Новітні засоби діагностування готовності дітей до школи

Педагогіка: історія і сьогодення » Новітні засоби діагностування готовності дітей до школи

Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Він пов’язаний з новим типом стосунків з однолітками, новими формами діяльності. У першокласника має формуватися усвідомлення свого нового статусу школяра і учня. Діти люблять гратися і не люблять навчатися. В них потрібно сформувати потребу вчитися, а відтак – працювати. Привчати дитину до думки, що роботи можна уникнути, що все можна робити будь-як, без зусиль – означає понівечити її характер.

За якими показниками визначається психологічна готовність дитини до навчання? Звичайно, це не шкільні навички: читання, письмо, математика, – а ті передумови, завдяки яким ці навички успішно формуватимуться в процесі навчання. Вони виявляються в загальний обізнаності, тобто певному запасі знань і уявлень про навколишній світ, у сформованості пізнавальних процесів, в емоційно-вольовому розвитку і соціально-комунікативних навичках. Усі ці сторони загального розвитку досить тісно пов’язані і впливають одна на одну під час свого становлення. Наприклад, у дитячому віці, коли йде процес інтелектуального розвитку, загальна обізнаність і формування пізнавальних функцій, таких, як увага, пам’ять, сприймання, мислення, мовлення, уява, перебувають у прямій залежності, бо, з одного боку, всі ці функції розвиваються, завдяки нагромадженню досвіду дитиною, її ознайомленню з властивостями предметів і явищ навколишного світу, а з іншого – чим більше розвинені пізнавальні функції, тим систематизованіше і продуктивніше нагромаджується досвід.

Про достатній розвиток дитини свідчить і її здатність орієнтуватися в змісті доступного для її віку оповідання, сюжетного малюнка, що виявляється в умінні пояснити дії персонажів, відповідаючи на поставлені запитання або й побудувавши самостійну розповідь з 2-3-х коротких речень. Тут-таки можна зробити висновок і про розвиток мовлення у дитини, правильність її вимови, узгодження слів у реченні, поширеність речень, вживання різних частин мови, словниковий запас. Якщо привертають увагу якісь недоліки вимови, то є всі підстави проконсультуватися з логопедом.

Дуже важливим для успішного навчання показником загального розвитку дитини є рівень сформованості її сприймання. Цей психічний процес є провідним упродовж шкільного віку і виступає основою для формування наочно-образного мислення, а далі – й словесно-логічного. У готової до навчання дитини сприймання вже добре розвинене. Вона легко оперує сенсорними еталонами: кольором, формою, величиною, – що виявляється у вправному виконанні практичних завдань на розрізнення та об’єднання предметів за певними ознаками, складанні фігурок із частин (відома зараз дидактична гра – «пазли»). Саме завдяки добре розвиненому сприйманню, створюються передумови для оволодіння читанням, адже, щоб навчитися читати, потрібно, насамперед, добре розрізняти зображення літер.

Не менш важливою для успішного навчання в школі є вправність дрібних рухів руки дитини, особливо в поєднанні із зоровим сприйманням, тобто зорово-моторна координація. Завдяки здатності відтворювати на письмі побачене, вона може навчитися писати, малювати. Ця функція посилено розвивається впродовж усього дошкільного віку малюків, починаючи з примітивних каракулів дво-трирічної дитини, до охайного штрихування та розфарбовування контурних зображень, виконання малюнків за власним задумом. Про важливість зорово-моторної координації як показника готовності дитини до навчання свідчить те, що перевірка цієї функції включається майже в усі методики шкільної зрілості. Тим часом недостатній розвиток сприймання, зорово-моторної координації є найпоширенішою причиною труднощів в оволодінні дитиною такими важливими шкільними навичками, як письмо, читання. 6-7-літні діти з цим недоліком не можуть скопіювати навіть просте зображення кола, квадрата, трикутника. Вони мають труднощі навіть у зображенні двох перпендикулярно перехрещених ліній – хреста, хоча, як правило, його вправно зображує 4-річна дитина. Тому бажано, щоб із такими дітьми проводилися спеціальні заняття впродовж 7-го року життя, перш ніж прийняти їх до школи. Загальний технічний розвиток дитини, необхідний для засвоєння шкільних знань, виявляється у її здатності оперувати певними предметно-кількісними відношеннями: вміти порівнювати предмети за розміром, формою, орієнтуватися в просторі, керуючись поняттями «далі–ближче», «вгорі–внизу», «праворуч–ліворуч», «більше–меньше», «довше–коротше», «важче–легше» та ін. У дошкільному віці діти оволодівають поняттям кількості та лічби. Вони вміють лічити від одного до десяти, а головне, роблять це свідомо, тобто розуміють, що кожне наступне число більше від попереднього на одиницю, тому вони легко лічать у зворотному порядку, відрізняють процес лічби від його підсумку і називають усю сукупність перелічених предметів. У дошкільному віці діти навчаються збільшувати, зменшувати, урівнювати невелику множину предметів. Наголосимо, що такі дії виконуються практично із знайомими дитині предметами: ґудзикими, каштанами, трісочками.



Науково-технічний прогрес і формування навичок трудової активності молодших школярів
Незважаючи на важливість політехнічної освіти в сучасних умовах, існують суттєві розходження у ставленні вчених до змісту політехнічної освіти, в першу чергу - теоретичної складової, та форм її орган ...

Педагогіка як базова педагогічна дисципліна
4. Базова педагогічна дисципліна — педагогіка. Крім того, Студенти педагогічних спеціальностей здобувають основи: педагогічної майстерності. Теоретична педагогічна підготовка має складатися з вивченн ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net