Методика розвитку мовлення і навчання грамоти дітей дошкільного віку

Педагогіка: історія і сьогодення » Методика розвитку мовлення і навчання грамоти дітей дошкільного віку

Мовленнєво-творча діяльність – це складання різних типів зв’язних висловлювань, за допомогою яких дитина виражає власні почуття, уявлення, навіяні художніми творами, сприйняттям навколишнього світу. Як складова частина різних видів діяльності (гри, малювання, конструювання, театралізації, спілкування), мовленнєво-творча діяльність не завжди завершується складанням твору, який би відповідав певним літературним та мовним нормам, оскільки дитина не ставить перед собою таке завдання. Мовленнєві завдання підпорядковуються меті, змісту загальної діяльності, що зумовлює вибір мовленнєвих дій.

Словесна творчість як первинна форма літературної творчості – це спеціально організований мотивований процес складання дитиною твору в будь-якій формі висловлювання, що відповідає певним літературним нормам.

Одним з найефективніших методів розвитку словесної творчості є творче розповідання як продуктивна діяльність, результатом якої є зв'язна, логічно послідовна розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, сюжетної розповіді з досвіду, опису по пам'яті), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам'яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов'язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому діти використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.

Існують різні види творчих розповідей залежно від матеріалу, що є джерелом виникнення сюжету.

Творчі розповіді на наочній основі

Сюжетна розповідь про іграшку,

Розповідь за сюжетною ігровою обстановкою.

Розповідь за сюжетною картиною.

Розповідь-мініатюра за картинкою-сюрпризом.

Розповідь за картинкою про природу.

Розповідь-роздум.

Розповідь-етюд.

Творчі розповіді на словесній основі

Розповідь на тему, запропоновану вихователем.

Розповідь за планом вихователя.

Продовження розповіді вихователя.

Розповідь за опорними словами.

Розповідь про цікавий епізод з життя дитини.

6.Казка-небилиця.

7.Складання творчої розповіді, казки за власним сюжетом.

Творча розповідь на тему, запропоновану вихователем дає значний поштовх творчій уяві дитини, вона самостійно обирає зміст розповіді та його форму. Діти навчаються наочно і образно описувати предмети, передавати почуття, настрій та пригоди героїв, самостійно придумувати цікавий кінець розповіді (рекомендує Е.П. Короткова.) Деякі розповіді можуть бути об’єднані в одну тему, наприклад серія розповідей про дівчинку Катрусю: «Нова сукня Катрусі», «Яка іграшка сподобалася Катрусі в дитсадку?» та ін.

Творча розповідь за планом вихователя потребує вже більшої самостійності, оскільки план намічає лише послідовність розповіді, а розвиток змісту дітям потрібно здійснювати самостійно.

Л.А. Пеньєвська пропонує складати план у звичайній розмовній формі. Наприклад, під час придумування казки «Пригоди їжачка» вихователь дає наступний план: «Спочатку розкажіть, як їжачок зібрався на прогулянку, що цікавого побачив він по дорозі до лісу, та придумайте, що з ним сталося далі.» В подальшому,коли діти навчаться складати розповіді за запропонованим планом, потреба в ньому відпадає.

Творча розповідь за опорними словами. Дорослий добирає малюнки із зображенням предметів, об'єктів, назви яких слід використати у розповіді. Наявність образу дасть змогу не лише використати слово, а добрати більш точні порівняння, ознаки, описати зовнішність тощо.

Наприклад:

— Будемо крокувати мовними стежинками. Кожний крок -- це слово. До кожного слова я підібрала картинку. Ланцюжок слів поведе нашу розповідь наче стежинкою: верблюд — журнал — вітер — квітка — ніч — капелюх.

Почали: — У далекій-далекій Африці, у пустелі, жив-був верблюд. Одного разу він гуляв своєю пустелею і знайшов журнал. Верблюд почав його розглядати. Тут налетів вітер і перегорнув сторінку журналу, а там була намальована гарна червона квітка. Верблюд подумав: "От би мені мати таку квітку!" Так він довго мріяв і не помітив, як прийшла ніч. Верблюд ліг спати і йому наснилось, що він гуляє пустелею у солом'яному капелюсі, який прикрашає гарна червона квітка.

Потім педагог забирає малюнки і називає дітям певну кількість слів, пропонуючи їх запам'ятати. Слів має бути 5-7 і дорослому треба промовляти їх повільно, голосно, чітко.

Пізніше діти можуть грати у такі ігри-завдання парами. Одна дитина придумує і називає слова (кількість слів краще обумовити), а інша дитина у послідовності називання слів, складає з ними зв'язну розповідь.

Завершення дітьми розповіді, яку розпочав вихователь — придумування кінцівки — також дієвий прийом для розвитку уяви. Педагог пропонує зав'язку, яка припускає декілька логічних розв'язок. Розповідь педагога служить для дітей мовним зразком, якого вони дотримуються в процесі усієї роботи.

Прийом сумісних дій на заняттях слід поєднувати з питаннями, вказівками, поясненнями та ін. Наприклад, при роботі над сюжетом «Як Надійка загубила та знайшла свою рукавичку», вихователь може почати свою розповідь так: «Бабуся сплела Надійці рукавички. Рукавички сині з білими смужками. Приміряла Надійка рукавички – вони виявились їй як раз по розміру. «Дякую, бабусю!», – сказала Надійка. Зібралась Надійка на прогулянку та одягла свої нові рукавички. А що було далі, ви розповісте самі.»

Розповідь про цікавий епізод з життя (з власного досвіду) визначаються як розповіді про реальні події, свідками або учасниками яких були самі діти. Зміст цих розповідей здебільшого складає матеріал, сприйнятий ними раніше та збережений у пам’яті, а потім відтворений в уяві.

Життя дитини впродовж кожного дня насичене різними подіями - великими та малими. Для дитини важливо все, наприклад, зустріч з незнайомою твариною, знайомство з новими друзями, подорож на автобусі, навіть спостереження разом з мамою за хмарками, висловлене живими, яскравими емоціями, глибокими переживаннями, які формують дитячий світогляд. Для навчання розповіді з власного досвіду велике значення має не лише змістовне повсякденне життя дітей, розвиток спостережливості, чутливості, допитливості, а й формування звички та вміння вербалізувати, обговорювати набутий досвід, деталізувати найцікавіші моменти, образи, яскраво передавати емоційні враження, переживання. Розповіді дітей з власного досвіду характеризуються щирістю, емоційністю, проте вони відрізняються ще недостатньою зв’язністю і послідовністю, адже малюк будує їх не за законами логіки, а передусім визначає образи, події, які найсильніше вплинули на нього.

Розповіді з власного досвіду мають величезне значення для розвитку інтелектуальних та мовленнєвих здібностей дитини, виявлення її індивідуальності. Діти вчаться систематизувати свій досвід, чітко, зрозуміло, послідовно висловлювати свої враження, переживання, ділитися спостереженнями у зв’язному мовленні без опори на наочність.

У підготовчій до школи групі використовуються розповіді-мініатюри.

Мініатюра - це твір невеликого обсягу на вузьку тему. Він має бути закінченим за формою та змістом. В основі мініатюри повинні бути уважні особисті спостереження, в них дитина виразно описує кого-небудь або що-небудь. Це може бути картина природи, явище в природі чи суспільстві, подія.

У підготовчій групі можна використовувати такий прийом: придумування розповідей-мініатюр, об’єднаних одним героєм. Розповіді плануються на декілька занять. Це – розповіді із продовженням. Наприклад, про дівчинку Катрусю: «Якою булла Катруся?», «Нова сукня Катрусі», «Яка іграшка найбільше сподобалась Катрусі в дитсадку?», «Діти показують Катрусі свої малюнки», «Човник Катрусі відпливає в море» та інші.

Одним із видів творчих завдань є складання дітьми розповідей-етюдів про предмети та явища природи. Маленькі твори про природу, як називав їх В.А Сухомлинський, - найважливіша форма роботи з розвитку мовлення та думки.

Розповідь-етюд – це невеличка розповідь на запропоновану тему. Складання таких розповідей може займати все заняття або певну його частину. Метою розповідей-етюдів є розвиток образності й точності мови, вироблення вміння декількома реченнями охарактеризувати предмет або явище, знайти для нього опису найбільш виразні слова.

Складання розповіді-етюда потребує вже певного досвіду творчої розповіді, уміння відчути й передати красу предмета або явища. Тому доцільно використовувати даний вид розповіді в підготовчій та старшій групах.

Спочатку розповіді дітей складаються з декількох слів, одного-двох речень, часто це просто перелік якихось яскравих ознак предмета. Поступово розповіді дітей наповнюються порівняннями, метафорами.

Словесні логічні завдання – різновид розповіді, в якій перед дітьми ставиться проблемне питання, яке їм пропонується вирішити. Цінність словесних логічних завдань полягає в тому, що:

проблемне питання, яке ставить вихователь, викликає у дітей активне пізнавальне ставлення, внутрішню зацікавленість, що створює сприятливі умови для засвоєння знань;

розкриття причинних зв'язків сприяє формуванню доказовості, критичності мислення;

моральні ситуації, що лежать в основі словесних логічних завдань, викликають у дітей гуманні почуття доброти, співчуття, які слід формувати у дошкільників;

у процесі розв'язання словесних логічних завдань діти стверджуються у знаннях про природокористування, ставленні до природи.

Словесні логічні завдання використовуються переважно тоді, коли у дітей вже склалися певні знання, наприклад, про об'єкти природи.

Наприклад: "Восени в саду осипалося листя і лежало золотистим килимом. – Сьогодні підемо згрібати листя, – сказала мама Вові. – А можна я нагребу купу і розпалю вогнище? – запитав Вова. – Не можна, – відповіла мама". Чому мама не дозволила Вові розпалювати вогнище?

Як правило, заборону на розпалювання вогнищ діти пов'язують з власною безпекою: "Тому що можна запалитися і згоріти", "Може бути пожежа". Підтвердивши відповіді дітей, вихователь розповідає, що у нас є закон, який забороняє забруднювати повітря, а дим його забруднює. Вова не знав цього закону, тому мама йому розповіла. Листя треба згрібати у купи і прикидати землею. Воно перегниє, і буде хороше добриво для рослин.

Словесні логічні завдання використовують і в повсякденному житті і на заняттях.



Методи творчої діяльності на уроках трудового навчання
Дослідження науковців засвідчили, що творчість – це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створити певні ме ...

Поняття про уроки виробничого навчання
Виробниче навчання - це не тільки навчальний, але у значній мірі і виробничий процес. Свою навчальну діяльність навчаємі реалізують у вигляді дидактично організованого трудового процесу, що існує у в ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net