Аналіз навчальної програми дисципліни «Конструювання швейних виробів» як моделі професійної діяльності фахівця

Педагогіка: історія і сьогодення » Методика індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів » Аналіз навчальної програми дисципліни «Конструювання швейних виробів» як моделі професійної діяльності фахівця

Сторінка 3

Комунікативні вміння допомагають учням налагоджувати контакт з учителем, своїми товаришами у процесі виконання конструкторських завдань, відстоювати свою точку зору в бесіді, при розв’язуванні задач – активність висунутих пропозицій, вміння обмінюватися наявними необхідними знаннями, матеріалами, інструментами тощо.

Контрольно-оцінювальні вміння дозволяють учневі оцінювати якість своєї діяльності на всіх етапах виконання конструкторського завдання.

У дослідженнях В.І. Качнєва в змісті КТП виділяються такі техніко-конструкторські знання і вміння як:

1. Техніко-конструкторські знання.

1.1. Технічні (основні технічні поняття – “виріб”, “вузол”, “деталь”, “механізм”, “передача”, “машина” тощо; типові деталі машин та способи їх з’єднання).

1.2. Конструкторські (конструктивні елементи деталей та їх форми; основні правила та принципи конструювання; прототипи та способи конструкторських вирішень, переваги їх конструктивних елементів та форм).

1.3. Технологічні (матеріали та їх властивості; технологічне планування, розмічання; способи та прийоми обробки матеріалів (заготовок); виконання складальних операцій і контроль виробу).

1.4. Графічні (креслення, ескіз, технічний рисунок; роль графічних зображень у проектуванні і виготовленні виробів).

2. Техніко-конструкторські вміння.

2.1. Знаходити конструктивні вирішення завдань на зміну, удосконалення конструкцій деталей, зміну способів з’єднання, конструювання деталей, вузлів та виробу в цілому.

2.2. Читати креслення виробів, кінематичні та принципові схеми; виконувати та використовувати в конструкторській діяльності графічні зображення (ескізи, технічні рисунки, креслення і технологічні картки).

2.3. Підбирати матеріали та заготовки.

2.4. Вибирати способи обробки та виготовлення виробів.

2.5. Застосовувати в процесі виготовлення виробів знання, принципи і правила конструювання, приклади конструкцій тощо.

І.О. Петрицин техніко-конструкторські знання і вміння зводить до наступних семи груп:

Інформаційно-пошукові включають вибір джерел і відбір змісту технічної інформації, аналіз і засвоєння її; систематизацію і класифікацію, аналіз і синтез. Здатність користуватися патентним фондом, доступною науково-технічною літературою, довідниками, каталогами тощо. Реалізувати свою пошукову діяльність у процесі розв’язання технічних задач із застосуванням сучасних методів, дотримуючись принципів, правил та етапів конструювання.

Розрахунково-вимірні – це вміння користуватися обчислювальною технікою, вимірювальними інструментами та проводити розрахунки елементів конструкції.

Проектно-графічні – це наявність у старшокласників елементів графічної грамоти та вміння розробляти конструкторську документацію на технічний об’єкт. Графічна розробка технічного завдання, яка здійснюється у процесі виконання принципових і кінематичних схем, ескізів та робочих креслень під час виготовлення технічного проекту.

Міжпредметні – це вміле застосування елементів знань з трудового навчання та основ наук у процесі техніко-конструкторської діяльності на всіх її етапах, починаючи з формування технічного завдання і завершуючи виготовленням, випробуванням, внесенням коректив у технічні об’єкти та технічну документацію.

Технологічно-планувальні – включають: основні технічні поняття – “деталь”, “вузол”, “механізм”, “схема”; будову і призначення основних електровимірювальних приладів; відомості про знаряддя праці (інструменти, пристосування, верстати), призначення, застосування та вмінні ними працювати. Планувати технологічну послідовність виготовлення виробу. Вибирати необхідні інструменти, обладнання та конструктивні матеріали для виготовлення окремих деталей і знати способи їх обробки, планувати і виконувати монтажно-налагоджувальні роботи, розробляти технологічні та інструкційні карти.

Комунікативно-організаційні – це вміння старшокласника налагоджувати контакт з вчителем, своїми товаришами під час виконання конструкторських завдань; обмін інформацією при спілкуванні з товаришами, вчителями, іншими людьми; вміння дискутувати, відстоювати свою позицію при вирішенні технічних задач, завдань або проблем. Організовувати робоче або декілька робочих місць (технологічну лінію) при підготовці до створення виробу на етапі його виготовлення. Правильно підбирати і вміло розташовувати обладнання, інструменти, пристосування і матеріали на робочому місці (робочих місцях); дотримуватись правил техніки безпеки.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8



Вплив рухової діяльності на розвиток фізичних якостей молодших школярів
Як свідчать результати дослідження, антропометричні показники контрольної та експериментальної груп після експерименту статистично значимо не відрізнялись. Результати експерименту виявили зміни в рів ...

Прищеплення дитині любові до знань і рідної мови в процесі морального виховання в початковій школі
Якщо дитину з перших місяців життя зацікавлювати книжками, казками, малюнками, картинками, віршами, – це сприятиме зростанню у неї любові чи жадоби до знань, зробить її комунікабельною. Дитина швидше ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net