Українська обрядовість як засіб виховання дошкільнят

Педагогіка: історія і сьогодення » Українська обрядовість як засіб виховання дошкільнят

Освіта – стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації й держави, запорука майбутнього, найбільш масштабна і людиноємна сфера суспільства, його політичної, соціально-економічної, культурної й наукової організації. Вона є засобом відтворення й нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина дієвим чинником модернізації суспільства, зміцнення авторитету держави на міжнародній арені.

За роки незалежності в Україні визначено нові пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, розпочато практичне реформування галузі на основі приєднання до Болонського процесу .

За цих умов освіта спрямована на втілення в життя української національної ідеї. Вона підпорядкована консолідації українського народу в українську націю, яка прагне жити у співдружності з усіма народами і державами світу.

Освіта виховує громадянина і патріота України, прищеплює любов до української мови і культури, повагу до народних традицій. Вона підпорядкована формуванню системи національних інтересів як головних пріоритетів світоглядної культури, вихованню поваги до народів світу.

Система освіти має забезпечувати: 1) збереження і продовження української культурно-історичної традиції, виховання шанобливого ставлення до державних святинь, української мови і культури, історії і культури народів, які проживають в Україні, формування культури міжетнічних відношень; 2) виховання людини демократичного світогляду і культури, яка дотримується прав і свобод особистості, з повагою ставиться до традицій народів і культур світу, національного, релігійного, мовного вибору особистості, виховання культури світу і міжособистісних відношень та інші.

Однак те, що відображено в законі «Про освіту», не знаходить конкретний вияв у практиці. Наукові джерела переконливо доводять, що дитина не знаходиться під постійним виховним впливом матеріальної і духовної культури свого народу. До виховного процесу не повною мірою включаються: принцип національного виховання, принцип культуровідповідності, принцип народності, які передбачають створення умов для засвоєння новим поколінням історії свого народу, його мови, пізнання і примноження духовної культури, національних традицій, звичаїв, забезпечуючи духовну єдність поколінь. Все частіше в суспільстві відчувається «дефіцит моральності», одним із проявів якого виступає втрата духовних цінностей народу, зокрема відчуження підростаючого покоління від народної культури.

У державній національній програмі «Освiта» («Украiна ХХI століття») одним з основних принципів названа національна спрямованість освіти, що виявляється в органічному поєднанні національної історії та традицій, збереженні та збагаченні культури українського народу. Реалізація цього принципу пов'язана з утвердженням пріоритетів духовності, моралі, патріотизму.

Як відомо, дошкільний вік відрізняється підвищеною сприйнятливістю до соціальних впливів. Дитина, прийшовши в цей світ, вбирає в себе все людське: способи спілкування, поведінки, ставлення, використовуючи для цього власні спостереження, емпіричні висновки та умовиводи, наслідування дорослим. Рухаючись шляхом проб і помилок, вона опановує норми життя в людському суспільстві. Це робить дошкільний вік найбільш сприятливим для морального виховання. Питаннями морального виховання дошкільнят займалися такі вчені і педагоги, як Т.І. Поніманска, В.А. Сластенін, С.А. Козлова, В.І. Ядешко, Л.Р.Болотіна, І.А. Каірова.

Кожен народ з покоління в покоління передає свій суспільний і соціальний досвід, духовне багатство як спадок старшого покоління молодшому. Народ завжди виступає в ролі вихователя молодого покоління, а виховання при цьому набуває народний характер. Тільки народне виховання є живим органом в історичному процесі народного розвитку, таке виховання набуває надзвичайно впливову силу на формування національного характеру, національної психології людини, на його моральне становлення.

У цьому руслі, звісно, актуальним є питання виховання дошкільників народними національними обрядами. Цим питанням займалися багато вчених і педагогів (В.Ф.Афанасьєв, Г.С.Виноградов, Г.Н.Волков, М.Г.Стельмахович, К.Д.Ушинський). Залучення дітей до участі у святах і обрядах рідного народу дає їм можливість на практиці пізнати його культурно-історичний досвід.

Виховання дітей на основі національної обрядовості вирішує відразу кілька виховних проблем: 1) виховання патріотизму, любові до рідного краю; 2) естетичне та моральне виховання дітей; 3) підготовка до самостійного життєвого вибору, творення особистості; 4) формування громадянської свідомості.

Залучення дітей до народної творчості, мистецтва, безпосередня участь в національних святах виховують у них моральні почуття, розвивають художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитини радістю, піднімають настрій, формують естетичний смак. Отже, актуальність даної проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми кваліфікаційної роботи: «Українська обрядовість як засіб виховання дошкільнят».

Мета роботи: виявити ефективність використання народних обрядів і свят в моральному вихованні дошкільнят.

Об'єкт дослідження: процес виховання дітей в дошкільному навчальному закладі.

Предмет дослідження: українська обрядовість як засіб виховання дітей дошкільного віку.

Об’єкт, предмет і мета дослідження обумовили вибір наступних завдань:

1. На основі вивчення наукової літератури розкрити сутність поняття «обрядовість».

2. Теоретично обґрунтувати доцільність використання української народної обрядовості у вихованні дітей дошкільного віку.

3. З'ясувати шляхи використання українських народної обрядовості у вихованні дошкільників у сучасному ДНЗ.

4. Визначити форми і методи народознавчого виховання дошкільнят.

5. Систематизувати методичні матеріали з виховання дошкільнят українською обрядовістю.

Відповідно до визначених завдань і для перевірки наукового припущення було використано такі методи дослідження: теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури, наукових робіт з проблем використання української обрядовості як засобу виховання дошкільників; емпіричні: спостереження, вивчення практичного досвіду педагогів, порівняння.

Джерельна база дослідження складається з положень, які викладені у працях українських діячів минулих часів (Г.Ващенка, О.Савченко, О.Сухомлинської, М.Ярмаченка, О.Воропай, М.Грушевського, О.Духновича, В.Сухомлинського, К.Ушинського, П.Чубинського, Д.Яворницького, Б.Грінченка, Л.Данченко, Л.Любарської, Н.Миропольської, І.Огієнка, М.Стельмахович) та сучасних дослідників (Л.Драчук, А.М.Богуш, К.Л.Крутій, Н.А.Лопатинської), які наголошували на тому, що обрядовість є важливим компонентом виховання дошкільників.

Наукова новиза дослідження полягає в систематизуванні методичних матеріалів з виховання дошкільнят українською обрядовістю.

Практична зачущість дослідження в з'ясуванні шляхів використання українських народної обрядовості у вихованні дошкільників у сучасному ДНЗ, визначенні форм і методів народознавчого виховання дошкільнят.

Особистий внесок автора дослідження полягає в розробці матеріалу для формуючого експерименту в подальшому дипломному дослідженні.

Положення, що виносяться на захист:

1) теоретичне обґрунтування доцільності використання української народної обрядовості у вихованні дітей дошкільного віку;

2) розробка методичних матеріалів з виховання дошкільнят українською обрядовістю.

Структура й обсяг кваліфікаційної роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, об’єкт, і предмет дослідження. У першому розділі розглянуто психолого-педагогічні та етнографічні засади виховання дошкільників. У другому розділі розглянуто методи застосування української обрядовості як засобу виховання дошкільників.



Особистісний характер наукової творчості
Науково-дослідна робота, здійснювана як в аудиторний, так і поазаудиторний час, вимагає постійної копіткої розумової праці вісімнадцяти – дев’ятнадцятирічних студентів-філологів, формування у них так ...

Організація розваг за народними традиціями
Організації розваг для малят завжди приділяється велика увага з боку керівництва дитячим садком і з боку музичних вихователів груп. Під час свята педагоги і батьки мають змогу спостерігати за діяльні ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net