Загальна характеристика дітей групи ризику

Сторінка 1

Системна криза, що охопила все світове співтовариство, характеризується такими загальними для різних країн ознаками, як посилення соціальної відчуженості серед молоді, все більше поширення в дитячому середовищі саморуйнівної поведінки, що зумовлює злочинність, проституцію, наркоманію, алкоголізм та інших негативних явищ. Все більш відчутним стає руйнування інституту сім'ї, яка не в змозі виявляти достатню турботу про дітей, не виконує батьківських обов'язків, нерідко і сама створює умови, небезпечні для життя і розвитку дітей. З року в рік відбувається загострення проблем соціального становища неповнолітніх.

Нині загальноприйнятим може вважатися поняття «діти групи ризику», однак існують різні його трактування, тому воно потребує уточнення і розвитку. На думку П.Д. Павленюк, «ризик» означає можливість, більшу ймовірність чого-небудь, як правило, негативного, небажаного, що може відбутися або не відбутися. Тому, коли говорять про дітей групи ризику, мають на увазі, що ці діти знаходяться під впливом деяких небажаних факторів, котрі можуть спрацювати або не спрацювати. «Групи ризику» – це категорії дітей, чий соціальний стан за тими або іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть поодинці перебороти труднощі, що виникли в їхньому житті; все це в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, духовності, морального образу, біологічної загибелі. На думку Олиференко Л.Я. поняття «діти групи ризику» може вважатися сьогодні загальноприйнятим та мається на увазі, що ці діти перебувають під впливом деяких небажаних чинників.

На підставі аналізу сучасної науково-педагогічної літератури можна виділити наступний зміст поняття «діти групи ризику». Діти «групи ризику» – це та категорія дітей, яка в силу певних обставин свого життя більше за інших категорій схильна до негативних зовнішніх впливів з боку суспільства та його кримінальних елементів, які стали причиною дезадаптації неповнолітніх. Зазвичай до цієї категорії дітей відносять дітей з неблагополучних сімей, погано встигаючих у школі, що характеризуються різними виявами девіантної поведінки і т.д

Латинське слово deviatio відхилення (від via – дорога) використовується в соціальний педагогіці як аналог поняття поведінка, що «відхиляється». У вітчизняній соціальний педагогії девіантність розглядається як поведінка, що знаходиться на межі між законослухняністю і кримінальністю (делінквентністю).

Поза сумнівом, ця грань надзвичайно тонка і часто визначається випадковістю, оскільки спосіб життя і спрямованість вчинків підлітка з поведінкою, що відхиляється, такий, що він у будь-який момент може бути визнаний суспільством як делінквент.

Таким чином, під девіантною поведінкою розуміється:

1) вчинок, дія людини, що не відповідає офіційно встановленим чи фактично складеним у даному суспільстві (соціальній групі) нормам і очікуванням;

2) соціальне явище, яке виражене у відносно масових і нестійких формах людської діяльності, не відповідних офіційно до встановлених або ж фактично сформованих у даному суспільстві нормам і очікуванням різноманітні, тільки в різних суспільствах і в різний час.

Зазвичай до «групи ризику» відносять такі категорії дітей:

– діти з проблемами у розвитку, які не мають різко вираженою клініко-патологічної характеристики;

– діти, які залишилися без піклування батьків у силу різних обставин;

– діти з неблагополучних, асоціальних сімей;

– діти з сімей, які потребують соціально-економічної та соціально-психологічної допомоги та підтримки;

– діти з виявами соціальної та психолого-педагогічної дезадаптації.

Тобто, до осіб категорії групи ризику слід підходити диференційовано, що відображає ступінь девіантності:

важковиховувані, з труднощами у навчанні та вихованні;

соціально занедбані, з неналежними суспільними умовами для розвитку;

педагогічно занедбані, із значним ступенем моральних деформацій;

правопорушники, характер поведінки яких є асоціальним;

особи, які вчиняють дії, що підлягають кримінальному покаранню.

Особливістю дітей «групи ризику» є те, що вони знаходяться під впливом об'єктивних небажаних факторів, які можуть спрацювати чи ні. Внаслідок цього дана категорії дітей потребує особливої увага фахівців, комплексного підходу з метою нівелювання несприятливих факторів і створення умови для оптимального розвитку дітей.

Сучасні вчені стосовно неповнолітнього з різного роду відхиленнями в розвитку, що накладають своєрідний відбиток на поведінку, використовують терміни: «важкі діти» (К. Лебединська, М. Райська, М. Раттер, Л. Славіна); «важкі підлітки» (Л. Зюбін, В. Степанов, Д. Фельдштейн та ін.), до категорії яких відносять дітей з відхиленнями в моральному розвитку, акцентуаціями характеру, з порушеннями в афективно-вольовій сфері, відхиленнями в поведінці. Дослідник А.Л. Ліхтарніков провів опитування 200 вчителів освітніх установ з метою з'ясувати, що вони мають на увазі під словом «важкий». Виявилося, що найчастіше мова йде про дитину, з якою важко взаємодіяти на уроці, важко управляти. Виходить «важкими» діти стають в ситуації, коли дорослі не можуть знайти до них підхід.

Страницы: 1 2



Методичні рекомендації по вдосконаленню роботи соціального педагога по профорієнтації старшокласників
Система професійної орієнтації, що діє в даний час, погано пристосована до функціонування в сучасних умовах. Для вирішення цієї проблеми виключно важливо на основі наукових досліджень розробити ряд п ...

Сутність і зміст педагогічної етики
У наш час зростає значення педагогічної етики в школах різних напрямів і різних рівнів підготовленості. Це пов’язано з прагненням постійно вдосконалювати педагогічні норми щодо відносин, які змінюють ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net