Наукове обґрунтування методики формування музичного сприймання молодших школярів на матеріалі фортепіанної музики

Педагогіка: історія і сьогодення » Ефективність формування музичного сприймання молодших школярів на матеріалі фортепіанної музики » Наукове обґрунтування методики формування музичного сприймання молодших школярів на матеріалі фортепіанної музики

Сторінка 1

Незважаючи на грунтовні психологічні та педагогічні розробки, проблема формування музичного сприймання молодших школярів засобами фортепіанної музики далеко не вичерпана. Перспективним підходом до вирішення окресленої проблеми є врахування спадщини педагогічних практик, вивчення провідних методичних систем музичного виховання та навчання, аналіз сучасних навчальних програм із музики та музичного мистецтва, узагальнення провідних наукових підходів щодо музично-естетичного виховання особистості.

У контексті нашої наукової розвідки існуючі педагогічні підходи до формування музичного сприймання слід переломити на галузь спілкування дитини з музичним мистецтвом в умовах загальної освіти, враховуючи при цьому вікові особливості музичного розвитку учнів початкової школи.

Зосередимо свою увагу на доробку музикантів – педагогів. Так, К. Стеценко велику увагу приділяв прищепленню та вихованню в дітей естетичного смаку й почуття прекрасного, розвитку здатності до музичного сприймання на основі народних пісень. Педагог акцентував на власній активній ролі учнів у процесі навчання, виділяючи такі основні ланки: зовнішній слуховий подразник, слухове сприймання, роботу мозку та рухову реакцію організму, вказуючи на їх послідовність та взаємозалежність. Методичні погляди педагога спиралися на ідеї того часу: визнання виховної ролі музики, дидактичні принципи генетичної послідовності викладання матеріалу, уведення аналітико-порівняльного та евристичного методів; поєднання співу з рухами, іграми і танцями, драматизацією; широке використання наочних засобів навчання.

Чинне місце в роботі видатного діяча української культури М. Леонтовича також відводилося формуванню сприймання музики школярів (музично-ритмічного і ладового чуття, музично-слухових уявлень), тобто тих основних якостей, які визначають музичність. Дослідник саме хоровому співу надавав найбільшого виховного значення в формуванні почуттів людини, особливо відзначаючи виховний потенціал народної пісні. Саме на народному мелосі, наголошував композитор, має будуватися музична освіта школярів.

Сучасник М. Леонтовича – В. Верховинець залишив значний слід в музичній педагогіці. Музикант спрямував свою роботу на розробку методик, які спиралися на старовинні народні традиції синкретичного поєднання співу з рухом. Ці методики надали можливість зрозуміти, що комплексне поєднання музичного, танцювального та драматичного мистецтва сприяє розвитку інтересу до музичного мистецтва, ефективності музичного сприймання.

Цікавими з погляду розвитку музичного сприймання є педагогічні пошуки зарубіжних дослідників. Так, італійська вчена М. Монтессорі наголошувала на тому, що необхідно враховувати в системі дошкільного виховання сенситивні періоди. Процес сприймання педагог поділяла на три етапи, кожен з яких мав конкретні завдання: перший етап – розвиток у дітей уваги до звуків (розрізнення їх тембрових, висотних, тривалісних характеристик); другий – розвиток сприймання метроритму; третій – формування мелодійного та гармонійного слуху. Включення елементарних рухів під музику, слухання контрастних п'єс, на думку вченої, сприяє розширенню сенсорних відчуттів дітей і оптимізує розвиток їх музичного сприймання.

Серед значної кількості праць, присвячених проблемам музичного виховання, привертають праці уругвайського педагога А. Арісменді, яка твердо впевнена у можливості педагогічного керування процесом музичного сприймання дитини. Вчена наголошує, що цілком реально за рахунок педагогічних впливів: а) розвинути у дітей музичний слух і здібність уважно слухати музику; б) навчити їх розрізняти за тембром музичні інструменти; в) навчити узгодженості в ритмічній діяльності різних видів. В кожному конкретному випадку для розвитку музичного сприймання необхідно вирішувати завдання, що перевищують рівень вже досягнутих результатів навчально-виховного процесу.

Актуальним з погляду розвитку музичного сприймання, є аналіз методичних систем музичного виховання та навчання, які склалися в ХХ столітті. Так, система музично-ритмічного виховання швейцарського педагога і композитора Е. Жак-Далькроза однією з перших стала теоретичною базою для вирішення проблеми музичного сприймання. «Тільки повноцінне сприймання закладає основу музичності дитини, лише на цій основі можливе навчання й подальший музичний розвиток», – підкреслював педагог. Мета системи «одухотворених тілесних вправ» Ж. Далькроза – привести людину до самопізнання, проявити свої сили та творчі можливості, допомогти позбутися фізичних і психологічних комплексів і затисків, виховати волю і самовладання. Ж. Далькроз стверджував, що музику можна не тільки чути, але і бачити в звуках, передавати в пластичних рухах. На музику реагує кожна клітинка організму людини, і кожен мускул людського тіла здатен відповідати на звуки, динамічні відтінки (силу звучання), темп, ритм, агогику, музичну інтонацію. Відбувається «злиття» людини з музикою.

Страницы: 1 2 3 4 5 6



Особливості впровадження графічних технік на уроках образотворчого мистецтва
У загальноосвітніх школах можливе впровадження уроків по дизайну в рамках годин педагогічного навантаження, виділеного на образотворче мистецтво. Цей факт важливий оскільки є певна різниця цілей і за ...

Бистрість як рухова якість людини. Основи методики розвитку бистрості
Бистрість - це здатність людини до термінового реагування на подразники та до високої швидкості рухів, що виконуються при відсутності значного зовнішнього опору. Численними дослідженнями встановлено, ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2022 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net