Стан та проблема індивідуалізації навчання в існуючих методичних системах навчання майбутніх вчителів технологій

Педагогіка: історія і сьогодення » Методика індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів » Стан та проблема індивідуалізації навчання в існуючих методичних системах навчання майбутніх вчителів технологій

Сторінка 3

… ми закликаємо чітко розрізняти індивідуалізацію у викладанні і дух індивідуалізму”.

Упродовж ХХ століття увага до проблеми індивідуалізації та диференціації навчання у вітчизняній педагогіці зростала в періоди значних змін у житті суспільства – у 20–30-і, 50–60-і, 80–90-і роки.

Зокрема, в 20-30-і роки ХХ століття П.П. Блонським, С.Т. Шацьким та іншими радянськими педагогами були розроблені рекомендації щодо здійснення індивідуального підходу в умовах колективної роботи класу. Досить вагомий вплив на дослідження проблем індивідуалізації навчання у цей час зробила педологія як синтез медицини, психології, фізіології, педіатрії, соціології, етнографії з метою створення єдиної фундаментальної науки – основи навчально-виховного процесу на різних вікових етапах. Основне кредо педології виражалося в тому, що не дитина повинна була пристосовуватися до системи навчання і виховання, а навпаки, вибір засобів педагогічного впливу визначався індивідуальністю дитини.

Головною метою індивідуалізації ставилося, з одного боку, уникнути затримки у розвитку особливо обдарованих дітей, а з другого – максимально зменшити кількість відстаючих.

У цьому контексті П.П. Блонський вважав за доцільне поєднувати профорієнтацію з індивідуалізацією навчального процесу у відповідності з інтересами студентів.

С.Т. Шацький пропонував організувати роботу студентів шкіл ІІ ступеня за індивідуальними планами. При цьому вивчення значної частини навчального матеріалу передбачалося однаково всіма студентами.

Реалізація індивідуалізованого навчання в радянській школі у 20–30-і здійснювалася в різних модифікаціях. Найрадикальнішою спробою реалізації принципу індивідуалізації навчання став дальтон-план (початок XX ст. – 30-і рр. XX ст.). Його автором була американський педагог Е. Пархерст, яка вважала, що успіх будь-якої навчальної діяльності залежить від пристосування темпу роботи в школі до можливостей кожного учня.

В основі механізму реалізації методу лежали: самостійний розподіл учнями часу і порядку навчальної роботи при консультаційній допомозі вчителя, гнучка система організації та обліку індивідуального просування учня в міру виконання завдань. Поєднання режиму індивідуалізації і змісту навчальної роботи з діяльністю учнів в малих, змінних за складом навчальних групах, супроводжувалося заміною жорстко “горизонтального” (одновікового) угрупування дітей на “вертикальне” (різновікове). Відмова від традиційної (класно-урочної) системи має такі переваги: темп навчання був пристосований до можливостей кожного учня; школярі привчалися до самостійності; вчителі спонукали учнів до ініціативи, розвивали відчуття відповідальності за якість навчання. Дальтон-план спонукав і вчителів, і учнів до пошуку раціональних методів роботи.

У вищій школі за дальтон-планом робота студентів була чітко структурована, мала певний обсяг і дозування у часі. Кожний студент отримував від викладача індивідуальне завдання та інструкції щодо його виконання. Якість виконання завдань перевірялася за допомогою складної системи карток. За цієї форми організації навчальної діяльності основна увага зверталася на формування у студентів уміння самостійно працювати, розвиток їхніх інтересів, нахилів та здібностей.

Бригадно-лабораторний метод, застосовувався в СРСР у загальноосвітніх школах, а також у ВНЗ і технікумах в 20-х – поч. 30-х рр. XX ст. Він склався під впливом дальтон-плану. В основу організації діяльності були покладені бригади, що створювалися з учнів на чолі з бригадиром. Школярі працювали за завданнями, розрахованими на термін від двох тижнів до 1 місяця.

Бригадно-лабораторний метод поєднував загальну роботу класу, групи, колективну роботу бригади, індивідуальну роботу кожного учня. У загальну роботу класу або групи входили планування роботи, обговорення завдань, підготовка до загальних екскурсій, роз’яснення труднощів, загальних для кількох бригад. Після виконання всіх завдань проводилися завершальні заняття, на яких звітували бригади; оцінювалася їх робота в цілому. Індивідуальний облік праці кожного учня був відсутній, в результаті в бригадах працювали, в основному, тільки активні, сильні учні, студенти.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8



Методика ознайомлення дітей з геометричним матеріалом
Основним завданням вивчення геометричного матеріалу в 1-3 класах є формування в учнів чітких уявлень і понять про такі геометричні фігури, як точка, пряма лінія, відрізок прямої, ламана лінія, кут, м ...

Особливості фізичного виховання учнів ВНЗ
Позитивний досвід поведінки створюється шляхом правильно педагогічно організованої діяльності учнів, яка є джерелом виховання в цій групі методів. Виховання в діяльності має ряд закономірностей, на о ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net