Вітчизняна педагогічна думка про стан розвитку гендерної освіти

Педагогіка: історія і сьогодення » Розвиток гендерних педагогічних досліджень в освіті України » Вітчизняна педагогічна думка про стан розвитку гендерної освіти

Сторінка 1

Сьогодні гендерна освіта набуває особливого значення в умовах формування нового суспільства, бо усякий розвиток може бути прогресом лише тоді, коли він насамперед є прогресом культури та сприяє вдосконаленню суспільства.

Однак проблема гендерної освіти та виховання для нашої країни є насправді досить новою і стоїть дуже гостро. Це пояснюється, перш за все, тим, що дехто просто недостатньо усвідомлений щодо сутності даної проблеми (тому заперечують її існування або зводять до рівності чоловіків і жінок). А між тим, гендер – це соціальний конструкт статі, і річ іде не про рівність між чоловіком та жінкою, що фізіологічно неможливо, а про рівноправність.

Не дивлячись на більшість досягнень у вирішенні «жіночого» питання, гендерна нерівність, на думку дослідників Саралієвої З. та Балабанової С., ще довгий час буде залишатися одним з найсерйозніших видів нерівностей, притаманних будь-якому суспільству .

Гендерна освіта може зіграти вирішальну роль в елімінуванні нерівності гендерних ролей, бо її головне призначення – «формувати менталітет, який забезпечує поведінку, що базується на принципах рівних прав та можливостей».

Розглянемо висвітлення процесу розвитку гендерної освіти у вітчизняній педагогічній думці. Визначення феномену «гендерна освіта» саме в руслі українських і російських досліджень (С. Айвазова, Л. Булатова, Т. Голованова, Т.Дороніна, А. Кириліна, Л. Кобилянська, М. Пушкарьова, О.Ярська-Смірнова), дозволило зафіксувати відсутність єдиного узагальненого визначення та чіткості у формулюванні. Тому, враховуючи суто педагогічний контекст феномену в межах започаткованого дослідження, під гендерною освітою будемо розуміти процес і результат засвоєння знань, умінь і навичок щодо цілей, стандартів і способів соціокультурного конструювання ролей, поведінки, діяльності особистості, запропонованої суспільством, з урахуванням її біологічної статі, що спрямований на усвідомлення сутності «чоловічого» і «жіночого» як соціальних феноменів. Виходячи з цього, основним завданням гендерної освіти є пояснити природу стереотипів, та показати їх історичну зміну і соціальну обумовленість.

Російські педагоги-дослідниці А. Мітрофанова та Н. Пуліна розглядають гендерну освіту з точки зору вікової характеристики – освіта учнів, студентів та дорослих . Гендерна освіта учнів, в свою чергу, спрямована на те, щоб допомогти їм вирішити проблеми соціалізації, важливою складовою частиною якої являється самоідентифікація дитини як хлопчика або дівчинки, і прийняття конкретної соціальної ролі. Освіта студентів будується на роз’ясненні гендерних стереотипів, з якими стикається молодь, вступаючи в доросле життя і спільному пошуку засобів подолання цих стереотипів. І нарешті, освіта дорослих носить, головним чином, адаптаційний характер, допомагає пристосуватися до змін, що відбуваються в освіті та долати труднощі.

Можливим є й інший підхід до гендерних освітніх програм, пов'язаний не стільки з віком учнів, скільки з напрямком гендерних досліджень. Наприклад, це може бути гендерний аспект демографічних змін, гендерні стереотипи сприйняття інформації, гендерний аналіз мови та інше. Запровадження таких курсів у вищій школі має бути з одного боку, пов’язане з традиційною освітою, а з іншого, відповідати актуальній тенденції проблематизації предметної області (гендерний підхід дає змогу по-іншому осмислити такі традиційні предмети, як економіка, політика, історія та філософія). Сказане в повній мірі має відношення і до педагогіки.

Що стосується специфіки змісту гендерної освіти (Т. Говорун, А.Кириліна, О. Кізь, О. Кікінежді, І. Кльоцина, Л. Кобилянська, В.Кравець, Л. Міщик, О. Чеснокова), то вона полягає в сукупності знань, цінностей і стандартів соціокультурних відносин статей; адекватному розумінні гендерних проявів у професійній діяльності; розкритті особливостей гендерної соціалізації молоді; формуванні в особистості досвіду взаємодії між статями на засадах гендерної рівності.

Сьогодні зростає науковий інтерес до проблеми гендерної освіти з боку педагогів-теоретиків та методистів. Існують науково-методичні публікації, у яких домінує саме педагогічний аспект проблеми.

Зокрема, методист О.А. Прохорова у своїй статті "Гендерное образование в средней школе" пише про необхідність гендерної освіти, висвітлює проблему підготовки викладачів і необхідності їх знання методології гендерних досліджень та володіння категоріальним апаратом.

В роботі дослідниця також згадує про "Комплексну модель гендерної освіти", згідно якій для викладачів та вчителів суспільствознавства були розроблені (а потім і апробовані) в школах авторські програми спецкурсів з гендерної історії та соціології гендерних відносин.

Узагальнюючи розмаїтість авторських програм із зазначеної проблематики, Т.О. Вороніна виділяє два головних напрямки. Перший – це розробка базових курсів, у яких основна увага зосереджена на розробці теорії та методології гендеру. Однак за терміном «гендер», як і раніше, часто розуміється лише «жіноче», хоча гендерні дослідження не тільки термінологічно збагатили науку, але й відкрили нові аспекти відомих термінів. Не всі науковці, на жаль, правильно розуміють поняття гендер, часто ототожнюючи його з терміном стать, який розглядається як біологічна категорія. Тому типовою помилкою підручників з гендерної проблематики (принаймні українських), є зведення всієї проблеми до статевих відмінностей і статевого виховання.

Страницы: 1 2 3 4



Творчий портрет вихователя
Сучасний вихователь! Яким він має бути? Яким його хочуть бачити діти, батьки, держава? Яким він сам себе бачить? Ці надзвичайно актуальні питання турбують сьогодні всіх нас. Ні для кого не секрет, що ...

Києво-Могилянська академія та україно-білоруські культурні зв’язки
Київській академії належить визначне місце в історії україно-білоруських зв’язків. Уже в першій половині XVII ст. в Київській академії працювали і навчалися вихідці із Білорусії. Це – вчитель Сава Мо ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net