Стан та проблема індивідуалізації навчання в існуючих методичних системах навчання майбутніх вчителів технологій

Педагогіка: історія і сьогодення » Методика індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів » Стан та проблема індивідуалізації навчання в існуючих методичних системах навчання майбутніх вчителів технологій

Сторінка 6

У деяких авторів індивідуальний підхід виступає не лише як філософсько-методологічне підґрунтя для розуміння суті дидактичного процесу, але й включає себе методичні передумови його організації. Характерним тут є розуміння принципу індивідуалізації як цілісної системи індивідуалізації навчальної діяльності.

На відміну від них, Г.І. Щукіна розмежовує ці поняття і трактує індивідуалізацію навчання як самоорганізуючу навчальну діяльність індивіда, яка реалізовується у відносній незалежності від педагогічного впливу.

А.А. Кірсанов, співвідносячи поняття, вказує, що “індивідуалізація навчання” є ширшим за “індивідуальний підхід”, оскільки включає в себе “не лише пізнавальну діяльність тих, хто навчається, а й педагогічну діяльність тих, хто навчає”. В його поглядах індивідуальний підхід співвідноситься з особливостями навчальної діяльності індивіда і складає: окремий аспект індивідуалізації навчання.

Чітке розмежування в понятійному апараті проводить Є.С. Рабунський, визначаючи “індивідуальний підхід” як принцип навчання, а “індивідуалізацію навчання” як спосіб реалізації даного принципу у формах та методах.

Сутність поняття “індивідуальний стиль” розкривається в роботах Е.А. Климова і В.С. Мерліна. До особливостей індивідуального стилю вони відносять лише ті відмінності в діяльності, від яких значною мірою залежить успішність її результатів. Необхідно підкреслити, що в смисловому аспекті індивідуалізація навчання тісно пов’язана з диференціацією.

Як і в попередньому випадку, погляди науковців на ці дві категорії є неоднозначні. Так, П.І. Сікорський, порівнюючи дефініції понять “індивідуалізації” і “диференціації” зазначає їх спільні та відмінні риси. Автор виділяє два різні види індивідуалізації у навчанні: індивідуально-групове (осягнення єдиних програм кожним учнем індивідуально в складі класу) та індивідуалізоване (осягнення кожним учнем індивідуально, але різних програм, адаптованих до їх природних можливостей). А типологічне групування учнів він характеризує як основу диференційованого навчання; форми диференціації в освіті.

У дослідженні М. Вольтера індивідуалізація розглядається як реалізація індивідуального підходу до студентів у різноманітних формах в умовах єдиного навчального плану і єдиних програм, а диференціація пов’язується зі змістом освіти . Аналогічно у М.К. Гончарова диференціація співвідноситься з освітою, а індивідуалізація – із навчанням.

Г.Д. Глейзер характеризує індивідуалізацію як виокремлення конкретного індивідуума в конкретній групі, а диференціацію – як виділення груп студентів з їх типовими особливостями . О.К. Корсакова вважає, що диференціація є втіленням індивідуалізації, яка завершує диференціацію і означає перехід дитини на власні план, програму, навчальні посібники. В.А. Крутецький , І.М. Чередова характеризують диференціацію як один із проявів індивідуалізації на рівні розрізнення організаційних форм навчання.

У роботах А.А. Бударного, Є.С. Рабунського , диференційований підхід виступає необхідною умовою успішної реалізації індивідуального підходу.

Найповніше, на наш погляд, ці поняття охарактеризувала І.Е. Унт, яка вважає, що індивідуалізація і диференціація – це реалізація принципу індивідуального підходу, врахування під час навчання та виховання індивідуальних особливостей в усіх формах і засобах незалежно від того, які особливості і якою мірою враховуються. Вона також визначає індивідуалізацію як урахування в процесі навчання індивідуальних особливостей студентів у всіх його формах і методах, а диференціацію – як навчання за кількома різними навчальними планами і програмами на основі групування студентів за певними особливостями.

На основі аналізу, систематизації та узагальнення різноманітних підходів щодо характеристики понять “індивідуалізація” та “диференціація”, доцільно зазначити наступне:

– диференціація та індивідуалізація – дві сторони одного і того ж процесу реалізації особистісно орієнтованої парадигми освіти;

– обидва процеси враховують індивідуальні особливості студентів і відповідним чином структуруються;

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11



Самостійна робота студентів як складова підготовки майбутніх вчителів іноземної мови
Самостійна робота студентів, методика її організації на рівні навчальної дисципліни безпосередньо пов’язані з активізацією пізнавальної діяльності тих, кого навчають. Самостійна навчально-пізнавальна ...

Форм організації навчання
Форма педагогічна - стійка завершена організація педагогічного процесу в єдності всіх його компонентів. Форма розглядається як спосіб виразу змісту, а отже, як його носій. Завдяки формі зміст знаходи ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net