Стан та проблема індивідуалізації навчання в існуючих методичних системах навчання майбутніх вчителів технологій

Педагогіка: історія і сьогодення » Методика індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів » Стан та проблема індивідуалізації навчання в існуючих методичних системах навчання майбутніх вчителів технологій

Сторінка 6

У деяких авторів індивідуальний підхід виступає не лише як філософсько-методологічне підґрунтя для розуміння суті дидактичного процесу, але й включає себе методичні передумови його організації. Характерним тут є розуміння принципу індивідуалізації як цілісної системи індивідуалізації навчальної діяльності.

На відміну від них, Г.І. Щукіна розмежовує ці поняття і трактує індивідуалізацію навчання як самоорганізуючу навчальну діяльність індивіда, яка реалізовується у відносній незалежності від педагогічного впливу.

А.А. Кірсанов, співвідносячи поняття, вказує, що “індивідуалізація навчання” є ширшим за “індивідуальний підхід”, оскільки включає в себе “не лише пізнавальну діяльність тих, хто навчається, а й педагогічну діяльність тих, хто навчає”. В його поглядах індивідуальний підхід співвідноситься з особливостями навчальної діяльності індивіда і складає: окремий аспект індивідуалізації навчання.

Чітке розмежування в понятійному апараті проводить Є.С. Рабунський, визначаючи “індивідуальний підхід” як принцип навчання, а “індивідуалізацію навчання” як спосіб реалізації даного принципу у формах та методах.

Сутність поняття “індивідуальний стиль” розкривається в роботах Е.А. Климова і В.С. Мерліна. До особливостей індивідуального стилю вони відносять лише ті відмінності в діяльності, від яких значною мірою залежить успішність її результатів. Необхідно підкреслити, що в смисловому аспекті індивідуалізація навчання тісно пов’язана з диференціацією.

Як і в попередньому випадку, погляди науковців на ці дві категорії є неоднозначні. Так, П.І. Сікорський, порівнюючи дефініції понять “індивідуалізації” і “диференціації” зазначає їх спільні та відмінні риси. Автор виділяє два різні види індивідуалізації у навчанні: індивідуально-групове (осягнення єдиних програм кожним учнем індивідуально в складі класу) та індивідуалізоване (осягнення кожним учнем індивідуально, але різних програм, адаптованих до їх природних можливостей). А типологічне групування учнів він характеризує як основу диференційованого навчання; форми диференціації в освіті.

У дослідженні М. Вольтера індивідуалізація розглядається як реалізація індивідуального підходу до студентів у різноманітних формах в умовах єдиного навчального плану і єдиних програм, а диференціація пов’язується зі змістом освіти . Аналогічно у М.К. Гончарова диференціація співвідноситься з освітою, а індивідуалізація – із навчанням.

Г.Д. Глейзер характеризує індивідуалізацію як виокремлення конкретного індивідуума в конкретній групі, а диференціацію – як виділення груп студентів з їх типовими особливостями . О.К. Корсакова вважає, що диференціація є втіленням індивідуалізації, яка завершує диференціацію і означає перехід дитини на власні план, програму, навчальні посібники. В.А. Крутецький , І.М. Чередова характеризують диференціацію як один із проявів індивідуалізації на рівні розрізнення організаційних форм навчання.

У роботах А.А. Бударного, Є.С. Рабунського , диференційований підхід виступає необхідною умовою успішної реалізації індивідуального підходу.

Найповніше, на наш погляд, ці поняття охарактеризувала І.Е. Унт, яка вважає, що індивідуалізація і диференціація – це реалізація принципу індивідуального підходу, врахування під час навчання та виховання індивідуальних особливостей в усіх формах і засобах незалежно від того, які особливості і якою мірою враховуються. Вона також визначає індивідуалізацію як урахування в процесі навчання індивідуальних особливостей студентів у всіх його формах і методах, а диференціацію – як навчання за кількома різними навчальними планами і програмами на основі групування студентів за певними особливостями.

На основі аналізу, систематизації та узагальнення різноманітних підходів щодо характеристики понять “індивідуалізація” та “диференціація”, доцільно зазначити наступне:

– диференціація та індивідуалізація – дві сторони одного і того ж процесу реалізації особистісно орієнтованої парадигми освіти;

– обидва процеси враховують індивідуальні особливості студентів і відповідним чином структуруються;

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11



Проблеми та перспективи розвитку сучасної української культури
У ХХІ століття людство увійшло не лише з великою продукційною потугою та великими амбіціями науково-технологічного порядку, але й під знаком грізних глобальних проблем, пов’язаних із характером цивіл ...

Система практичних методів
Розглядаючи матеріал цього вступних до великого груп методів виробничого навчання роздягнула, необхідно про мітити, що усе раніше вивчені методи навчання — словесні і наочно-обслуговують в основному ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net