Методи емпіричного дослідження

Сторінка 1

Вивчення психіки дитини становить складне завдання науковців, а також вихователів дитячих закладів. Засобами психологічного дослідження виступають методи — певні шляхи донору наукових фактів, які потім служать предметом теоретичного аналізу. Методи психології відображають специфіку психічних фактів або явищ.

Психічний факт має внутрішню сутнісну складову та зовнішній прояв, похідний від внутрішнього свого єства. Сприймати ми можемо лише зовнішній складник психічного факту, а внутрішній залишається для оточуючих прихованим. Водночас дослідник повинен охоплювати своїм вивченням весь психічний факт у його цілісності, розкриваючи внутрішнє (не спостережуване) його єство опосередковано, спираючись на зовнішні прояви.

Так, дослідник може зафіксувати вербальні й невербальні прояви поведінки, дії, рухи, мімічні реакції дитини, у яких переважно й виявляються (унаочнюються) психічні явища (процеси, стани, властивості). Ці зовнішні прояви виступають показниками внутрішніх не спостережуваних складників психічних фактів. Додатковими показниками служать виразні рухи: міміка, жести, інтонації мовлення.

До основних методів дитячої психології відносять спостереження, експеримент, бесіду і аналіз продуктів дитячої діяльності.

Провідним методом у дошкільній психології є спостереження, яке передбачає цілеспрямоване сприйняття і фіксацію психологічних фактів. Наукове спостереження ретельно планується: визначається його мета, гіпотеза, схема проведення, критерії відбору фактів згідно з об'єктом. Вік 6-7 років найбільш сприятливий для спостереження, оскільки діти довірливо й відкрито ставляться до дослідника, не усвідомлюючи своєї ролі як досліджуваних.

Вони сприймають дослідження як звичайні спілкування, бесіди, завдання дорослих. Крім того, самосвідомість та життєвий досвід дитини відзначаються обмеженими можливостями, які не дозволяють цілком зрозуміти своєї ролі випробуваних. Розрізняють декілька видів спостереження: повне і часткове; включене і невключене.

Повне спостереження передбачає дослідження всіх психічних проявів, часткове — одного з них, наприклад, мовлення або гри. Спостереження залежить від позиції спостерігача, який може бути членом групи дітей і взаємодіяти з ними, одночасно спостерігаючи, або знаходиться зовні дитячої діяльності.

Завдяки спостереженням дослідник фіксує зовнішні прояви дитячої психіки. Ці прояви відзначаються своїм багатством та розкутістю. Під час спостереження дитина поводиться вільно й невимушено, займаючись звичними для себе справами, що полегшує для дослідника вирішення завдання отримання різнобічних та достовірних фактів для створення цілісного уявлення про дитину. Водночас цього не достатньо для забезпечення об'єктивності спостереження, на його результати та висновки значно впливає позиція самого дослідника. Перший ліпший прояв поведінки може бути інтерпретований як закономірний та стійкий. Щоб уникнути такої помилки, спостереження слід проводити систематично. Адже в процесі спостереження перед дослідником постає складна і різнобарвна палітра фактів і дуже важко відокремити характерне, істотне від випадкового і другорядного. Систематичність спостереження дозволяє розкрити істинні причини поведінки дитини.

Для об'єктивності результатів спостереження важливою є неупереджена позиція дослідника. Він повинен до максимально можливого рівня звільнитися від соціальних стереотипів і власних установок, внаслідок яких сприймає й інтерпретує психологічні факти спотворено, викривлено. Важливо також позбутися зайвого емоційного ставлення до дитини: позитивного чи негативного. Як відомо, дитина, яка викликає у дорослого симпатію оцінюється ним більш поблажливо, ніж та, яка «не подобається». Щоб уникнути суб'єктивізму, необхідно свої враження чітко розділяти з фактами, висновки завжди підтверджувати фактами.

Підвищити об'єктивність дослідження допомагає прийом, названий «стереоскопічністю погляду» на дитину, що передбачає звертання до думки батьків та інших дорослих, які працюють з нею.

Проведення спостережень за поведінкою дошкільника вимагає від дослідника досить складних навичок, зокрема при виконанні завдання фіксації проявів дитячої поведінки у протоколах різних видів.

Одна з можливих форм ведення протоколу — «фотографічний запис», який детально описує мімічні, пантомімічні прояви емоцій; дослівно передає мовлення дитини в прямій формі, відзначає паузи, інтонацію, силу голосу, темп. Запис детально відображає всі операції, з яких складаються дії дитини. «Фотографічний запис» розкриває цілісну картину ситуації, в яку включена дитина, тому в протоколі відзначають репліки та дії дорослих, однолітків, направлені на неї. Спеціальні навички необхідні і при обробці протоколів спостережень. При цьому варто широко використовувати математичну обробку отриманих результатів. Звичайно, метод спостереження має і свої недоліки. Він дещо уповільнює добір значного за обсягом фактичного матеріалу, оскільки одночасно вдається спостерігати тільки за однією дитиною або невеликою їх групою (2—5 осіб). При спостереженні дослідник відзначається пасивною вичікувальною позицією, бо не може втрутитися в дитячу діяльність, викликати необхідне психічне явище, що також уповільнює динаміку дослідження, тому в дитячій психології також широко використовується більш активний метод дослідження — експеримент.

Страницы: 1 2 3



Виховний захід для учнів птнз на тему: «Формування звичок здорового способу життя»
Тема: "Формування звичок здорового способу життя" Корисні та шкідливі звички та їх вплив на здоров’я, згубна дія куріння, уживання алкоголю, наркотичних речовин, знання про права дитини Мет ...

Роль педагога у навчанні обдарованих дітей
Обдаровані діти потребують індивідуалізованих програм навчання. Педагоги, що працюють з такими дітьми, повинні проходити спеціальну підготовку. Саме діти з високим інтелектом найбільше потребують &qu ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net