Висвітлення проблем спільного та роздільного навчання

Сторінка 3

У роботі вперше розглянуто та проаналізовано процес розвитку гендерних педагогічних досліджень в освіті України.

Сучасні гендерні дослідження пронизують сьогодні, хоча й нерівномірно, всі галузі світової науки, в силу чого гендерна проблематика в її найбільш широкій інтерпретації є значним міждисциплінарним полем, що охоплює соціально-економічний, соціологічний, культурно-антропологічний, інтелектуальний та психолого-педагогічний аспекти.

Загальними засадами, на яких ґрунтуються власне гендерні дослідження, стало базове для них розведення понять статі та гендеру.

Дослідники констатують певну невизначеність (Малес Л.В, Здравомислова О., Вороніна О., Жеребкіна І.), проблемність окремих категорій, на яких ґрунтуються гендерні дослідження, зокрема, різних тлумачень цього центрального поняття, яке функціонує в рамках сучасних гендерних досліджень.

Однією із досить вичерпних систематизацій поняття гендер є та, що запропонована російською дослідницею О.Вороніною Вона включає три основні напрямки його розуміння та функціонування: 1) гендер як соціальна конструкція, створена через механізми соціалізації, розподілу праці, гендерних ролей, мас-медіа, стереотипізування; 2) гендер як мережа, структура або процес; 3)гендер як культурна метафора у філософських і постмодерністських концепціях.

Проблема гендерної освіти та виховання для нашої країни є насправді досить новою і стоїть дуже гостро. Це пояснюється, перш за все, тим, що дехто просто недостатньо усвідомлений щодо сутності даної проблеми, тому заперечують її існування або зводять до рівності чоловіків і жінок.

Розглянувши висвітлення процесу розвитку гендерної освіти у вітчизняній педагогічній думці, ми дійшли висновку, що визначення феномену “гендерна освіта” саме в руслі українських і російських досліджень (С. Айвазова, Л. Булатова, Т. Голованова, Т.Дороніна, А. Кириліна, Л. Кобилянська, М. Пушкарьова, О.Ярська-Смірнова) зафіксувало відсутність єдиного узагальненого визначення та чіткості у формулюванні. Тому, враховуючи суто педагогічний контекст феномену в межах започаткованого дослідження, гендерну освіту можна визначити як процес і результат засвоєння знань, умінь і навичок щодо цілей, стандартів і способів соціокультурного конструювання ролей, поведінки, діяльності особистості, запропонованої суспільством, з урахуванням її біологічної статі, що спрямований на усвідомлення сутності «чоловічого» і «жіночого» як соціальних феноменів.

У гендерній освіті є проблеми які поки що можна вважати загальними проблемами для України. Дослідники Жеребкіна І., Луценко О., Смоляр Л., Кобилянська Л., вказують на малу кількість збірок з докладним описом курсів, планів, програм та інших методичних розробок, які б розповсюджувались та обговорювались регулярно. На їхню думку, головна проблема міститься в тому, щоб поширити сферу від жіночих досліджень до гендерних, висуваючи на передній план підходи, відповідно до яких всі аспекти людського суспільства, культури та взаємовідносин є гендерними.

Деякі дослідники визначають (Булатова Л., Суковата В., Іванова І., Штильова Л.), що використання гендерного підходу в освіті ще не стало нормою. Нерозуміння працівниками сфери освіти всіх рівнів значення гендерних знань стримує процес впровадження гендерного підходу в освітню практику, поглиблює соціальну стратифікацію, посилює дискримінаційні тенденції, гальмує процес трансформації освіти в напрямку її гуманізації.

Результати аналізу наукової педагогічної літератури, присвяченої вивченню життєдіяльності статей у різних сферах їхнього буття, показали, що не слід вважати всі ці роботи, як гендерно орієнтовані навіть у тих випадках, коли в їх назвах присутнє слово “гендер”.

Нажаль, не всі науковці правильно розуміють гендер, часто ототожнюють його з терміном стать, який розглядається як біологічна категорія. З цієї причини фахівці користуються цими термінами як синонімами, що є неправильним.

Деякі дослідники (Говорун Т., Кікінежді О., Ковальчук І., Кравець В.) стоять на позиції статево-рольового підходу в процесі соціалізації підростаючого покоління, і визначаючи її особливості, стверджують, що цей процес залежить від біологічної статі людини, від психосексуальної культури суспільства і від направленості на людські стосунки.

Страницы: 1 2 3 4



Актуалізація читацької діяльності школярів у процесі використання екранізацій художніх творів на уроках літератури
Кіно – найреалістичніше з усіх видів мистецтва, завдяки якому людина відкриває різноманіття світу, стикається з такими сферами життя, які неможливі у безпосередньому досвіді. Саме кіно здатне занурит ...

Особливості розвитку логічного мислення молодших школярів
Перед школою стоїть відповідальне завдання – озброїти учнів глибокими і міцними знаннями з основ наук. У зв’язку з цим завданням особливо актуальною стає проблема розвитку мислення учнів. Адже саме м ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net