Розвиток ритмічного слуху у дітей на музичних заняттях

Педагогіка: історія і сьогодення » Урок музики та його організація » Розвиток ритмічного слуху у дітей на музичних заняттях

Сторінка 1

Почуття музичного ритму – комплексна здатність, що включає в себе сприйняття, розуміння, виконання, творення ритмічної сторони музичних образів.

Сприйняття. Сприйняття музичного ритму – активний процес, у якому бере участь вся особистість людини, у тому числі три аналізатори (три органи почуттів): слух, зір і, що особливо важливо, нерви рухового апарата.

Сприйняття ритму викликає рухову реакцію. Численні експериментальні дослідження дозволяють зробити висновок, що „сприйняття ритму ніколи не буває тільки слуховим; воно завжди є слухоруховим”.

Рухова реакція буває особливо безпосередньою і живою у дітей. Вони роблять рухи під час слухання музики мимоволі, часто неусвідомлено; це – майже нездоланна потреба, особливо, коли в даному творі ритмічний компонент виступає яскраво, акцентровано. Мимовільні рухи можуть бути замінені довільними, котрі допомагають краще розуміти і глибше переживати музику.

Елементарна рухова реакція складається часто з неупорядкованих рухів. Тільки якщо в слухача музично-ритмічне почуття розвите в достатньому ступені, його рухи будуть збігатися з імпульсами музики, він буде рухатися в такт.

І в цьому випадку, однак, необхідний деякий короткий початковий період часу для того, щоб уловити, „схопити” ритм. Я б назвала цей короткий процес „схоплювання” ритму настроюванням ритмічного почуття за аналогією до настроювання звуковисотного слуху в ладотональності сприйманої музики.

Для глибокого і тонкого сприйняття, співпереживань, розуміння музики потрібно вміти стежити за агогичними відтінками; прискореннями і уповільненнями темпу. Це уміння можна розвивати за допомогою рухів у темпі пульсації основних часток, чи тактових акцентів, чи фразування.

Зорові образи поглиблюють і полегшують сприйняття музичного ритму. Вплив зорового образа може виявлятися і під час слухання музики, коли учень бачить, як учитель виконує твір, і під час співу, коли співаючий стежить за рукою диригента. Зорової наочності допоможуть також різні посібники, використовувані на уроці: схеми, картки, та й сам нотний лист може послужити гарним прикладом наочності.

Виконання. Для виконання музики необхідне свідоме настроювання ритмічного почуття, основа якого полягає в попереднім представленні темпу і розміру добутку, що передбачається виконати.

Можна, лише дивуватися тому, що в музично-педагогічній літературі не завжди приділяється увага процесу внутрішнього ритмічного настроювання виконавця перед початком виконання. Будь-який соліст і тим більше диригент прекрасно знають цей момент вольової зосередженості, мобілізації сили своєї музичної пам'яті, яскравості слухових представлень, фарб фантазії; кожен музикант-виконавець повинен на власному досвіді придбати здатність до подібного „самонастроюванню”.

Тут приведу слова молодого Рахманінова, сказані їм один раз Метнеру, з яким вони любили грати на фортепіано в чотири руки: „Стій! Треба помовчати й уявити собі той рух, у якому ми почнемо грати”. „Той рух” – це ритмічний рух твору у всій його складності, але основу його складають темп (тобто розуміється, як характер і швидкість основної пульсації) і розмір.

Ритмічний настрой у визначеному темпі і розмірі може залишатися майже незмінним протягом цілого музичного твору, особливо в невеликих п'єсах основних трьох жанрів. Виконавець спирається на цей настрой, що діє по інерції ритмічного почуття майже автоматично.

Для виконання музичного твору необхідні представлення, що охоплюють конкретні деталі ритмічного руху. Це – образи пам'яті; у який ритмічно-мелодичні процеси „запрограмовані” у виді цілісних представлень. Поясню це на прикладі проголошення одного слова звичайної мови. У людини, що володіє мовою, будь-яке слово „запрограмовано” у якості цілісного одномоментного представлення, яке в процесі проголошення розгортається в часі. Осмислене проголошення слова – це проголошення його як цілого; проголошення слова у виді чередуючих друг за другом звуків-букв позбавляє його змісту.

Дитина, що вчиться говорити, використовує спочатку одномоментними мовними представленнями лише в обсязі простих і коротких слів. Одномоментні мовні представлення дорослого – це словосполучення і пропозиції, що можуть досягати високій складності і тривалості.

Аналогічно музичне виконання припускає наявність цілісних, одномоментних представлень свідомо-виразних частин музичної мови. У зародковому виді це окремі інтонації з двох-трьох звуків, що „вимовляються”, тобто печуться як одне ціле.

Страницы: 1 2 3



Поняття «індивідуалізація» та «диференціація» навчання
Вимоги враховувати індивідуальні особливості учнів в процесі навчання дуже давня традиція. Необхідність цього очевидна, адже учні за різними показниками в значній мірі відрізняються один від одного. ...

Значення Давньогрецьких освітньо-виховних систем для педагогічної науки та культури
Створена першими рабовласницькими державами цивілізація справила значний вплив на культурний розвиток людства. Виховання, яке виділилося як самостійна соціальна функція суспільства, сприяло появі спе ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net