Дизартрія та методика роботи при дизартрії

Педагогіка: історія і сьогодення » Дизартрія та методика роботи при дизартрії

Дизартрія - порушення звуковимовної сторони мови, зумовлене недостатністю іннервації мовного апарату.

Провідним дефектом при дизартрії є порушення звуковимовної та просодичної сторони мови, пов'язане з органічним ураженням центральної та периферичної нервової систем.

Діти з дизартрією за своєю клініко-психологічною характеристикою уявляють собою вкрай неоднорідну групу. При цьому немає взаємозв'язку між важкістю дефекту і виразністю психопатологічних відхилень. Дизартрія, втом числі і важкі її форми, можуть спостерігатися у дітей зі збереженим інтелектом, а легкі "стерті" її прояви - як у дітей зі збереженим інтелектом, так і у дітей з порушеннями інтелектуального розвитку.

Діти з дизартрією за клініко-психологічної характеристики можуть бути умовно розділені на кілька груп залежно від їх загального психофізичного розвитку:

– дизартрія у дітей з нормальним психофізичним розвитком

– дизартрія у дітей з ДЦП

– дизартрія у дітей з олігофренією

– дизартрія у дітей з гідроцефалією

– дизартрія у дітей з ЗПР

– дизартрія у дітей з мінімальна мозкова дисфункція (ММД).

Ця форма дизартрії зустрічається найбільш часто серед дітей спеціальних дошкільних та шкільних установ. У них поряд з недостатністю звуковимовної сторони мови спостерігаються зазвичай не різко виражені порушення уваги, пам'яті, інтелектуальної діяльності, емоційно-вольової сфери, легкі рухові розлади і сповільнений формування ряду вищих коркових функцій.

Рухові порушення виявляються звичайно на більш пізніх строках формування рухових функцій, особливо таких, як розвиток можливості самостійно сідати, повзати з поперемінним одночасним винесенням вперед руки і протилежної ноги і з легким поворотом голови і очей у сторону винесеної руки, ходити, захоплювати предмети кінчиками пальців і маніпулювати з ними.

Емоційно-вольові порушення проявляються у вигляді підвищеної емоційної збудженості і виснаження нервової системи. На першому році життя такі діти неспокійні, багато плачуть, вимагають до себе постійної уваги. У них відмічаються порушення сну, апетиту, схильність до зригування та блювоти, діатезу, шлунково-кишкових розладів. Такі діти, як правило, метеозалежність.

У дошкільному та шкільному віці вони рухово неспокійні, схильні до роздратованості, коливань настрою, метушливості, часто проявляють грубість, непослух. Рухове занепокоєння посилюється при стомленні, деякі діти схильні до реакцій істеричного типу.

Незважаючи на те, що у дітей не спостерігаються виражені паралічі та парези, моторика їх відрізняється загальної незручністю, недостатньою координованість, вони незграбні в навичках самообслуговування, відстають від однолітків за спритності і точності рухів, у них з затримкою розвивається готовність руки до листа, тому довго не проявляється інтерес до малювання та іншим видам ручної діяльності, у шкільному віці відзначається поганий почерк. Виражені порушення інтелектуальної діяльності у вигляді низької розумової працездатності, порушень пам'яті, уваги. Для багатьох дітей характерно уповільнене формування просторово-часових уявлень, оптико-просторового гнозису, фонематичного аналізу, конструктивного праксису.



Поняття похідної
Розділ математики, у якому вивчаються похідні і їх застосування до дослідження функцій, називається диференціальним численням. Приріст виду , що представляє собою різницю, відіграє помітну роль при р ...

Характеристика причин появи дітей «групи ризику»
Важкими підлітками вважають групу неблагополучних дітей від 10–11 до 14–15 років, які не мають розладів нервової системи, психіки та не потребують спеціального режиму і особливих умов виховання . Важ ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net