Критерії оцінки ефективності робочих навчальних програм

Сторінка 1

Аналіз психолого-педагогічної та соціологічної літератури, аналіз досвіду зарубіжних країн, позитивна практика використання гендерної складової в різних галузях знань, підтверджують доцільність включення гендерного підходу до освіти в цілому та до організації навчально-виховного процесу зокрема. Гендерний підхід дає можливість оцінити наслідки існуючої парадигми соціально-економічного розвитку суспільства та змінити на краще систему соціальної диференціації та нерівності за ознакою статі в процесі переходу держави до сталого розвитку. Проблема гендеру в педагогічній науці висвітлена у трьох основних аспектах: як така, що має місце в освіті; впровадження і реалізація гендерного підходу на різних рівнях освіти; розробка програм з гендерної педагогіки для ВНЗ.

Визначимо критерії ефективності робочих навчальних програм. Але для цього важливим завданням є розробка саме тих ознак, які допоможуть точно визначити наявність чи то відсутність у програмі гендерного підходу.

Тож, на даний час, з огляду на сучасний рівень розвитку гендерних досліджень у світі та в Україні, ми можемо говорити про гендерний підхід, як про особливий напрямок у соціальних науках, який орієнтований на формування та утвердження політики рівних, не залежних від статі можливостях самореалізації людини в різних сферах соціальної практики.

Виходячи із задач гендерного виховання та гендерних стандартів в освіті робочі програми та навчальні матеріали повинні забезпечувати уникнення сексизму, сприяти пом'якшенню гендерних стереотипів, формуванню досвіду взаємодії між статями на егалітарних засадах, недопустимості протиставлення за статевою ознакою в сім'ї, будь-яких суспільних інститутах, створенні рівних умов та можливостей для розвитку, самовдосконалення і самореалізації кожної особистості.

Теоретичні основи досліджень окремих аспектів соціально-педагогічної діяльності у сфері гендерних взаємин висвітлено у працях Т. Говорун, В. Кравця, О. Кізь, О. Кікінежді, А. Мудрик, В. Сорочинської, Н. Цвєткової, К. Фофанової, Л. Штилевої, О. Ярської-Смірнової, Л. Яценко. Підготовка спеціалістів соціальної сфери до реалізації ідеї гендерної рівності стала предметом наукового пошуку С. Гришак.

Л. Штильова вважає,що основною проблемою педагогіки є нормативна модель гендерного виховання як передумова для здійснення особистісно зорієнтованого підходу до демократизації суспільства в цілому.

Дороніна В.О. зазначає, що необхідним є добір спеціального навчального матеріалу з гендерної проблематики, пошук відповідних форм та методів навчання на різних етапах формування пізнавальних інтересів учнів / учениць.

Перед педагогом за Дороніною В.О. постають нові завдання – виявлення наявних гендерних упереджень та стратегій поведінки учнів, студентів; уточнення ціннісних орієнтацій та створення умов для виховання гендерної толерантності. Дослідниця зазначає, що до змісту гендерної освіти повинні входити знання (різноманітність проявів чоловічого і жіночого у взаємодії; статуси, стереотипи й норми, гендерні ролі й цінності; ставлення людини щодо своєї «другої статі») та вміння (вироблення на основі цінностей і досвіду діяльності відповідно до статусу особистості стилю гендерно-рольової поведінки при виконанні громадянських, сімейних і професійних ролей). Окреслене коло понять має узагальнений характер та повинно бути більш конкретизованим на кожному з рівнів освіти. Таким чином, будуть забезпечуватися принципи наступності та послідовності в отримання знань, вмінь і навичок гендерної освіти Отож, всіх цих завдань повинні також дотримуватися і робочі навчальні програми системи фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів. При розробці критеріїв на це також необхідно звернути увагу.

Спираючись на С. Вихор можна зробити висновок, що гендерне виховання в структурі соціально-педагогічної підготовки – це цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття, поведінку вихованців з метою формування в них егалітарних цінностей, поваги до особистості, незалежно від статі, розвитку індивідуальних якостей і здібностей задля їх самореалізації, оволодіння навичками толерантної поведінки та з метою побудови громадянського суспільства. Саме цим і повинні характеризуватися робочі навчальні програми.

Особливу увагу привертає навчальна програма інтегрованого курсу «Гендерна освіта: теорія і практика»(за вимогами кредитно-модульної системи) для студентів ІІ – ІV курсів вищих педагогічних навчальних закладів. Метою представленої навчальної програми є формування гендерного світогляду у майбутніх вчителів, впровадження ними гендерно-освітніх технологій у практику роботи школи та вузу згідно до чинних державних документів: Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (5.09.2005), наказу МОН України «Про впровадження принципів гендерної рівності в освіту» (№839 від 10.09.2009) та вимог Болонського процесу (кредитно-модульна система).

Страницы: 1 2 3 4



Історично-культурологічні передумови появи духових інструментів
Гуртова гра на духових музичних інструментах (оркестрова гра) належить до найдревніших проявів начал естетичного розвитку суспільної людини. Значно розширюючи діапазон гармонічного звучання людського ...

Традиційні техніки графіки
“Графіка” від грецьк. grapho - пишу, малюю . Специфіку мистецтва графіки складає малюнок. Малюнок (як художньо-виразний засіб) хоч і використовується у всіх видах образотворчого мистецтва, але в граф ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net