Організація навчально-виховної роботи в класах вільного виховання особистості в діяльності сучасної загальноосвітньої школи

Педагогіка: історія і сьогодення » Виникнення та розвиток теорії "вільного виховання" в педагогіці » Організація навчально-виховної роботи в класах вільного виховання особистості в діяльності сучасної загальноосвітньої школи

Сторінка 3

5. У сучасній вітчизняній педагогіці ідеї вільного виховання розвиваються у контексті особіістісного підходу до освіти, проголошеного провідною тенденцією сучасної педагогічної теорії та практики (Г. Балл, І. Бех, А. Бойко, О. Бондаревська, О. Киричук, С. Подмазін та ін.). Найбільш повного втілення вони набули в діяльності інноваційних навчально-виховних закладів: ліцеїв, гімназій, колегіумів, авторських, сімейних та приватних шкіл, шкіл-комплексів, які ставлять у центр педагогічного процесу особистість учня, забезпечують свободу вибору й можливості для творчої самореалізації, розвитку індивідуальних здібностей

6. У розділі наведено нове вирішення проблеми вільного виховання в реформаторській педагогіці кінця XIX - першої третини XX століття, що виявляється у: теоретичному обґрунтуванні основних положень та принципів вільного виховання; виявленні й аналізі впливу ідей вільного виховання на педагогічну теорію і практику України протягом 1900-1931рр. та визначенні динаміки й специфіки їх розвитку: обгрунтуванні подальшої еволюції ідей вільного виховання у процесі сучасного розвитку педагогічної теорії і практики України.

Фундаментальною основою теорії вільного виховання є засади гуманістичної педагогіки, окремі ідеї якої були закладені ще в епоху Античності і розвивалися прогресивними педагогами впродовж віків (Аристотель, Сократ, Платон)

7. Елементи вільного виховний простежуються у діяльності філософських шкіл Стародавній Греції, у працях педагогів-гуманістів епохи Відродження, які проголосили новий погляд на дитину, визнання її самоцінності, врахування вікових і індивідуальних особливостей дитини, її інтересів, заперечення тілесних покарань (Я. Коменський, М. Монтень, Ф. Рабле, В. Да Фельтре). Засновником вільного природного виховання у XVIII ст. виступив Ж.-Ж. Руссо, який відстоював принципи гуманізму, природовідповідності, свободи й індивідуального підходу до дітей. У ХГХ столітті подальшого розвитку набувають ідеї природовідповідності, самодіяльності учнів, надання їм інтелектуальної свободи, розвиток їх інтересів (Й. Гербарт, А. Дістервег, Й. Песталоцці). Дж. Локк головною метою виховання вважав формування у вихованця внутрішньої потреби у самоствердженні особистості, її честі, відповідальності, умовою цього є самостійність, свобода.

8. Сутність вільного виховання полягає у створенні виховного середовища для вільного природного розвитку (саморозвитку) дитини, забезпечення її свободи діяльності у відповідності з її віковими можливостями, індивідуальними нахилами та здібностями.

Водночас у педагогічній практиці до 1931 року все ще велись пошуки у напрямку розвитку активних методів та засобів навчання (лабораторний, бригадно-лабораторний, проектний, комплексно-проектний методи та ін.)

Інноваційні процеси у розвитку сучасної педагогіки, витоки творчості педагогів органічно поєднані з гуманістичною філософською ідеологією, на якій базується теорія вільного виховання. Пріоритетом державної політики розвитку освіти є особистісно-зорієнтований підхід, концептуальні положення якого співзвучні ідеям вільного виховання.

Тому у наш час особистість виступає суб'єктом життєтворчості, самопрояву, самодіяльності у галузях економіки, політики, виробництва, культури, підприємництва та ін. Певні положення теорії вільного виховання найбільшою мірою відповідають характеру суспільних відносин і формуванню особистості у відповідності ринковим соціально-економічним відносинам в суспільстві та вимогам до особистості. Тому ідеї вільного виховання асимілюються в інноваційних підходах до реформування сучасної школи: в новій особистісно-орієнтованій моделі освіти; в актуалізації педоцентричної освіти; забезпеченні учням інтелектуальної свободи, розвитку їх дослідних умінь і навичок, у демократизації та гуманізації взаємин між учителем і вихованцем. Отже, організація навчально-виховного процесу з урахуванням основних принципів вільного виховання сприяє перетворенню української школи в школу гуманізму, ґрунтовним принципом організації життєдіяльності якої стає принцип антропоцентризму, що у даному випадку означає підкорення всієї системи навчання і виховання завданню вільного розвитку особистості.

Страницы: 1 2 3 4



Про дружбу і товаришування
Товаришування, дружба - взаємини між людьми, які народжуються, міцніють на основі спільного навчання, інтересів, уподобань. Товаришувати можна з багатьма ровесниками, а дружити - лише з одним чи кіль ...

Поняття про уроки виробничого навчання
Виробниче навчання - це не тільки навчальний, але у значній мірі і виробничий процес. Свою навчальну діяльність навчаємі реалізують у вигляді дидактично організованого трудового процесу, що існує у в ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net