Модульно-розвивальне навчання у середній загальноосвітній школі

Педагогіка: історія і сьогодення » Модульно-розвивальне навчання у середній загальноосвітній школі

Початок XX століття знаменується пошуками нового в освіті, педагогіці. Певне неприйняття традиційної моделі школи є характерним для всіх прогресивних починань у світі; свого часу в Америці, Англії, Франції, Німеччині з’явилися ідеї "нових шкіл", "нового виховання", які пов'язані з іменами Д. Дьюї, Фер'єра, О. Декролі, Е. Денолена, Р. Кузіне та ін.

Світовий досвід розвитку педагогічної теорії і практики переконливо свідчить, що кожен народ має свою власну національну систему виховання і освіти, яка вибудовується й розвивається впродовж довгого історичного розвитку. Конституція України, закон України "Про освіту", державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття) принципово змінили мету української національної школи - від засвоєння учнем сукупності знань до всебічного розвитку людини як особистості, як найвищої цінності нації. У суверенній українській державі формуються нові гуманістичні принципи: не людина для держави, а держава для людини. Отже, не дитину потрібно пристосовувати до системи освіти, а освіту до неї.

Такі гуманістичні цінності освіти зумовлюють зміну авторитарно-дисциплінарної моделі навчання на особистісно-орієнтовану. Для більшості загальноосвітніх шкіл характерні такі спільні негативні ознаки: брак стимулів до навчання, монологічність викладання, панування репродуктивної діяльності учнів, ставлення до них як до об'єкта впливу, переважання навчально-предметного змісту над іншими його різновидами, неможливість реалізації інтелектуально-особистісного потенціалу учнів, передусім здібних і обдарованих.

Педагогічна діяльність за своєю суттю - творча. Однак, працюючи в традиційній школі, педагоги поступово втрачають цю здібність. Звикнувши за умов жорсткого контролю до вказівок, порад, зауважень адміністрації, вони стають менш активними та самостійними. Система традиційної методичної роботи не стимулює талановитого педагога до розкриття його потенціалу і не здатна підвищити фаховий рівень учителя з низькою кваліфікацією. Брак внутрішньої мотивації до саморозвитку, самонавчання, самоосвіти теж призводить до поступової втрати педагогічної майстерності. Щоб розв'язати цю проблему, потрібно поставити перед педагогічним колективом такі завдання, виконання яких забезпечить створення ефективної педагогічної системи з елементами новизни, творчості, зі зміною позицій у взаєминах "учитель - учень".

Це пов'язано з тим, що для вітчизняного освітянства традиційно прийнятними є прикладні, локальні експерименти (психолого-педагогічні, навчальні та ін.), які здебільшого не торкаються основного змісту соціально-культурної діяльності школи. Однак, прикладне експериментування сьогодні не може вивести національну освіту з кризи. Очевидно, що існуюча модель класно-урочної системи є фундаментальною, але недостатньо ефективною. Одним із шляхів вирішення суспільної проблемної ситуації є, на наш погляд, зміна методологічної парадигми розвитку національної освіти, що передбачає досягнення нового рівня експериментування – організацію фундаментальних соціально-психологічних досліджень.

Актуальність дослідження. Сучасні тенденції розвитку оновлюваної України висунули перед ЗОШ ряд якісно нових завдань, зокрема, максимальне задоволення потреб та інтересів школярів, формування, розвиток і збереження неповторної індивідуальності особистості як соціальної цінності, що й ініціювало пошук нових педагогічних технологій, які б надавали можливість учням на більш широкій і вільній основі вибирати власний шлях оволодіння змістом освіти, природними і соціальними силами, своєю власною природою.

Однак реальна практика показує наявність спорадичності в організації навчального процесу, протиприродне розмежування навчального, виховного й освітнього процесів: сприйняття їх як самодостатніх соціопедагогічних функцій школи; розуміння навчального процесу як такого, що існує поза особистістю - учневі відводиться пасивна роль у навчанні, згідно з якою він завжди є подвійно залежним від навчальної програми і волі вчителя, а тому "веденим, підлеглим і внутрішньо невільним", як слушно зазначає А.В. Фурман.

Предмет дослідження - модульна організація процесу навчання учнів.

Мета дослідження - виявити й охарактеризувати суттєві ознаки теорії і практики модульно-розвивального навчання.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що якщо перед учнями зміст навчального предмету розкрити на основі поетапного розгортання дидактичного модуля і об'єктивувати в їх свідомості змістово-процесуальну суть його складових елементів, то це призведе до формування в них системного знання, цілісного засвоєння всього навчального предмета. Дидактичний модуль може бути дидактичною основою самостійної навчально-пізнавальної діяльності в процесі навчання, засобом індивідуалізації, диференціації й інтенсифікації навчання, підвищення якості знань школярів; засобом сприяння вибору на більш широкій і вільній основі власного шляху оволодіння змістом освіти, природними і соціальними силами, своєю власною природою.

В роботі розв'язувалися наукові завдання:

1. Проаналізувати теоретичні основи досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній науці та практиці.

2. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми модульної організації процесу навчання у середній загальноосвітній школі.

3. Визначити шляхи реалізації модульного навчання та умови ефективного проектування програмово-методичного забезпечення модульно-розвивального навчання.

4. Обгрунтувати стратегію і тактику створення програмово-методичного забезпечення діяльності вчителів за модульно-розвивального навчання в частині їхньої проектно-конструкторської діяльності, а саме - розробки граф-схем та наукових проектів навчальних курсів як нового варіанту планування освітнього змісту.

5. Відстежити динаміку інтелектуального розвитку учнів за модульно-розвивального навчання (на прикладі ЗОШ №63).

6. Розробити граф-схеми та наукові проекти навчального курсу англійської мови у восьмому та дев’ятому класах (на базі міні-підручника з англ. мови ЗОШ №63).

7. Сформулювати науково-методичні рекомендації для педагогів щодо розробки та використання пропонованих граф-схем.

Теоретико-методологічна основа дослідження - закон України "Про освіту"; Національна програма "'Освіта"( Україна XXI ст.); Державні стандарти загальної середньої освіти в Україні (проект); методологія наукового експерименту, системно-структурний та діяльнісний підходи у психолого-педагогічній науці.

Використовувались слідуючі методи дослідження: аналіз теоретичних засад досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній науці і програмово-методичного забезпечення модульно-розвивального навчання; вивчення педагогічної практики планування навчального процесу, теоретичне та практичне моделювання педагогічного експерименту.



Формування готовності майбутніх фахівців до забезпечення творчо-естетичної самореалізації дітей
Сучасні тенденції розвитку початкової освіти як школи творчості зумовлюють необхідність пошуку нових підходів до побудови всього навчально-виховного процесу підготовки вчителя початкових класів, розв ...

Формування пізнавальної активності школярів на уроках української мови
Актуалізація пізнавальної діяльності учнів на уроках - одна з самих актуальних проблем методики української мови. Говорячи про необхідність подальшого удосконалення всієї загальноосвітньої системи, а ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net