Ідеї національного виховання С. Русової

Педагогіка: історія і сьогодення » Ідеї національного виховання С. Русової

Сторінка 1

Демократизація суспільного життя України потребує відповідної переорієнтації системи дошкільної освіти.

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті, Закон України “Про дошкільну освіту”, Базовий компонент дошкільної освіти, Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» в Україні визначають мету, стратегічні завдання, пріоритетні напрями та шляхи реформування системи освіти взагалі і дошкільної зокрема.

Головною метою української освіти є створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формування поколінь, здатних навчатися впродовж життя, створення й розвиток цінностей громадянського суспільства, сприяння консолідації української нації, інтеграції України у європейський і світовий простір як конкурентноспроможної і процвітаючої держави.

Пріоритетами державної політики в розвитку освіти національною доктриною визначені особистісна орієнтація освіти та формування національних і загальнолюдських цінностей.

Вагомий внесок у розвиток дошкільної освіти, а також психолого-педагогічної думки в Україні зробила Софія Федорівна Русова. Праці Софії Русової – не тільки історичний факт, а й цілком сучасний із сьогоднішніх позицій погляд на загальну проблему школи й освіти, визначення її цілей, завдань, основних принципів побудови змісту, форм і методів організації виховання і навчання.

У творчій діяльності С.Ф. Русової, як і в діяльності її сучасників В. Зіньківського, Я. Чепіги, І. Стешенка, І. Огієнка та ін. органічно поєднувалась європейська філософсько-педагогічна думка початку XX століття в усій її багатоманітності і складності з постійною увагою до завдань створення теоретичних засад і практичного розвитку системи національної освіти.

Практичну діяльність С.Ф. Русова розгортала в контексті глибокого філософського, психологічного, педагогічного, методичного опрацювання основних засад організації освітньо-виховного процесу у дитячому садку.

Даючи глибокий аналіз педагогічних та психологічних праць Й.Г. Песталоцці, Ф. Фребеля, К.Д. Ушинського, вона, разом із тим, популяризувала праці своїх сучасників, а саме: О. Декролі, М. Монтессорі, Д. Дьюї, С. Холла, Гільдебрандта, П.Ф. Лесгафта, І.О. Сікорського, С.Т. Шацького, Ю.І. Фаусек та багатьох інших вітчизняних, зарубіжних та російських учених, у власних перекладах знайомила з їхніми працями українських педагогів-практиків та науковців.

Феномен С.Ф. Русової полягає у логічному продовженні тієї лінії, яку заклали Й.Г. Песталоцці, Ф. Фребель, К.Д. Ушинський і яку продовжили та розвинули О.В. Запорожець, В.О. Сухомлинський, Л.А. Венгер, В.В. Рєпкін, О.Я. Савченко, І.Д. Бех, О.Л. Кононко, Т.І. Поніманська, О.А. Захаренко, М.І. Чембержі, Ш.О. Амонашвілі, М.П. Гузик, у діяльності яких органічно поєднуються педагогіка і психологія, що і забезпечує перспективу створення інноваційних освітніх систем, спрямованих на розвиток особистості.

Оцінюючи внесок С.Ф. Русової у розвиток педагогічної думки, О.В. Сухомлинська підкреслює сучасність думок і поглядів С.Ф. Русової, особливо зараз, коли відбуваються зміни поглядів на дитину, педагога і освіту загалом. Вона пише: “Прислухаймося ж до неї, котра висуваючи на перше місце своє, національне, народне, толерантно, уважно й неупереджено ставилась до чужого, пропагувала, переносила на національний ґрунт те, що видалося їй корисним, значущим для розвитку науки, освіти, культури”.

Послідовне вивчення педагогічної спадщини С.Ф. Русової розпочалось, в основному, у зв’язку з підготовкою до урочистих конференцій, семінарів, присвячених від дня її народження.

Наявність художніх, публіцистичних, теоретико-психологічних та педагогічних праць свідчить про зростаючий інтерес письменників, публіцистів, істориків, вчених-психологів, педагогів і практиків до багатої спадщини С.Ф. Усової.

Ці праці можна поділити умовно на кілька груп.

Основні етапи життєвого шляху С.Ф. Русової, становлення та розвиток її педагогічної та громадської діяльності відображені у художніх творах, нарисах письменників, публіцистів, журналістів (Г. Дацюк, Г. Кирпа, Ф.П. Погребенник, Ю.М. Хорунжий, Д.С. Чередниченко, Т.В. Шаповаленко, Л. Шушуріна та ін.).

Принципово важливе значення для розвитку сучасної педагогічної думки і освіти мають дослідження Л.В. Артемової, А.М. Богуш, З.Н. Борисової, Я.І. Бурлаки, Н.П. Дичек, І.В. Зайченка, В.А. Качкана, Т.І. Ківшар, Є.І. Коваленко, Н.Г. Ничкало, Т.І. Поніманської, О.В. Проскури, О.В. Сухомлинської, О.Я. Савченко та ін. У них аналізується роль педагогічної спадщини С.Ф. Русової, значення її праць з проблем філософії, педагогіки, психології та методик навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах та у школах, розглядається роль С.Ф. Русової у взаємодії з іншими видатними вітчизняними педагогами початку XX сторіччя (Б. Грінченко, О. Пчілка, Я. Чепіга та ін.).

Страницы: 1 2 3 4 5 6



Прийоми навчання творчого розповідання
Кожен вид творчих розповідей потребує своїх прийомів навчання. Так, наприклад, перед тим, як пропонувати дитині складати творчі розповіді про іграшку, вихователь має дати зразок, тобто сам описати іг ...

Граматичний аспект формування мовленнєвих умінь
У період реформування початкової школи і оновлення змісту освіти відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту” відбувається переорієнтація процесу навчання української мови на розвиток м ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net