Теорія і практика розвитку особистості на основі ідей вільного виховання

Педагогіка: історія і сьогодення » Виникнення та розвиток теорії "вільного виховання" в педагогіці » Теорія і практика розвитку особистості на основі ідей вільного виховання

Сторінка 1

Категорія "свобода" розглядається як вищий принцип буття людини, як природний потенціал і основа її саморозвитку, визначає спосіб існування людини, здатність "приносити" у світ активність. Нарощування духовного потенціалу суспільства, творче самостворення нації відбувається за умов збереження права на реалізацію особистих здібностей, рівноцінності цього права для індивіда і для цілого народу. Реалізація свободи кожного - необхідна умова для реалізації свободи всіх та навпаки. Оскільки моральне удосконалення суспільства здійснюється на основі духовних цінностей, то основним критерієм вільної людини визнано її духовно-моральні якості.

Основні положення теорії вільного виховання були розроблені П. Верджеріо, В. да Фельтре, М. Монтенем, Ж.-Ж. Руссо, Е. Кей, С. Френе, Л. Толстим, С. Русовою, М. Монтессорі, Р. Штайнером й ін. Узагальнення цих Ідей у філософському аспекті, дозволило встановити, що впровадження їх у педагогічний процес передбачає: природовідповідне формування тіла, душі й духу дитини; розвиток здатності до самостійного судження, позитивного та планетарного мислення; підготовку дитини до прийняття вільного рішення та відповідальності за нього; надання вихованцю права вільного вибору напрямів самоактуалізації. Виявлена взаємозалежність рівня розвитку самостійного мислення школярів, уміння усвідомлювати свій внутрішній світ і власне „Я" від міри свободи в процесі їхнього виховання.

«Вільне»- виховання як напрямок буржуазної педагогіки кінця XIX і початку XX ст. дістало великого поширення в буржуазних країнах Західної Європи. Представники цього напрямку прикривалися педагогічними поглядами Ж.-Ж. Руссо про природне виховання дітей і молоді, а насправді відійшли від нього, перекрутили його і, виходячи з класових інтересів нової буржуазії, пропагували консерватизм, егоїзм та індивідуалізм у вихованні.

Еленн К є й (1849—1926) — шведська письменниця і громадський діяч, брала участь у жіночому русі, виступала на захист матерів і дітей, але поширення жіночої освіти і емансипацію жінок розглядала з буржуазних позицій, вважаючи, що освіта і виховання жінки можуть обмежитись «домашньо-сімейним добром».

Хоч у своїх творах, таких, як «На порозі життя», «Мати і дитина», «Вік дитини», Е. Кей виступала проти недоліків у сімейному вихованні дітей дошкільного віку і старої, схоластичної школи, проте свої педагогічні погляди вона побудувала на теорії «вільного» виховання. Е. Кей вважала, що велика «таємниця» полягає в тому, щоб дітей не виховувати спеціально, а дати їм можливість спокійно і поступово виховуватися самим, розвивати свої природні, індивідуальні здібності, щоб вихователь не нав’язував дітям своїх думок і вимог, а тільки допомагав їм самовиховуватись.

У дошкільних закладах і в початкових школах треба розвивати їх індивідуальні особливості, діти повинні вивчати тільки те, що згодиться у практичному житті;в основу навчання і виховання слід класти їх інтереси і самостійність, які мають формувати в них «нові думки і вчинки».

Згодом педагогічні погляди Е. Кей були пройняті містицизмом та індивідуалізмом.

Позитивним в її поглядах слід вважати висловлювання про необхідність поліпшити матеріальне і суспільне становище вчителя і вихователя, хоч і ці думки були досить обмеженими і надто «стриманими»—вони не виходили за межі звичайних ліберально-гуманістичних побажань буржуазії.

Генріх Шаррельман (1871—1940)—німецький педагог, представник теорії «педагогіки особи; критикуючи сучасну йому школу за схоластичне навчання, він намагався оновити її на основі педагогічних принципів И.-Г. Песталоцці, але далеко відійшов від поглядів цього видатного педагога-демократа. Школа, на думку Шаррельмана, повинна забезпечити мету виховання —самостійний розвиток дітей через їх фізичну працю («ручну діяльність»), підводити їх до «вирішення душевних питань».В основі навчання і виховання має бути творча самодіяльність учителя й учня на основі їх особистого досвіду, який не диктується згори. Одним з важливих завдань виховання дітей він вважав розвиток у них художньо-естетичних почуттів і смаків.

У педагогічних поглядах Шаррельмана багато педагогічного анархізму, що не може забезпечити організацію навчально-виховного процесу в школі.

Марія Монтессорі (1870—1952)—італійський педагог і лікар, доктор медицини, працювала в психіатричній клініці, професором антропології і гігієни у Вищій жіночій школі і в Римському університеті; брала участь у підготовці вчителів-фахівців для роботи з розумово відсталими дітьми, керувала «будинками дітей», створювала школи за своєю системою.

У своїх творах «Метод наукової педагогіки, що застосовується до виховання у «будинках дітей», «Самовиховання і самонавчання в початковій школі» та інших Монтессорі пропагувала теорію «вільного» виховання. Виходячи з положення про те, що дитина як активна істота за своєю природою здатна до самостійного, спонтанного розвитку, М. Монтессорі головним завданням виховання дітей вважала створення такого оточення, яке б давало їм тільки «поживу»,потрібну для самовиховання.

Страницы: 1 2



Експериментальна перевірка розробленої методики навчання метанню малого м'яча
Для оцінки ефективності розробленої методики навчання техніки виконання метальних рухів молодших школярів на уроках фізичної культури в загальноосвітній школі використовувався паралельний порівняльни ...

Сучасні технічні засоби удосконалення гри на духових інструментах
В наш час духове виконавство розвивається дуже швидкими темпами. Але ще скоріше сьогодні зростають вимоги до нього. За таких умов традиційні методи викладання не завжди є достатньо ефективними. На ду ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net