності моделі методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів.

На третьому (підсумково-узагальнюючому) етапі (2010 – 2012 рр.) аналізувалися результати дослідно-експериментальної роботи, проводилося їх узагальнення та апробація; розроблялися методичні рекомендації щодо індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів, сформульовано висновки та рекомендації; здійснювалось літературне оформлення дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

вперше теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено:

– методику навчання (цілі, зміст, методи, засоби, форми та технологію) майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань, які представлені на трьох рівнях (звичайний, підвищеної складності, складний), що враховують особливості репрезентативної системи сприйняття студентів; виокремлено критерії оцінювання такої методики: критерії сформованості фахових знань, критерії сформованості професійних умінь, критерії сформованості професійно важливих якостей при виконанні індивідуалізованих пізнавальних завдань;

– метод варіативних індивідуальних матриць, що дозволяє забезпечити науково обґрунтовану та ефективну індивідуальну траєкторію навчання студента конструюванню швейних виробів, що складається з наступних кроків: проектування блоків-варіантів матриці для подачі змісту з конструювання швейних виробів; визначення змісту досліджуваного матеріалу (в залежності від психологічних, особистих параметрів та рівня навчальних досягнень студентів); співпраця викладача та студента у виборі модулів з варіативної частини та роз’яснення змісту та етапів обов’язкової; індивідуальне вирішення завдань, у парі або під керівництвом викладача; рефлексія та самоаналіз виконаних завдань, перевірка їх вирішення викладачем; складання індивідуальної траєкторії подальшого вивчення матеріалу з конструювання швейних виробів на основі рефлексії та реперних точок (в залежності від психологічних, особистих параметрів та рівня навчальних досягнень студентів);

– удосконалено парну форму навчальної діяльності студентів на основі спеціально сконструйованих пізнавальних завдань, реалізація яких дозволяє їм при наявності різних репрезентативних систем сприйняття інформації, за рахунок взаємодії та взаємодоповнення навчальної діяльності один одного, досягати запланованого викладачем результату при навчанні конструюванню швейних виробів;

– набули подальшого розвитку засоби навчання, який полягає у створенні та використанні комп’ютерної системи навчання студентів «Конструювання» для індивідуалізації їх навчання конструюванню швейних виробів, що дозволяє поєднати множину алгоритмів навчання за такими напрямками як послідовне вивчення змісту модулів при реалізації відповідних компонентів методики, підвищення складності навчального матеріалу відповідно до рівня сформованості умінь з конструювання швейних виробів, врахування провідного типу сприйняття репрезентативної системи студента.

Практичне значення одержаних результатів полягає у впровадженні у навчальний процес методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань, в розробленні методичних рекомендацій щодо індивідуалізованого навчання студентів конструюванню швейних виробів; удосконалені методики проведення лабораторно-практичних занять на початковому етапі вивчення в рамках дисципліни “Конструювання швейних виробів”, розроблені та впровадженні у навчальний процес комп’ютерної системи навчання «Конструювання».

Розроблено та впроваджено систему завдань та дидактичні матеріали, що забезпечують студентам можливість індивідуалізації навчання з базових модулів дисципліни “Конструювання швейних виробів”.

Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечено застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті, і завданням дослідження; практичним аналізом стану досліджуваної проблеми; кількісною обробкою та якісним аналізом результатів експериментальної роботи; апробацією й впровадженням результатів дослідження в практику роботи навчальних закладів.

Упровадження результатів дослідження. Результати дослідження упроваджено в навчально-виховний процес Бердянського державного педагогічного університету (довідка № 55-08/2570 від 19.09.2013 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка (довідка № 1038-33/03 від 29.08.2013 р.), Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова (довідка № 07-10/ 2126 від 20.09.2013). Вони також можуть бути використані для подальшого вдосконалення процесу професійної підготовки студентів технічних ВНЗ.

Особистий внесок здобувача. У спільних працях здобувачеві належать (відповідно до списку наукових праць): – визначення та характеристика складових підготовки майбутніх вчителів обслуговуючої праці;– визначення сучасних проблем індивідуалізації навчання студентів при конструюванні швейних виробів; – розробка компонентів методики викладання професійно-орієнтованих дисциплін; – розробка компонентів методики викладання креслення.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та результати дослідження викладено в доповідях на всеукраїнських науково-практичних конференціях:

– «Трудова підготовка учнівської молоді: стан та перспективи» (Тернопіль, 1999 р.); «Стан і перспективи професійної орієнтації, трудового профільного навчання та професійної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів» (Бориспіль, 2002 р. ); «Зміст і технології шкільної освіти» (Київ, 2005 р.); «Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації» (Київ, 2009 р.); Міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми інженерно-педагогічної освіти» (м. Артемівськ, 2012 р.).

Публікації. Основні результати дослідження відображено в 15-ти наукових публікаціях і науково-методичних працях: 8 статей – у наукових фахових виданнях; 5 – у матеріалах наукових конференцій; 2 – навчально-методичних посібника.



Основні компоненти професійної компетентності фахівця галузі
Компетентність – інтегративна характеристика особистості, що відображає готовність і здатність людини мобілізувати набуті знання, уміння, досвід і способи діяльності та поведінки для ефективного вирі ...

Історія фортепіанного факультету
Славетна історія Київської консерваторії та вітчизняної музичної освіти в цілому нерозривно пов′язана з історією фортепіанного факультету. Першим директором Київської консерваторії став видатни ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net