Модель методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів

Педагогіка: історія і сьогодення » Методика індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів » Модель методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів

Сторінка 7

Ми проаналізували відповідні методичні моделі, що базуються на розробках закордонних і вітчизняних вчених, сильні сторони яких ми врахували при розробці моделі нашої методики.

Розвиваюча модель спрямована на побудову навчальної діяльності для забезпечення теоретичного мислення учня або студента, рефлексії, самостійності в вирішенні різних навчальних завдань. Учню пропонують нові теоретичні знання, нові засоби навчальної діяльності. Головний психологічний елемент тут – “способи діяльності” (В.В. Давидов, С.Д. Максименко).

Вільна модель побудована так, що учень або студент за допомогою вчителя визначає інтенсивність і тривалість у часі навчальних занять, вільно планує час, самостійно обирає засоби, методи, прийоми і форми навчання. Чітка система педагогічних впливів відсутня, добор змісту і способів навчання відбувається ситуативно. Центральним психологічним компонентом моделі є “воля індивідуального вибору” (М. Штайнер, Ф. Кумбс, В. Біблер).

В контексті особистісної моделі навчання здійснюється на високому рівні складності, в атмосфері довіри; також здійснюється варіативність навчання з урахуванням індивідуальних особливостей особистості. Основний психологічний елемент ‑ “цілісний особистісний розвиток учня”.

Українські дослідники І.А. Зязюн і Г.М. Сагач визначили такі вимоги до моделювання дидактичних моделей:

– об’єктивність (відображати суще);

– суб’єктивність (відображати об’єкт з урахуванням тезаурусу реципієнта);

– нормативність (відображати бажане);

– інтерактивність (передбачати діалог);

– адаптивність (пристосовуватись до індивідуальних особливостей людини, передусім до рівня різновидів її досвіду);

– відкритість (передбачати проективно-технологічну нормотворчість діяльності реципієнта).

Отже, методологічна доцільність, результати досліджень науковців та педагогічна практика вимагали побудувати методику навчання студентів конструюванню швейних виробів з таких компонентів: вимоги соціального замовлення, вимоги нормативних документів, основні блоки цієї системи: теоретичний, змістовий, процесуальний, блок індивідуальних траєкторій навчання, результативний блок та відповідні взаємозв’язки між ними.

Концептуальною основою стали системний, суб’єктно-діяльнісний та особистісно орієнтований підходи, положення нейропедагогіки про індивідуальні особливості мозкової організації вищих психічних функцій людини та іх урахування під час навчання. Стисло розглянемо їх значення для моделі методики індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів.

Сутність системного підходу щодо побудови моделі методики індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів полягає в тому, що відносно самостійні її компоненти розглядаються не ізольовано, а в їх взаємозв'язку, у розвитку і русі. Він дозволив виявити інтегративні системні властивості і якісні характеристики усіх компонентів. Предметний, функціональний та історичний аспекти системного підходу дозволив реалізувати в єдності такі принципи дослідження, як історизм, конкретність, облік всебічних зв'язків та розвитку під час розгляду предмету дисертаційного дослідження.

Застосування даного підходу у нашому дослідженні дозволило дослідити визначену педагогічну систему з усіма її характеристиками: цілісність, зв'язок, структура і організація, рівні системи і їх ієрархія, управління, мета і доцільна поведінка системи, її самоорганізація, її функціонування і розвиток.

Суб’єктно-діяльнісний підхід дозволяє направити навчальний процес на особистість студента як майбутнього вчителя технологій, формування здатностей до активної діяльності, до праці у всіх її формах, створити особливо сприятливі умови для розвитку і розкриттю його здібностей при конструюванні швейних виробів, з врахуванням психофізіологічних особливостей.

Він реалізувався нами шляхом послідовної індивідуалізації усіх компонентів методики (мети, змісту, методів, форм, засобів навчання студентів, методів контролю їх успішності), врахування індивідуальних особливостей особистості студентів.

Найважливішими щодо розробки моделі нашої методики ми вважаємо також положення особистісно орієнтованого підходу, а саме (згідно досліджень І.С. Якиманської) :

‑ спрямованість викладача на навчальні можливості кожного студента, складання індивідуальної карти його особистісного розвитку, індивідуальної корекційної програми навчання, спираючись, передусім, на успіх у досягненні позитивних навчальних результатів;

‑ побудова занять з конструювання швейних виробів таким чином, щоб створити умови для самореалізації, самостійності кожного студента, розкрити і забезпечити максимальне використання його субъєктного досвіду для використання різних способів виконання індивідуальних пізнавальних завдань без страху помилитися, застосування активних форм спілкування.

Страницы: 2 3 4 5 6 7 8 9



Вікові особливості важковихованості
Факторами утворення негативних якостей виступають не тільки особистісні недоліки, но і спотворення вікових особливостей дітей, стійкі негативні психічні становища. В старшому шкільному віці провідним ...

Методика проведення етапів макроструктури уроку
Методика проведення етапу “Організація класу до уроку” У педагогічній практиці часто можна спостерігати, що вчитель довго не може заспокоїти учнів, коли почався урок. Причин подібної ситуації декільк ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net