Критерії оцінки ефективності робочих навчальних програм

Сторінка 2

За програмою методологічне обґрунтування гендерної ідеології на основі вивчення педагогічної спадщини української освіти спрямоване на поглиблення гендерної чутливості майбутніх педагогів до виховання рівності статей, що співзвучно найбільш актуальним сучасним освітнім проблемам, стратегічній домінанті підготовки вчителя до підвищення якості учіння, якою визнана його педагогічна майстерність. Орієнтація учнів на егалітарні гендерні стосунки вимагає від майбутнього вчителя не лише високої методичної культури, а й критичного осмислення власних поглядів. Отже, організація навчального процесу з гендерної просвіти має бути націлена також і на самовизначення студентства у сфері міжстатевих взаємин.

Дана програма також передбачає наявність певних принципів, які,на наш погляд, можуть також бути включеними і в інші програми з метою розвитку гендерного виховання та підвищення ефективності робочих навчальних програм. Серед них:

науковість, об'єктивність гендерних знань як головної опори у розвінчуванні стереотипів;

адекватність їх освоєння віковим можливостям студентів та їх майбутнім вихованцям;

позитивізм і толерантність у ставленні до статей та міжстатевого спілкування;

опора на власний життєвий досвід індивіда, критичне осмислення засвоєних настанов щодо життя в статі;

суб'єктна позиція (позиція актора) як умова активізації гендерного самовизначення та саморефлексії в учбовому діалозі; розвінчування статевих стереотипів;

рівноцінність «чоловічого» та «жіночого» начал в аналізі дидактичного матеріалу, відмова від стратегії маргіналізації жіночого як другорядного.

Серед завдань, що пропонуються:

розвиток гендерних компетенцій студентської та учнівської молоді як ключових життєвих компетентностей в контексті найкращих практик ЄС та Болонського процесу.

формування егалітарної свідомості шляхом реконструкції гендерних стереотипів як традиційних культурних обмежень.

розвиток гендерної чутливості та гендерної толерантності як демократичних стратегій мислення, здатності актуалізувати і вибудовувати альтернативні до патріархальної культури життєві стратегії і схеми поведінки, реагувати на дискримінацію за ознакою статі.

Отже, проаналізувавши програму вважаємо, що якщо б і інші програми користувалися хоча б основою, то можливо б можна було говорити і про їх ефективність. Тож при розробці критеріїв ефективності можемо спиратися на певні положення даної програми.

Адже, як зазначає Шептицький Р., реалізація гендерного підходу в усіх ланках навчально-виховного процесу передбачає усвідомлення проблем гендерного паритету, оволодіння певним обсягом знань про упередження щодо кожної статі; пом’якшення стереотипів щодо сімейних, професійних, суспільних ролей та корекція уявлень про норми маскулінності та фемінності; збагачення емоційного світу, створення умов для розвитку індивідуальних здібностей з метою самореалізації особистості; накопичення та формування досвіду егалітарної (партнерської) поведінки.

Якщо говорити за спеціальність «соціальна педагогіка», то як зауважує Ярська-Смирнова, дотримання принципу гендерної рівності тут є принципово важливим. Адже, професійні соціальні працівники являються агентами зміни життя окремих індивідів, сімей, груп, яких вони обслуговують, намагаючись при цьому уникнути всіх форм дискримінації. Саме від того чи розпізнають спеціалісти соціальної сфери нерівність на індивідуальному рівні у взаємовідносинах з клієнтами чи на структурному рівні в соціальних та політичних відносинах, залежать перспективи антидискримінаційного соціального обслуговування, соціальної справедливості та соціального розвитку.

Таким чином, завданнями гендерного виховання в системі підготовки фахівців із соціальної педагогіки має стати реалізація гендерного підходу в усіх ланках навчально-виховного процесу; усвідомлення проблем гендерного паритету; оволодіння певним обсягом знань про упередження щодо кожної статі та їх усвідомлення; пом'якшення стереотипів щодо сімейних, професійних та суспільних ролей та корекція уявлень про норми маскулінності/фемінінності; збагачення емоційного світу, створення умов для розвитку індивідуальних здібностей з метою самореалізації особистості; накопичення та формування досвіду егалітарної поведінки.

На думку С.Вихор засобом впровадження гендерного виховання в навчально-виховну діяльність є включення в освітній процес гендерної складової та застосування особистісно зорієнтованого підходу у взаємодії вчителів та учнів.

Для того, щоб гендерний підхід у програмах та вихованні став реальністю, необхідними є декілька умов:

ґрунтовна теоретико-методологічна база, котру повинні створити педагоги-науковці;

Страницы: 1 2 3 4



Шкільництво та педагогічна думка у Європі ХУІІ – ХУІІІ ст
Англійська педагогіка ХУІІ ст. Буржуазна революція в Англії ХУІІ ст., її вплив на розвиток виховання й освіти. Педагогічна концепція Дж. Локка. Шляхи форомування особистості джентельмена. Дж.Локк про ...

Методична робота з віршованими творами в початкових класах
Пам’ять – це здібність запам’ятовувати те, що бачимо, чуємо, говоримо, робимо, здібність зберігати все та в потрібний час впізнавати або відтворювати те, що запам’яталось раніше. Запам’ятовування, зб ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net