Реформи освіти ХХ століття

Після 1949 років розвиток в Китаї проходив по важкому шляху.50 рр. були його швидкого розвитку як в кількісному так і в якісному відношеннях. Однак дуже скоро освіта стала об’єктом багаточисельних нападів зі сторони політичних кампаній, а в період культурної революції 1966-1976 рр. практично занепалою системою навчання в сучасному її розумінні.

Ціле покоління дітей і молоді практично було позбавлене можливості вчитися. В результаті збільшилась дистанція між рівнем навчання в Китаї і в інших країнах.

На початку 80 рр. перед КНР поставлені важливі питання зі скороченням соціально-економічного розвитку. Плани п’ятирічки (1986-1990рр.) неможливо виконати без підвищеного рівня розвитку освіти і підготовки кадрів робітників в різних областях.

27 травня 1985 р. ЦК КПК прийняв постанову про реформу системи народної освіти, яку опублікував в газеті “Женьміньжібао”, - необхідно забезпечити значний розвиток освіти на базі міцної економіки.

В ході реформи пропонується і удосконалити зміст навчання і методи, забезпечити розвиток педагогічної науки. Одночасно відмічається, що ріст витрат на освіту повинен відповідати рівню розвитку економіки.

Підкреслюється введення обов’язкового дев’ятирічного навчання з початковим навчанням. Обов’язкове навчання необхідне для розвитку сучасного виробництва і суспільного життя.

Китай - велика країна, з його окремими районами, які значно відрізняються за ступенями економічного і культурного розвитку. Тому відмічається про обов’язкове навчання з врахування конкретних умов того чи іншого району.

Виходячи з рівня розвитку Китай можна поділити на три групи.

Перша – група з високим рівнем розвитку, друга – села, третя – відсталі райони де проживає четверть населення країни.

Умовою успішного розвитку безумовно є підготовка вчителів, яким потрібно надати соціальний статус і добрі умови життя, підвищення кваліфікації, заборонити перевід на другу роботу.

Другий важливий напрямок реформи навчання – структура середнього навчання і розвиток професійно-технічної освіти молоді. Ця задача в основному покладається на місцеві органи влади. Вони повинні відкривати професійно-технічні школи підготовляти кадри для себе і для інших організацій, а також прийняти на навчання осіб вносити за це плату.

Велику увагу в реформі приділяють досконалості роботи вищих навчальних закладів: перестройці планів прийому в вузи, зміні системи розпреділення випускників.

Постановою передбачено державне забезпечення гуртожитками і харчуванням студентів педагогічних вузів і тих, кому потрібно працювати в важких умовах. Ці студенти звільнюються від плати за навчання.

Після прийняття постанови ЦК КПК про реформу систему освіти робота по розвитку навчання в Китаї помітно активізувалася.

В квітні 1986 р. в Пекіні відбулася четверта сесія ВСНП шостого з’їзду, на якій був прийнятий “ Закон про КНР про обов’язкову освіту”.

В 1990 р. ввели загальне обов’язкове дев’ятирічне навчання у всіх економічне розвинутих районах країни. Навчання в Китаї зараз залишається платним. Так як держава не може взяти на себе всі витрати, тому і відкривається багато приватних шкіл.



Передумови та проблеми використання ІКТ
Завдання сучасного вузу - підготовка конкурентоспроможного фахівця. Інформаційний бум, що супроводжує наше життя, змушує викладачів переглядати традиційні форми роботи, переосмислювати зміст освіти. ...

Засвоєння етичних норм
Дошкільний вік, займаючи за шкалою фізичного розвитку дитини період часу від трьох до шести років, вносить великий внесок до психічного розвитку дитини. За ці роки дитина набуває багато чого з того, ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net