Внутрішньо-класна індивідуалізація навчальної роботи

• завдання з урахуванням професійного наміри (використовується у старших класах).

3. Заходи виховання стійкого, глибокого дієвого інтересу до знань:

• проблемність в навчанні. Проблемність означає насамперед пробудження до розумової пошуку шляхом створення труднощі в навчанні;

• завдання, розраховані на тривалу підготовку;

• читання додаткової літератури;

• рекомендації пізнавального характеру, пов'язані з працею і суспільно-організаторської діяльністю учня.

Допомога учням в оволодінні знаннями і раціональними способами навчальної діяльності

Як відомо, в дидактиці розрізняють дві сторони (ступені) свідомого, активного процесу придбання знань учнями: відтворююча і творча робота. Іноді висловлюється помилкова думка, ніби диференційований підхід відноситься в основному до творчих робіт, в той час як відтворюючи роботи переважно стереотипні. Дійсно, в відтворюючих роботах типізація переважає над диференціацією, але це відноситься до змісту навчальних занять, а не до методики та організації диференційованої роботи з учнями. Диференційований підхід тут нітрохи не менш важливий, ніж у творчих роботах, проте він спрямований переважно на попередження і ліквідацію прогалин у навчанні. Тому тут важливо мати на увазі:

1. Допомога в оволодінні загальноосвітніми і типовими прийомами самостійної діяльності. При засвоєнні загальноосвітнього програмного матеріалу диференційований підхід спрямований насамперед на попередження та усунення прогалин у знаннях і помилок у проблемах діяльності. У зв’язку з цим роботу вчителя доцільно розділити на два напрями.

• Попередження помилок в оволодінні загальнообов’язковими знаннями і типовими прийомами самостійної діяльності. Серед основних першочергових заходів такої роботи необхідно, перш за все, виділити заходи, спрямовані на підвищення здатності до навчання, організованості та навченості учня.

• Усунення прогалин у знаннях і помилок у прийомах самостійної діяльності (допомога в усвідомленні помилок у навчальній діяльності та шляхів їх усунення, завдання на засвоєння найбільш істотного в пройденому матеріалі; тимчасове забезпечення завдань).

2. Допомога у розширенні та поглибленні програмних знань, у формуванні індивідуально-своєрідних прийомів самостійної діяльності:

• допомога учням у розширенні та поглибленні програмних знань;

• допомога школяреві у виробленні індивідуального стилю самостійної діяльності;

• забезпечення оптимального розвитку схильностей учня в навчальній і пізнавальної творчої діяльності.

1. Використання диференціації в процесі навчання створює можливості для розвитку творчої цілеспрямованої особистості, яка усвідомлює кінцеву мету і завдання навчання; для підвищення активності та посилення мотивації навчання; формують прогресивні педагогічні мислення.

2. Основною метою індивідуалізації та диференціації є збереження та подальший розвиток індивідуальності учня, виховання такої людини, яка представляла б собою неповторну, унікальну особистість.

3. Реалізуючи індивідуалізований і диференційований підхід у навчанні, вчитель повинен спиратися на типологію, що відповідає таким вимогам:

• бути єдиною для всіх груп учнів;

• показувати динаміку переходу учня з однієї групи в іншу, тобто вчитель повинен мати можливість бачити зростання учня та враховувати його;

• наочно представляти можливості колективної роботи з різними групами учнів;

• представляти можливість вибрати систему роботи з кожною з груп учнів.

В процесі виконання курсової роботи нами була досягнута поставлена мета і досягнуті наступні задачі:

– виявлено роль і місце учбової дисципліни «Операційні системи» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;

– визначено міжпредметні зв’язки (виявили, які дисципліни і теми з них забезпечують вивчення теми: «Створення і редагування макросів в інтерактивних документах засобами Word»; виявили, які дисципліни і теми з них забезпечує дана тема);