Історія фортепіанного факультету

Сторінка 1

Славетна історія Київської консерваторії та вітчизняної музичної освіти в цілому нерозривно пов′язана з історією фортепіанного факультету. Першим директором Київської консерваторії став видатний педагог - піаніст, патріарх української фортепіанної школи В. Пухальський. У наступні роки консерваторію очолювали відомі піаністи: Ф. Блюменфельд (1920 - 1922 рр.), К. Михайлов (1922 - 1926 рр.), А. Луфер (1934 - 1948 рр.). Невід′ємні від історії фортепіанного факультету імена великого романтика ХХ століття В. Горовиця, випускника 1920 року (класи В. Пухальського, Ф. Блюменфельда), і талановитого музиканта-митця Г. Нейгауза, чий блискучий педагогічний шлях розпочався саме у Київській консерваторії (1919 - 1923 рр.)

У різні періоди факультетом керували декани К. Майбурова, О. Снєгірьова, М. Сильванський, В. Сєчкін, В. Тимофєєв, Н. Протопопова, Ж. Хурсіна. З 1995 року деканом є професор І. Павлова.

Кафедра спеціального фортепіано у Київській консерваторії була організована однією із перших. Уже тоді вона мала найчисленний штат викладачів і студентів. Діяльність педагогів-піаністів Києва була спрямована на розвиток української культури як органічної складової частини світового музичного процесу.

Вагомий внесок у становлення київської фортепіанної школи зробив Г. Беклемішев, вихованець московської консерваторії (класи В. Сафонова та Ф. Бузоні), концертуючий піаніст-віртуоз, людина великої музичної та загальної культури. Він здійснив грандіозний за масштабом цикл "музично-історичних демонстрацій", виконавши близько 2000 творів композиторів усіх часів та народів. Він був палким пропагандистом творчості українських композиторів: М. Лисенка, Я. Степового, В. Косенка, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, та інших. Гідно продовжили мистецьки пошуки Г. Беклемішева його випускники - майбутні професори Київської консерваторії М. Гозенпуд, Г. Курковський, А. Луфер, Є. Сливак.

Особливу роль в історії відіграли Ф. Блюменфельд та Г. Нейгауз, вплив яких на музичну культуру Києва був величезним. Багатогранна діяльність Ф. Блюменфельда як диригента, ансамбліста, виконавця власних творів, а також педагога, реорганізатора системи музичної освіти, директора Музично-драматичного інституту ім. М.В. Лисенка та Київської консерваторії склала одну з яскравих сторінок літопису Національної музичної академії України. У класі Блюменфельда завершили свою професійну освіту А. Янкелевич, В. Стешенко-Куфтіна, І. Тамаров, Я. Фастовський та інші відомі педагоги. Ф. Блюменфельд був ініціатором запрошення на работу до Київської консерваторії молодого Г. Нейгауза, що стало видатною подією для музичного Києва. В атмосфері київського музично-громадського життя репертуар Нейгауза-виконавця значно розширився, його концертна діяльність набула просвітницького характеру. Перші справжні успіхи у викладацькій роботі Нейгауза міцно пов′язані з Києвом. Згодом вони увінчалися появою численної плеяди вихованців нейгаузовської школи, серед яких - провідні київські педагоги-піаністи В. Топілін, О. Холодна, а. Лисенко.

Педагогічна праця корифеїв українських піаністичних шкіл склала міцний фундамент подальшого розвитку українського фортепіанного мистецтва, їх випускники збагатіли сучасний піанізм новими досягненнями.

Від дня заснування Київської консерваторії до 1960-х років на фортепіанному факультеті працював славнозвісний учень В. Пухальського К. Михайлов, який, поряд з активною громадсько-адміністративною роботою (секретар художньої ради, директор Київської консерваторії, заступник директора, завідувач фортепіанної кафедри), щедро віддавав свої знання і натхнення справі виховання талановитих музикантів. Серед учнів К. Михайлова - досвідчені та визнані педагоги Є. Фрейкін, Л. Вайнтрауб, З. Ліхтман, Г. Паторжинська, Ж. Колодуб, І. Рябов, та інші.

А. Луфер (1905-1948) - лауреат Першого Всеукраїнського та другого Міжнародного конкурсу ім. Ф. Шопена, директор Київської консерваторії протягом 14-ти років, - збагачуючи традиції свого вчителя, стверджував нову українську фортепіанну педагогіку.

Протягом кількох десятиріч виконавська і педагогічна діяльність Є. Сливака (1899-1969) помітно впливала на розвиток музичної культури Києва. Глибока обізнаність у різноманітнішому репертуарі, природна інтелігентність, детальне вивчення авторського тексту відрізняли педагогічний стиль Сливака, мудрого наставника таких піаністів, як Р. Тамаркіна, А. Рощина, О. Холодна, Д. Юделевич, В. Єрмаков, та інші.

Страницы: 1 2



Психолого-педагогічні засоби розвитку уяви молодших школярів
Уяву можна тренувати як і будь-яку сторону психіки людини. Леонардо да Вінчі радив, наприклад, розвивати фантазію розглядаючи різні плями, тріщини на стінах, хмари, і знаходити в них подібність на лю ...

Ідеї національного виховання С. Русової
Демократизація суспільного життя України потребує відповідної переорієнтації системи дошкільної освіти. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті, Закон України “Про дошкільну освіт ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net