Практичні аспекти гендерної педагогіки

Сторінка 1

Виходячи з проблем сьогодення, виникає необхідність застосовувати спеціальні підходи, щоб допомогти дітям почувати себе в школі комфортно та справлятися з проблемами соціалізації, важливою складовою частиною якої являється само ідентифікація особистості як хлопчика або дівчинки. Сукупність цих підходів можна визначити як гендерна педагогіка, головною метою якої є якщо не подолання, то пом’якшення гендерних стереотипів, щоб поведінка особистості в більшій мірі залежала від її особистісних здібностей та схильностей . Слід підкреслити, що метою гендерної педагогіки не може бути закріплення стереотипів: інакше не буде необхідності використовувати цю назву, оскільки стереотипи діти/дорослі легко засвоюють самостійно.

Гендерна педагогіка виступає міждисциплінарним предметом, що забезпечує теоретичні засади (соціалізацію та формування гендерної ідентичності в процесі виховання, відмінності в когнітивних здібностях чоловіків і жінок, особливості статевого/гендерного виховання в сім’ї та школі тощо) і критично оцінює репрезентацію гендеру в суспільстві та культурних продуктах (освітніх програмах, підручниках, поп-культурі).

Дослідження змісту формування та виховання гендерної культури у гендерній педагогіці

На сучасному етапі розвитку освіти стає нагальним формування гендерної культури особистості як невід’ємної частини гендерної соціалізації школярів і студентів. Реалізація цього завдання потребує великих зусиль, оскільки школа (та інші інститути соціалізації) і викладачі залишаються глобальними носіями традиційних патріархальних уявлень про роль і місце чоловіків і жінок у суспільстві.

Впровадження гендерних підходів у процес підготовки майбутніх вчителів – основа для вдосконалення їхнього професіоналізму та всебічного особистісного розвитку як активних суб’єктів соціального життя.

Українська дослідниця О. Кікінежді визначає гендерну культуру в рамках виховного процесу та змісту гуманітарних дисциплін як знання соціально-психологічних механізмів становлення особистості чоловіка і жінки як різних біологічних але рівних соціальних істот Саме такий підхід покладено в основу ЦГС (Центр Гендерних студій Тернопільського педагогічного університету за сприяння Канадського агентства міжнародного розвитку) як науково-дослідної лабораторії та культурно-просвітницького підрозділу з розробки концептуальних засад організації педагогічного впливу на гендерний розвиток особистості, підготовки майбутніх учителів до ведення навчально-виховної роботи на принципах егалітарності, зумовлених етнокультурною звичаєвістю, положеннями вітчизняної психологічної школи (Л. Виготський, С. Рубінштейн, Г. Костюк, П. Чамата, С. Максименко, Т.Говорун, В. Шатенко, І. Бех та ін.) та спадщиною видатного українського педагога-гуманіста В. Сухомлинського .

Нині О. Кікінежді працює над виконанням державного замовлення Міністерства освіти і науки з НДГ на тему «Гендерна соціалізація дитини та виховання гендерної рівності у дітей та юнацтва» (керівник чл.-кор. АПН України, д.п.н., проф. В.П. Кравець). Головна ідея – інтеграція психолого-педагогічних знань з гендеру в контексті гуманізації суспільства, розробка та впровадження нових навчальних технологій.

Якщо глибше проаналізуємо роботи українських дослідниць Т.В. Говорун та О.М. Кікінежді, то помітимо, що основну увагу вони зосереджують на статевих відмінностях . Як стверджують авторки, педагогічний процес слід будувати на засадах рівності, егалітарності, подоланні педагогами гендерних стереотипів тощо, а в гендерному вихованні підлітків та юнацтва необхідно формувати уявлення про мужність та жіночність.

Узагальнюючи ідеї виховання хлопчиків та дівчаток, акумульовані гуманістичною педагогікою, дослідниці дійшли висновку, що вони ґрунтуються на засадах гендерного паритету, оскільки наголошують на тому, що:

і чоловік і жінка відіграють однаково вагомі ролі в сім’ї та вихованні дитини;

важливо розвивати вміння дітей протистояти стереотипам і статево типізованим очікуванням;

у вихованні дітей слід виходити з тези про рівні здібності, можливості статей та їхніх життєвих сценаріїв на майбутнє;

важливо підтримувати дружнє співіснування статей в гендерно-нейтральному вихованні.

Але, не зважаючи на те, що авторками подається аналіз концептуальних підходів і досліджень, котрі стосуються засвоєння статевих ролей, їх характеру в сім’ї та соціумі, все ж основний наголос зроблений ними на гендерні відмінності між представниками обох статей. На наш погляд, хибним з позицій гендерного підходу є тлумачення авторками поняття, як «гендерна соціалізація». Так, під гендерною соціалізацією вони розуміють «співпрацю досвідчених чоловіків і жінок з дітьми у набутті ними важливих для життя в дорослому світі статево відповідних знань, умінь, навичок».

Страницы: 1 2 3 4



Спільна робота ДНЗ і сім’ї у плані формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку
Серед різноманітних напрямів спільної роботи дошкільного закладу і сім'ї мовленнєва підготовка дітей до школи займає особливе місце. В.А.Сухомлинський писав: «Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної ...

Місце трудової підготовки учнів у системі освіти Великобританії
Трудове навчання в загальноосвітній школі має довгу історію. На початку від нього вимагали широкого виховного плану. Однак поступово воно стало підпорядковуватись швидше логіці ремесла, ніж потребам ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net