Граматичні поняття «префікс» і «суфікс» як лінгводидактичні явища

Сторінка 6

Найуживаніші префікси української мови, їх семантичні відтінки:

без-

відсутність чогось;

не-

заперечення того, що означає корінь ;

пере-

повторення дії, діяти по-іншому;

більше норми, понад міру;

рух через щось, дія;

при-

доповнення, приєднання;

неповнота дії чи якості;

розміщення біля чогось;

пре-

збільшеної, високої якості;

над-

розташування зверху над чимось;

неповнота дії або ознаки;

більше норми, більше значного рівня;

під- (піді-)

здійснення дії внизу, під чимось;

розташування під чимось, біля чогось;

наближення до чогось;

частковість дії, нижчий розряд;

з- (зі-, із-, с-)

сполучення, завершеність дії;

відокремлення, роз’єднання;

від-

роз’єднання, рух від чогось, відновлення;

до-

доповнення, збільшення чогось, завершеність дії;

за-

початок і завершеність дії;

на-

здійснення дії зверху, її завершеність.

В українській мові понад 100 префіксів, серед них близько 20 – запозичені, які використовують переважно в іменниках, прикметниках і рідко в дієсловах.

Суфікс (лат. suffixus – прикріплений) – афікс, що розташований у слові після кореня або іншого суфікса перед закінченням, іншим суфіксом чи в кінці слова і надає йому нового значення або відтінку. Термін уперше вжитий в українському мовознавстві П.Залозним (1906). У цьому ж значенні вживався також термін «наросток». На відміну від префіксів і постфіксів, суфікс приєднують переважно до твірної основи, а не до слова. Суфікс може бути маркером кінця лексичної основи (зеленкуватий) і кінця слова (швидко).

Суфікси закріплюються за певними частинами мови. Виділяються суфікси іменникові (-ець-, -ан-, -чан-, -ик-, -енк-, -ук-, -чук-, -ак-, -іст-, -ізм-, -ок- тощо), прикметникові (-н-, -ськ-, -уват-, -ов-, -ян-), дієслівні ( -ну-ти, -ича-ти, -ти, -іва-ти, -ва-ти), прислівникові ( -о, -е, -ичі, -ом, -и). Той самий суфікс не утворює слів різних частин мови. Значення суфіксів надзвичайно багаті і різноманітні. Вони можуть передавати значення належності (динамівець), абстрактності (секретність), експресивності (дівчинонько, дідище), надають певного стилістичного забарвлення, позначають жіночий рід, опредмечену дію (горіння, штормище). Більшість суфіксів виконують у мові словотворчу роль, деякі утворюють форми того самого слова.

Формотворчими виступають суфікси дієслів, ступенів порівняння прикметників та прислівників, дієприкметників: стрибати – стрибнути, низький – нижчий, коротко – коротше, зробити – зроблений.

У складі слова може бути декілька суфіксів, кожен із яких додається уже до попереднього суфікса і змінює значення слова: слово, слов-ник, словник-ар, словникар-ство. Крім цього, у лексемі з кількома суфіксами лише останній (кінцевий) вказує на ту частину мови, до якої належить слово [5, 30]. Якщо у слові кілька суфіксів, то останній із них несе на собі словотвірне значення і виражає нове лексичне значення, тому його називають дериватором або формантом слова чи основи: у слові цвіркунець три суфікси (-к-, -ун-, -ець-), з яких формантом (дериватором) є суфікс -ець-, тому що він виражає словотвірне і лексичне значення цього слова (маленький цвіркун).

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9



Сутність і зміст педагогічної етики
У наш час зростає значення педагогічної етики в школах різних напрямів і різних рівнів підготовленості. Це пов’язано з прагненням постійно вдосконалювати педагогічні норми щодо відносин, які змінюють ...

Психологічні особливості особистості молодших школярів
Успіхи дитини в оволодінні предметами ґрунтуються на основі наслідування зразків дорослих. Прагнення дитини до наслідування набуває генералізованого характеру, переноситься з конкретних способів дій ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net