Теорія і практика розвитку особистості на основі ідей вільного виховання

Педагогіка: історія і сьогодення » Виникнення та розвиток теорії "вільного виховання" в педагогіці » Теорія і практика розвитку особистості на основі ідей вільного виховання

Сторінка 1

Категорія "свобода" розглядається як вищий принцип буття людини, як природний потенціал і основа її саморозвитку, визначає спосіб існування людини, здатність "приносити" у світ активність. Нарощування духовного потенціалу суспільства, творче самостворення нації відбувається за умов збереження права на реалізацію особистих здібностей, рівноцінності цього права для індивіда і для цілого народу. Реалізація свободи кожного - необхідна умова для реалізації свободи всіх та навпаки. Оскільки моральне удосконалення суспільства здійснюється на основі духовних цінностей, то основним критерієм вільної людини визнано її духовно-моральні якості.

Основні положення теорії вільного виховання були розроблені П. Верджеріо, В. да Фельтре, М. Монтенем, Ж.-Ж. Руссо, Е. Кей, С. Френе, Л. Толстим, С. Русовою, М. Монтессорі, Р. Штайнером й ін. Узагальнення цих Ідей у філософському аспекті, дозволило встановити, що впровадження їх у педагогічний процес передбачає: природовідповідне формування тіла, душі й духу дитини; розвиток здатності до самостійного судження, позитивного та планетарного мислення; підготовку дитини до прийняття вільного рішення та відповідальності за нього; надання вихованцю права вільного вибору напрямів самоактуалізації. Виявлена взаємозалежність рівня розвитку самостійного мислення школярів, уміння усвідомлювати свій внутрішній світ і власне „Я" від міри свободи в процесі їхнього виховання.

«Вільне»- виховання як напрямок буржуазної педагогіки кінця XIX і початку XX ст. дістало великого поширення в буржуазних країнах Західної Європи. Представники цього напрямку прикривалися педагогічними поглядами Ж.-Ж. Руссо про природне виховання дітей і молоді, а насправді відійшли від нього, перекрутили його і, виходячи з класових інтересів нової буржуазії, пропагували консерватизм, егоїзм та індивідуалізм у вихованні.

Еленн К є й (1849—1926) — шведська письменниця і громадський діяч, брала участь у жіночому русі, виступала на захист матерів і дітей, але поширення жіночої освіти і емансипацію жінок розглядала з буржуазних позицій, вважаючи, що освіта і виховання жінки можуть обмежитись «домашньо-сімейним добром».

Хоч у своїх творах, таких, як «На порозі життя», «Мати і дитина», «Вік дитини», Е. Кей виступала проти недоліків у сімейному вихованні дітей дошкільного віку і старої, схоластичної школи, проте свої педагогічні погляди вона побудувала на теорії «вільного» виховання. Е. Кей вважала, що велика «таємниця» полягає в тому, щоб дітей не виховувати спеціально, а дати їм можливість спокійно і поступово виховуватися самим, розвивати свої природні, індивідуальні здібності, щоб вихователь не нав’язував дітям своїх думок і вимог, а тільки допомагав їм самовиховуватись.

У дошкільних закладах і в початкових школах треба розвивати їх індивідуальні особливості, діти повинні вивчати тільки те, що згодиться у практичному житті;в основу навчання і виховання слід класти їх інтереси і самостійність, які мають формувати в них «нові думки і вчинки».

Згодом педагогічні погляди Е. Кей були пройняті містицизмом та індивідуалізмом.

Позитивним в її поглядах слід вважати висловлювання про необхідність поліпшити матеріальне і суспільне становище вчителя і вихователя, хоч і ці думки були досить обмеженими і надто «стриманими»—вони не виходили за межі звичайних ліберально-гуманістичних побажань буржуазії.

Генріх Шаррельман (1871—1940)—німецький педагог, представник теорії «педагогіки особи; критикуючи сучасну йому школу за схоластичне навчання, він намагався оновити її на основі педагогічних принципів И.-Г. Песталоцці, але далеко відійшов від поглядів цього видатного педагога-демократа. Школа, на думку Шаррельмана, повинна забезпечити мету виховання —самостійний розвиток дітей через їх фізичну працю («ручну діяльність»), підводити їх до «вирішення душевних питань».В основі навчання і виховання має бути творча самодіяльність учителя й учня на основі їх особистого досвіду, який не диктується згори. Одним з важливих завдань виховання дітей він вважав розвиток у них художньо-естетичних почуттів і смаків.

У педагогічних поглядах Шаррельмана багато педагогічного анархізму, що не може забезпечити організацію навчально-виховного процесу в школі.

Марія Монтессорі (1870—1952)—італійський педагог і лікар, доктор медицини, працювала в психіатричній клініці, професором антропології і гігієни у Вищій жіночій школі і в Римському університеті; брала участь у підготовці вчителів-фахівців для роботи з розумово відсталими дітьми, керувала «будинками дітей», створювала школи за своєю системою.

У своїх творах «Метод наукової педагогіки, що застосовується до виховання у «будинках дітей», «Самовиховання і самонавчання в початковій школі» та інших Монтессорі пропагувала теорію «вільного» виховання. Виходячи з положення про те, що дитина як активна істота за своєю природою здатна до самостійного, спонтанного розвитку, М. Монтессорі головним завданням виховання дітей вважала створення такого оточення, яке б давало їм тільки «поживу»,потрібну для самовиховання.

Страницы: 1 2



Розвиток біотехнології як пріоритетного напряму розвитку української економіки
Досвід розвитку нових індустріальних країн Південно-Східної Азії показує, що переважна частина технологічних активів поступає до національної економіки країни, яка розвивається, саме на перших етапах ...

Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти
Упродовж п’яти років європейське освітнє співтовариство консолідується задля освітньої концепції Болонського процесу: формування на перспективу загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зон ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net