Сутність поняття «розповідь» в педагогічній та лінгвістичній літературі
В стислій формі потрібно відмітити найважливіші риси розповіді:
1) неофіційний товариський характер відносин між комунікантами;
2) багатослівність, поширеність з вдаванням в деталі;
3) невимушеність мовлення – як наслідок;
4) пресупозиція про попереднє знання об’єкта розповіді;
5) неспонтанність мовлення – як наслідок;
6) пресупозиція про певну комунікативну цінність історії.
Але це риси тільки «чистої» ситуації розповіді, які в реальному комунікативному процесі виконується не завжди. Канонічна ситуація може змінюватись в залежності від об’єкта мовлення і самих комунікантів. Напр., якщо мовець знає, що слухач не має достатніх відомостей про структуру середовища розповіді, то він включає в свою розповідь висловлювання, які повинні інформувати і роз’яснити. Тобто обов’язково наявна пресупозиція: знає адресат про об’єкт розповіді чи ні, чи цікаво йому про це знати, чи відносяться комуніканти до одного мікросвіту, який характер відносин між ними, і чи взагалі є потреба розмовляти на дану тему. Тобто, перед тим, як почати розповідь, мовець повинен визначити для себе цілий ряд пресупозицій, які характеризують ситуацію і визначають прагматичну сторону комунікативного акту.
Сучасний стан методики розвитку у дітей старшого дошкільного віку мовленнєво-комунікативних навичок розповіді
У другому параграфі Мною буде проаналізовано й порівняно дві програми виховання і навчання дітей дошкільного віку «Дитина», «Малятко», які будуть подані у таблицях №1, №2 і №3.
Таблиця №1. Аналіз програми виховання і навчання «Дитина»
|
Розділ програми |
Зміст роботи |
Аналіз змісту |
|
Мова рідна, слово рідне |
– Привчати дітей чітко, виразно говорити в нормальному темпі; – Удосконалювати уміння передавати інтонацію мовлення; – вчити розповідати за серією малюнків, знайомою картинкою; |
– Щоб в подальшому, при розмові з іншою дитиною (людиною) було зрозуміло мову; – Щоб дитина за інтонацією розуміла настрій людини і сама могла його передавати; – Потрібно для того, щоб діти самостійно могли розповідати, без допомоги вихователя; |
|
Граючись, зростаємо |
– Удосконалювати уміння дітей розгортати та позначати словами ланцюжок предметних ігрових дій; – Збагачувати тематику ігор та зміст рольового спілкування; |
– Щоб діти називали предметні дії своїми назвами; – Розширювати знання дітей про дії, їх назви, для чого потрібні; |
Таблиця №2. Аналіз програми виховання і навчання «Малятко»
|
Розділ програми |
Зміст роботи |
Аналіз змісту |
|
Гра |
– Самостійно і змістовно, весело спілкуватися з однолітками. Вільно користуватись виразним жестом, словом; – Позначати словом роль і задум гри, заміняти згорніту ігрову дію, розкривати змістову суть сюжетно – рольових взаємин; |
– Діти без допомоги вихователя могли спілкуватися самостійно; – Можливість вільно називати дії, предмети своїми іменами. За необхідності, самостійно пояснювати правила гри одноліткам; |
|
Мовленнєве спілкування |
– Уточнювати та активізувати словник дітей відповідно до тем попередніх груп; |
– без активації словника, діти не будуть пам`ятати те, що вони вчили раніше; |
|
Художня література |
– Учити пізнавати на портретах знайомих дітям письменників, поетів, художників, називати їхні твори; |
Зміст позакласної роботи
Розгляд чинників зв'язку уроку і позаурочної роботи показує, що компоненти цілей і змісту навчання іноземної мови не тільки цементують взаємодію організаційних форм учбово-виховного процесу, але і вх ...
Педагогічна система Яна Амоса Коменського
Життя, педагогічна діяльність і теоретична спадщина Яна Амоса Коменського. Коменський і демократичний рух ХУІІ ст. Основні риси і суперечності світогляду. Педагогічна теорія Коменського як частка пла ...
Читання як вид навчальної діяльності
Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>
- Головна
- Поняття педагогічної майстерності
- Громадянська освіта
- Фізичне виховання
- Основи педагогіки
- Педагогіка: історія і сьогодення
- Мапа сайту