Вітчизняна педагогічна думка про стан розвитку гендерної освіти

Педагогіка: історія і сьогодення » Розвиток гендерних педагогічних досліджень в освіті України » Вітчизняна педагогічна думка про стан розвитку гендерної освіти

Сторінка 3

В даний час над шляхом впровадження гендерної парадигми в освіту займається Булатова Л.О. У своїй роботі “Шляхи впровадження гендерної парадигми в освіту”, дослідниця припускає, що впровадження гендерної концепції в освіту можливе на основі об’єднання різних складових в єдину комплексну систему, яка включає:

підготовку відповідних кадрів, здатних розповсюджувати гендерне знання;

створення інформаційного поля;

забезпечення освітнього процесу сучасними технологіями навчання;

корекцію або зміну змісту суспільних і гуманітарних дисциплін, що впливають на формування свідомості і світогляду особистості.

Процес розробки і впровадження курсів з гендерної проблематики вийшов на новий якісний рівень з 1999р. завдяки реалізації проекту ПРООН «Гендерна освіта». До участі в проекті були запрошені висококваліфіковані фахівці, які мали досвід розробки гендерної проблематики. Отже, у виконанні проекту були задіяні: Академія педагогічних наук України (проект «Гендерні стратегії в педагогічну освіту»); Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ України (проект «Проблема професійної підготовки українських жінок-дипломатів та шляхи її вирішення»); Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (проект «Впровадження гендерних знань в учбовий процес технічних вузів»); Одеська державна академія харчових технологій (проект «Жіночий рух і феміністська теорія в контексті гендерних досліджень»); Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (проект «Гендерна освіта в Національному університеті ім. Тараса Шевченка»), Українська академія державного управління при Президентові України»); Всеукраїнський жіночий центр інформації та соціально-економічної адаптації (проект «Гендерні проблеми сталого розвитку України»). У межах проекту «Гендерна освіта» здійснювалася розробка навчальних програм і методичних підручників з врахуванням тендерного компоненту, наслідком чого стало видання 15 навчальних програм.

У Пекінській платформі дій зазначається: «навчальні програми багато в чому мають, як раніше, тенденційний у гендерному відношенні характер і рідко враховують конкретні потреби дівчат та жінок. Це призводить до закріплення традиційних функцій жінок і чоловіків і обмеження можливостей жінок у саморозвитку як повноправних і рівних партнерів у суспільстві. Нерозуміння гендерних питань працівниками сфери освіти всіх рівнів поглиблює наявну нерівність між чоловіками та жінками, посилюючи дискримінаційні тенденції і принижуючи почуття власної гідності дівчат». Подолання такої освітянської практики, розробка недискримінаційних підходів до освіти та професійної підготовки потребують комплексних заходів, серед яких важливе місце посідають вироблення рекомендацій щодо підготовки програм, підручників та навчальних посібників, вільних від стереотипних уявлень про роль жінок і чоловіків у суспільному житті, та власне підготовка таких програм.

Про необхідність цього зазначається в роботах Малеса Л.В. “Основи гендерного аналізу в дисциплінах соціогуманітарного циклу” , Луценко О.А. “Гендерна освіта й педагогіка”.

Досвід введення гендерних курсів в навчальні програми і проблеми викладання їх в українських вузах обговорювалися на літніх гендерних школах в Україні, на Міжнародній науково-практичній зимовій школі «Гендерне педагогіка – шляхи трансформації освіти або новий погляд на розвиток сталого світу», що проходила у Львові в січні 2002 р., конференції «Гендерне виховання та освіта», що в рамках проекту ПРООН проходила в Києві в 2001 р. В травні 2002 р. в Миколаєві проведено Першу Всеукраїнську конференцію «Гендерні та жіночі університетські курси у вітчизняній вищій школі: сучасний стан та перспективи».

Однак, в гендерній освіті є проблеми, які поки що можна вважати загальними проблемами для України. Заважає дуже мала кількість збірок з докладним описом курсів, планів, програм та інших методичних розробок та хрестоматій, які б розповсюджувались та обговорювались регулярно. Новизна в дослідженнях такого роду обумовила той факт, що поле дослідження становить собою доволі складну картину, яка відображає велику кількість теоретичних напрямків, практичних проблем і політичних пріоритетів. Головна проблема міститься в тому, щоб поширити сферу від жіночих досліджень до гендерних, висуваючи на передній план підходи, відповідно до яких всі аспекти людського суспільства, культури та взаємовідносин є гендерними. Про це пишуть в своїх публікаціях Смоляр Л., Жерьобкіна Т., Луценко О., Кобилянська Л. та інші.

Школи з гендерних досліджень, які проходили в Україні з 1997 року, можна розглядати як модель нової освіти. Вперше на Україні Міжнародні Гендерні школи були започатковані в Форосі при підтримці фондів «Відродження» та «МакКартур». Під час роботи шкіл були вироблені рекомендації відносно наукових досліджень і вдосконалення викладання гендерних проблем в учбових закладах України.

Міжнародні гендерні школи стали своєрідним дослідницьким полем науково-освітніх інновацій, де були опробувані різні моделі – як за складом учасниць і учасників, так і за принципом будування навчальних програм. Їх визначають іноді як модель «змішаного» типу, «спеціалізована» і «тематична» моделі. На жаль, досвід гендерних шкіл висвітлено ще недостатньо, переважно З.Хоткіною у роботі “Летние школы по гендерным исследованиям в России 1990-х годов как модель образования”. Авторка описує проект Літніх шкіл та вказує на його соціальну значущість. Вона також приводить основні результати трьохрічної роботи проекту Російських Літніх шкіл. На її думку, головне призначення проекту є те, що він став поштовхом до створення якісно нового етапу жіночих та гендерних досліджень в Росії, суть якого полягає в переході від роботи в окремих дослідницьких та викладацьких колективах до взаємодії та співпраці вчених і викладачів з різних міст та університетів.

Страницы: 1 2 3 4



Методи науково-педагогічного дослідження
Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто здійснення наукових досліджень. Поняття “метод ” (грец. methodos ...

Сучасна масова культура та комунікація в умовах глобалізації
Сучасна медіакультура суттєво впливає на формування культурних стереотипів, ідеалів, на вибір певної моделі соціокультурної реальності. Взаємодія масової культури і суспільства у формуванні національ ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net