Реформи освіти ХХ століття

Після 1949 років розвиток в Китаї проходив по важкому шляху.50 рр. були його швидкого розвитку як в кількісному так і в якісному відношеннях. Однак дуже скоро освіта стала об’єктом багаточисельних нападів зі сторони політичних кампаній, а в період культурної революції 1966-1976 рр. практично занепалою системою навчання в сучасному її розумінні.

Ціле покоління дітей і молоді практично було позбавлене можливості вчитися. В результаті збільшилась дистанція між рівнем навчання в Китаї і в інших країнах.

На початку 80 рр. перед КНР поставлені важливі питання зі скороченням соціально-економічного розвитку. Плани п’ятирічки (1986-1990рр.) неможливо виконати без підвищеного рівня розвитку освіти і підготовки кадрів робітників в різних областях.

27 травня 1985 р. ЦК КПК прийняв постанову про реформу системи народної освіти, яку опублікував в газеті “Женьміньжібао”, - необхідно забезпечити значний розвиток освіти на базі міцної економіки.

В ході реформи пропонується і удосконалити зміст навчання і методи, забезпечити розвиток педагогічної науки. Одночасно відмічається, що ріст витрат на освіту повинен відповідати рівню розвитку економіки.

Підкреслюється введення обов’язкового дев’ятирічного навчання з початковим навчанням. Обов’язкове навчання необхідне для розвитку сучасного виробництва і суспільного життя.

Китай - велика країна, з його окремими районами, які значно відрізняються за ступенями економічного і культурного розвитку. Тому відмічається про обов’язкове навчання з врахування конкретних умов того чи іншого району.

Виходячи з рівня розвитку Китай можна поділити на три групи.

Перша – група з високим рівнем розвитку, друга – села, третя – відсталі райони де проживає четверть населення країни.

Умовою успішного розвитку безумовно є підготовка вчителів, яким потрібно надати соціальний статус і добрі умови життя, підвищення кваліфікації, заборонити перевід на другу роботу.

Другий важливий напрямок реформи навчання – структура середнього навчання і розвиток професійно-технічної освіти молоді. Ця задача в основному покладається на місцеві органи влади. Вони повинні відкривати професійно-технічні школи підготовляти кадри для себе і для інших організацій, а також прийняти на навчання осіб вносити за це плату.

Велику увагу в реформі приділяють досконалості роботи вищих навчальних закладів: перестройці планів прийому в вузи, зміні системи розпреділення випускників.

Постановою передбачено державне забезпечення гуртожитками і харчуванням студентів педагогічних вузів і тих, кому потрібно працювати в важких умовах. Ці студенти звільнюються від плати за навчання.

Після прийняття постанови ЦК КПК про реформу систему освіти робота по розвитку навчання в Китаї помітно активізувалася.

В квітні 1986 р. в Пекіні відбулася четверта сесія ВСНП шостого з’їзду, на якій був прийнятий “ Закон про КНР про обов’язкову освіту”.

В 1990 р. ввели загальне обов’язкове дев’ятирічне навчання у всіх економічне розвинутих районах країни. Навчання в Китаї зараз залишається платним. Так як держава не може взяти на себе всі витрати, тому і відкривається багато приватних шкіл.



Проблеми багатодітних сімей
Матеріально-побутові (фінансові) проблеми. Багатодітні сімей є найменш забезпеченими, з низьким середньомісячним доходом на одного члена сім'ї, що веде до збільшення витрат на харчування, одяг і т.д. ...

Ідея народності та природовідповідності виховання Г. Сковороди
Принцип народності в педагогіці, як відомо, вперше обґрунтовано Яном Амосом Коменським, який на противагу середньовічній схоластиці обстоював ідею навчання дітей рідною мовою. Однак Сковорода значно ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net