Висвітлення проблем спільного та роздільного навчання

Сторінка 1

Проблема спільного чи роздільного навчання має доволі тривалу історію. Відомо, що вже в середньовіччі практикувалось спільне навчання, саме в той час основна маса городян навчала своїх дочок у поширених міських елементарних школах. Вілані, італійський автор XIV ст., відзначав, що у Флоренції 1388 року було 8000 – 10000 хлопчиків і дівчаток, які вчились читати в елементарних школах. Навчання було спільним або роздільним, залежно від регіону та періоду. Зокрема, в Парижі тільки в XIV ст. школи були поділені на чоловічі та жіночі; до цього практикувалось спільне навчання. Хлопчики й дівчатка навчались разом і в Німеччині; в Італії були й змішані, й роздільні школи.

Російська дослідниця І.С. Кльоцина у своїй роботі ”Раздельное по полу обучение: “за или против” робить історичний екскурс проблеми роздільного та спільного навчання в СРСР. Дослідниця зазначає, що в умовах роздільного навчання за часів Радянської Росії хлопчики та дівчатка виховувались як дві абсолютно різні групи людей, які мають протилежні суті та призначення. Цим самим, на її думку, у свідомості людей затверджувалися уявлення про принципові розбіжності чоловічої та жіночої психології, поведінки, життєвого шляху чоловіків і жінок. Але в 1954 р. Радянська школа знову стала спільною за багато чисельними проханнями вчителів та батьків.

Дослідниця, змістовно виклавши теоретичну інформацію щодо зазначеної проблеми, пропонує практичне зайняття на тему роздільного за статтю навчання. При цьому вона наголошує на таких проблемах: по-перше, це те, що в школі зараз викладають переважно жінки, що негативно впливає на хлопчиків, змушуючи їх переймати жіночий тип поведінки. Тому, на її думку, дуже важливо, щоб у класах для хлопчиків викладав вчитель-чоловік; по-друге, в початкових класах дівчатка краще вчаться за рахунок більшої зібраності, кращого правопису та інше. У хлопчиків в цей час формується комплекс неуспішності. Тому дослідниця більш схильна до роздільного навчання і вважає його більш прийнятним, так як хлопчик зможе почувати себе рівним серед рівних.

Заслуговує на увагу той факт, що Т. Бреслав та Б. Хасан досліджують негативні сторони спільного навчання. У своїй роботі “Половые различия и современное школьное образование” . Дослідник, як у свою чергу, й І. Кльоцина, також звертається до проблеми спільного та роздільного навчання за кордоном і в часи будови СРСР.

В якості одного з важливих аспектів передісторії, автори виокремлюють особливості кадрової фемінізації школи. Дослідники відмічають, що фемінізація школи невпинно вела і до фемінізації вимог до учнів. За необхідне Т. Бреслав та Б. Хасан вважають підкреслити аргумент прибічників спільного навчання щодо елімінування романтичних почуттів та ідеалізації партнера. На їхню думку це є аргументом ні “за”, ні “проти”, так як романтичне кохання та ідеалізація предмету являються важливою умовою глибокого почуття та забезпечують простір розвитку не стільки того, хто кохає але й кого кохають.

Провівши дослідження проблеми диференційованості чоловічих та жіночих образів, Т. Бреслав та Б. Хасан дійшли висновку, що дана проблема потребує широкомасштабних психолого-педагогічних експериментів у порівнянні впливу різних типів статевої сумісності у навчальному процесі на формування особистості учнів. Дослідники зазначають, що до тих пір, поки така експериментальна практика не буде організована, говорити про явні переваги спільного чи роздільного навчання не можна.

Так, А.Дж. Тойнбі та Д. Ікеда вважають, що спільне навчання несе за собою вільні сексуальні взаємовідносини серед учнів віком від 13 до 18 років, а роздільне навчання породжує проблеми гомосексуальних відносин.

Насправді проблема роздільного і спільного навчання хвилює сьогодні і філософів, і психологів, педагогів та соціологів. Перед ними стоїть питання: на скільки роздільне і спільне навчання впливає на розвиток і формування особистості дитини? У цьому зв’язку на передній план виходять гендерні проблеми.

І Костікова, А. Мітрофанова, Н. Пуліна, та Ю. Градскова, звертаючись до проблеми спільного та роздільного навчання, зазначають, що різниця в здібностях хлопчиків і дівчаток (зокрема й у вербальному інтелекті), що виявлена психологами у наш час, є підґрунтям для порушення питання про різностатеве навчання дітей. Глибокі корені гендерних стереотипів у системі шкільної освіти також приводять деяких педагогів до думки, що для самореалізації дівчат і хлопців корисним є роздільне навчання хоча б з деяких дисциплін. Дослідниці зазначають, що у школах спільного навчання дівчата рідше обирають для поглибленого навчання математику та природничі науки. Водночас у школах роздільного навчання природничі науки обирає досить велика кількість дівчат. В той же час, гендерні установки суспільства призводять до зниження бажання серйозно вчитись у багатьох учениць шкіл зі спільним навчанням.

Страницы: 1 2 3 4



Основні підходи до проблеми творчих здібностей
Інноваційна культура особистості багато в чому залежить і від рівня розвитку її творчих здібностей. Тут потрібно відзначити, що існують як мінімум три основні підходи до проблеми творчих здібностей. ...

Аналіз стану проблеми екологічної освіти та виховання в Україні і за кордоном
Вивчення літературних джерел виявило, що на роль та місце природи в процесі виховання підростаючих поколінь вказували такі педагоги минулого, як Я.А. Коменський, Ж.Ж. Руссо, Г. Песталоцці, Ф. Гумболь ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net