Методи, форми та засоби індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій дисципліни «Конструювання швейних виробів»

Методи, форми та засоби навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів визначені концептуальною основою нашої методики, її метою, принципами та завданнями.

Методи навчання безпосередньо формують взаємини науково-педагогічних працівників і студентів у процесі навчання, визначають їх характер, суттєво впливають на формування суб’єкт-суб’єктних взаємин між ними, мають рішучий вплив на результативність цього процесу.

Українська дослідниця Свистун В.І. зазначає, що будь-який метод навчання включає велику кількість граней, зокрема, такі:

– запроектовані вчителем цілі власної педагогічної діяльності та навчальної діяльності учня;

– шляхи, які вибирає педагог для досягнення цих цілей, способи співробітництва, які відповідають поставленим навчально-виховним завданням;

– зміст освіти в сукупності з конкретним навчальним матеріалом;

– логіка навчально-виховного процесу (закони, закономірності, принципи, структурно-логічні схеми підготовки конкретного фахівця);

– джерела інформації;

– активність суб’єктів та учасників навчально-виховного процесу;

– майстерність вчителя;

– система прийомів і засобів навчання й інші численні суттєві ознаки.

Насьогодні існує велика кількість підходів до визначення та розуміння поняття "методи навчання". Наприклад, Хуторськой А.В. класифікує методи навчання відповідно до завдання забезпечення продуктивності особистісно-орієнтованого навчання й поділяє їх на:

– когнітивні методи (методи навчального пізнання) – первинною метою яких є пізнання об’єктів. Вони поділяються на методи науки, методи навчальних предметів і метапредметні (метод емпатії, смислового, образного і символічного бачення, евристичних питань, порівняння, евристичного спостереження, фактів, дослідження, конструювання понять, конструювання правил, гіпотез, прогнозування, помилок, конструювання теорій);

– креативні методи – орієнтовані на створення учнями особистого освітнього продукту (метод придумування, “Якщо б…”, образної картини, гіперболізації, аглютинації, мозкового штурму, синектики, морфологічної скрині, інверсії);

– методи організації учіння – методи учнівського цілепокладання, планування, створення освітніх програм учнів, нормотворчості, самоорганізації навчання, взаємонавчання, рецензій, контролю, рефлексії, самооцінювання.

Відомий український науковець і педагог Ягупов В.В. визначає методи активізації навчально-пізнавальної діяльності як сукупність прийомів і способів психолого-педагогічного впливу на учнів, які порівняно з традиційними методами навчання першою чергою спрямовані на розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію пізнавальної діяльності, формування творчих навичок і вмінь нестандартного розв’язання певних професійних проблем і вдосконалення культури професійного спілкування.

Найбільш відомі з класифікацій методів навчання такі.

1. За характером пізнавальної діяльності:

– пояснювально-наочні (репродуктивні);

‑ проблемний виклад;

‑ частково-пошукові (евристичні);

‑ дослідницькі.

2. За дидактичною метою:

‑ методи вивчення нових знань;

‑ методи закріплення знань;

‑ методи контролю.

3. За місцем у структурі діяльності.

Ю.К. Бабанский визначив такі групи методів за місцем у структурі навчання [Бабан]:

1) методи організації й здійснення навчальної діяльності;

2) методи її стимулювання й мотивації;

3) методи контролю й самоконтролю за навчальною діяльністю.

Поняття "метод навчання" при індивідуалізованому навчанні майбутніх вчителів технологій конструювання швейних виробів ми, на основі наукових праць, розуміємо як способи взаємодії НПП і студентів на основі доцільних та науково обґрунтованих навчальних прийомів, що спрямовані на оволодіння професійними ЗНУ з конструювання та моделювання швейних виробів при виконанні індивідуалізованих пізнавальних завдань квазіпрофесійної діяльності виробничої практики у майстернях.