Психолого-педагогічна характеристика дітей групи ризику

Сторінка 1

У суспільстві давно сформовані уявлення про норми життя, правила і форми взаємовідносин, про поведінку, яка схвалюється і яка засуджується суспільством чи спільнотою.

Сьогодні наука розглядає соціальну норму і соціальне відхилення у поведінці як два протилежні полюси. Проте нормативна поведінка домінує в сучасному суспільстві як за поширенням, так і за соціальною значущістю. Серед чималої кількості визначень ми зупинимось на такому із них: «це правило, вимога суспільства до людини, в яких визначені більше чи менш точно обсяг, характер, а також межі можливого і допустимого в її поведінці».

А девіантна поведінка як явище протилежне нормативній поведінці є системою вчинків, які виходять за межі загальноприйнятих моральних і правових норм, за винятком норм психічного здоров'я.

Науковці розрізняють такі види девіантної поведінки, як делінквентну, адиктивну (наркоманія, алкоголізм, токсикоманія, проституція) та суїцидальну.

Девіантна поведінка має складну природу, обумовлену найрізноманітнішими чинниками, що перебувають в складній взаємодії та взаємовпливі.

Підлітковий вік з його бурхливими нейроендокринними зрушеннями віддавна вважається фактором, що сприяє злоякісному розвитку девіантної поведінки. Це один з кризових етапів в процесі становлення особистості людини.

За визначенням психологічного словника підлітковий вік – стадія онтогенетичного розвитку між дитинством та зрілістю (від 11–12 до 16–17 років), котра характеризується якісними змінами, пов’язаними зі статевим дозріванням і входженням у доросле життя.

Середній шкільний, або підлітковий вік привертає до себе увагу своїми анатомо-фізіологічними змінами в організмі дитини, особливо пов’язаними зі статевим дозрівання. Ці зміни істотно позначаються на психічному розвитку особистості підлітка, на його пізнавальній діяльності та поведінці, на стосунках у колективі.

Починаючи з 14–15-літнього віку, активізація діяльності гіпофізу і щитовидної залози «пробуджує» і стимулює функцію кори наднирників. Гормони кори наднирників та статевих залоз сприяють подальшому розвитку вторинних статевих ознак і формуванню фігури відповідно до статі.

Поява менструацій – надзвичайно відповідальний і важливий момент у житті дівчинки-підлітка. Місячні у дівчат-підлітків (з поправкою на акселерацію) з’являються у 12–13 років, але нерідко вони можуть початися раніше 12-річного або пізніше 13-річного віку.

Близько дві третини нервових зривів у дівчат відбувається під час місячних. У цей час вони найгостріше реагують на образливі зауваження та глузування на свою адресу, приниження їхньої гідності, що може спонукати їх до важких душевних страждань і навіть до спроби самогубства.

У хлопчиків зовнішні вияви анатомічної і фізіологічної перебудови означені менше. Крім швидкого зросту і зміни пропорцій тіла з’являються так звані «юнацькі» вугрі на обличчі, ломка голосу, поява ерекції та полюції (мимовільні виділення сім’яної рідини під час сну). Усе це також спричиняє певні переживання у хлопчиків, але, звичайно, не такі сильні, як у дівчаток, що здебільшого і визначає психологічну різницю у однолітків різної статі.

В сучасних умовах відхилення поведінки дітей пояснюється багатьма причинами. У підлітків підвищуються пізнавальна активність і розумовий розвиток, зростають допитливість, прагнення пізнати невідоме, зазирнути в майбутнє. Учні середнього шкільного віку помітно виявляють прагнення до самостійності. Але це прагнення при неправильному вихованні може виявитися у викривлених формах – негативному ставленні до доручень, порад учителів і батьків, невмотивованих вчинках та браваді порушення норм поведінки. Це трапляється тоді, коли підліток не включається в життя колективу, не виконує суспільно корисних доручень, не бачить і не переживає результатів своєї діяльності, а вчителі та батьки не спонукають його до цього, не враховують вікових особливостей його розвитку.

Підлітковому віку характерне відчуття дорослості. Об’єктивної зрілості у підлітка ще не має. Суб’єктивно вона проявляється у розвитку відчуття дорослої людини і тенденції до зрілості:

Емансипація від батьків. Дитина потребує суверенності, незалежності, поваги до своїх таємниць. У віці 10–12 років діти ще намагаються знайти взаєморозуміння з батьками. Проте розчарування неминуче, так як цінності їх різні. Але дорослі з повагою та поблажливість відносяться до цінностей один одного, а підліток – максималіст та не приймає поблажливості до себе. Розбіжності відбуваються найчастіше через стиль одягу, зачіски, проведення вільного часу, шкільних та матеріальних проблем. Проте у найголовнішому діти все ж таки наслідують цінності батьків. Зазвичай від батьків передається відношення до фундаментальних аспектів соціального життя.

Страницы: 1 2 3



Історія української школи і педагогіки
Виховання у східних слов’ян. Мета, зміст, засоби і традиції виховання у східних слов’ян. Етнопедагогіка. Джерела виховної мудрості. Виникнення і поширення писемності у східних слов’ян. Зародження і р ...

Сутність і завдання дидактики, її основні категорії
Дидактика - галузь педагогіки, яка досліджує навчання на найбільш загальному рівні - теоретичному. Це педагогічна теорія навчання, яка дає наукове обґрунтування його змісту, методів і організаційних ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net