Основні завдання та принципи формування Зони європейської вищої освіти

Педагогіка: історія і сьогодення » Вища освіта України і Болонський процес » Основні завдання та принципи формування Зони європейської вищої освіти

Сторінка 1

Принципи формування змісту кваліфікацій і структур ступенів.

Результатами навчання особи вважають набори компетенцій, що включають знання, глибину усвідомлення і навики особи. Компетенції визначаються для програми в цілому та кожного її блоку. Визначеннння компетенцій є прерогативою викладачів та експертів. Компетенції поділяють на загальні та спеціальні.

Загальні компетенції.

На основі досвіду більше 100 університетів з 16-ти країн-учасниць Болонського процесу, відібрано 30 загальних компетенцій, що поділяються на три категорії: інструментальні, міжособистісні, системні.

Інструментальні – такі, що включають

когнітивні здібності (здатність розуміти і використовувати ідеї та міркування, методологічні здібності, здатність розуміти і керувати оточенням, організовувати робочий час, вибудовувати стратегію навчання, приймати рішення і вирішувати проблеми);

технологічні уміння (уміння, пов'язані з використанням техніки,

комп'ютерні навички та здібності інформаційного управління);

лінгвістичні уміння; комунікативні компетенції.

Конкретизований набір включає:

1). Здатність до аналізу та синтезу.

2). Уміння організовувати і планувати.

3). Базові загальні знання.

4). Базові знання з професії.

5). Комунікативні навички з рідної мови.

6). Елементарні комп'ютерні навички.

7). Навички оперування інформацією (здатність отримувати та аналізувати інформацію з різних джерел).

8). Здатність вирішувати проблеми.

9). Здатність приймати рішення.

Міжособистісні – індивідуальні здібності, пов'язані з умінням виражати почуття і формувати стосунки, з критичним осмисленням і здатністю до

самокритики, а також соціальні навички, пов'язані з процесами соціальної взаємодії і співпраці, умінням

працювати в групах, брати

соціальні та етичні зобов'язання.

Комплекс міжособистісних навичок включає:

1). Здатність до критики та самокритики.

2). Здатність працювати в команді.

3). Міжособистісні навички.

4). Здатність працювати в міждисциплінарній команді.

5). Здатність співпрацювати з експертами в інших предметних областях.

6). Здатність сприймати різноманітність та міжкультурні відмінності.

7). Здатність працювати в міжнародному контексті.

8). Прихильність до етичних цінностей.

Системні – поєднання розуміння, відношення та знання, що дозволять сприймати співвідношення частин цілого одна з одною та

оцінювати місце кожного з компонентів у системі, здатність планувати зміни з метою удосконалення системи та конструювати нові системи. Системні компетенції потребують засвоєння інструментальних та базових як підґрунтя.

Системні компетенції охоплюють:

1). Здатність застосовувати знання на практиці.

2). Дослідницькі здібності.

3). Здібність до навчання.

4). Здатність адаптуватися до нових ситуацій.

5). Здатність генерування нових ідей (творчості).

6). Здатність до лідерства.

7). Розуміння культур та звичаїв інших країн.

8). Здатність працювати автономно.

9). Здатність до розробки проектів та керування ними.

10). Здатність до ініціативи і підприємництва.

11). Відповідальність за якість.

12). Прагнення до успіху.

Спеціальні компетенції.

Спеціальні компетенції розглядають окремо для першого і другого циклів.

До першого ступеня віднесено такі загальні для різних предметних областей компетенції:

1). Здатність демонструвати знання основ та історії дисципліни.

2). Здатність логічно і послідовно викладати засвоєні знання.

3). Здатність вникати в контекст (чіткого осмислення) нової інформації та давати її тлумачення.

4). Уміння демонструвати розуміння загальної структури дисципліни і зв'язок між її розділами.

5). Здатність розуміти і використовувати методи критичного аналізу і розвитку теорій.

6). Здатність правильно використовувати методи і техніку дисципліни;

7). Здатність оцінювати якість досліджень у певній предметній галузі.

8). Здатність розуміти результати спостережень та експериментальних способів перевірки наукових теорій.

Випускники другого рівня повинні:

1). Опанувати предметну область на більш високому рівні, тобто володіти новітніми методами та технікою (дослідження), знати новітні теорії та їх інтерпретації.

2). Критично відстежувати та осмислювати розвиток теорії і практики.

3). Оперувати методами незалежного дослідження і вміти пояснювати його результати на більш високому науковому рівні.

4). Бути здатним зробити оригінальний внесок у дисципліну відповідно до канонів певної предметної області, наприклад, у рамках кваліфікаційної роботи.

5). Продемонструвати оригінальність і творчий підхід.

6). Оволодіти компетенціями на професійному рівні.

Два інші невід’ємні компоненти конструкції формування Європейської вищої освіти – це система рівневих індикаторів та система описів курсів за типами.

Якщо говорити про рівні, то за основу взято стандартну систему:

Страницы: 1 2 3



Самостійна діяльність в процесі розвитку дитини як наукова проблема
Розвиток суспільства і зміни у відносинах між людьми завжди знаходили своє відображення в практиці освіти, навчання і виховання підростаючих поколінь, у меті і завданнях школи, в педагогічних теоріях ...

Суть і природа моралі, поняття про моральний розвиток
У короткому словнику по філософії поняття моральності прирівняне до поняття мораль. «Мораль - норми, принципи, правила поведінки людей, а так само сама людська поведінка (мотиви вчинків, результати д ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net