Методи, форми та засоби індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій дисципліни «Конструювання швейних виробів»

Педагогіка: історія і сьогодення » Методика індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів » Методи, форми та засоби індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій дисципліни «Конструювання швейних виробів»

Сторінка 13

2. Враховувати досягнутий рівень знань, умінь і навичок студента.

3. Можна ділити студентів на групи, оскільки співпраця сприяє досягненню не тільки навчальних, але й виховних завдань.

Зазначені заходи, на думку автора, дозволять відмовитися від усередненого підходу до студентів і добиватися переорієнтації навчального процесу на особистість студента.

На думку Г.В. Терещука, використання у трудовому навчанні диференціації як засобу індивідуалізації повинно бути підпорядковане трьом групам цілей:

Психолого-педагогічні цілі: індивідуалізація трудового навчання, що побудована на виявленні та розвитку задатків, інтересів і здібностей кожного школяра передусім до тих видів діяльності, з якими пов’язаний зміст трудового навчання.

Соціальні цілі: підготовка школярів до усвідомленого професійного самовизначення і творчої високопрофесійної праці в умовах конкуренції робочої сили і безробіття, формування здатності й готовності до мобільної фахової діяльності, перекваліфікації та зміни професії.

Дидактичні цілі: створення методичної системи індивідуалізованого трудового навчання, яке базується на виявленні та розвитку індивідуальних особливостей студентів.

Зокрема, дослідник наголошує, що “дидактичні цілі є більш вузькими в порівнянні з психолого-педагогічними. Виходячи з особистісного підходу, ми вважаємо, що психолого-педагогічні і дидактичні цілі повинні відображати насамперед інтереси особистості студента, а соціальні – суспільні інтереси. В реальній практиці навчально-виховного процесу такі цілі вступають між собою в суперечності, але ці суперечності не є антагоністичними. Вони стають найбільш загостреними в перехідні періоди розвитку суспільства, коли заради життєвого благополуччя, а часом і виживання приходиться деколи відмовлятися від особистих інтересів і спрямувань, якщо вони не співпадають з об’єктивними можливостями їх реалізації. У цьому зв’язку в перехідний період суспільного розвитку неправомірно з минулими періодами зростає роль вчителя і шкільного психолога в підготовці студентів до життєвого і професійного самовизначення. Можна сказати, що в умовах ринкового виробництва і переходу до нього психолого-педагогічні й соціальні цілі індивідуалізації трудового навчання спрямовані на вирішення однієї і тієї ж глобальної, і в той же час, дуже індивідуальної і конкретної задачі – визначення оптимального шляху до самовизначення в трудовому житті”.

На основі аналізу праць науковців, нами виділені наступні дидактичні вимоги до складання системи індивідуалізованих пізнавальних завдань:

Завдання повинні бути комплексними і мати достатній об’єм, що виключає вірогідність несамостійного їх виконання.

Завдання повинні бути значущими для студентів й викликати у них інтерес і в тої же час відчуття відповідальності за результати їх якісного виконання.

Завдання повинні включати максимальну кількість тем змісту курсу.

При складанні системи завдань повинна забезпечуватися безперервність творчого процесу, тобто кожне подальше завдання повинно сприяти просуванню студента на вищий рівень творчої роботи.

Завдання повинні бути посильні для студентів, розрізнятися рівнем складності і враховувати особисті схильності та здібності студентів, тобто необхідно адаптувати завдання до індивідуальних здібностей студентів, їх репрезентативну систему сприйняття матеріалу, забезпечуючи максимальну напругу навчальної діяльності кожного студента й оптимальну швидкість його просування на вищий рівень творчої роботи.

Завдання повинні передбачати результативність, тобто практичну реалізацію творчих ідей і задумів в творчих об’єктах (графічна фіксація у вигляді схем тощо).

Дані, отримані науковцями школи Б.Г. Ананьєва свідчать про те, що студентський вік – це пора складної структуризації інтелекту, яка дуже індивідуальна й варіативна. У цьому віці реалізується найвища швидкість оперативної пам’яті та перемикання уваги, розв’язання вербально-логічних задач тощо. Таким чином, студентський вік характеризується досягненням найвищих “пікових” результатів, що базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку. Мнемологічне “ядро” інтелекту людини цього віку характеризується постійним чергуванням “піків” або “оптимуму” то однієї, то іншої з функцій, що входять в нього. Це означає, що навчальні завдання завжди повинні бути одночасно спрямовані як на розуміння, осмислення, структуризацію, так і на запам’ятовування студентом засвоюваного матеріалу, його збереження і цілеспрямовану актуалізацію.

Страницы: 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18



Аналіз "університету як інтеграційного поля" для щодо підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями
Насамперед необхідно розглянути сутність поняття "інтеграційне поле”, зокрема для оcіб з обмеженими можливостями. Визначено основні механізми університетської освіти, що сприятимуть успішній інт ...

Взаємозв'язок структурних компонентів профорієнтації
Взаємний зв'язок між профінформацією, профконсультацією і профдобором у системі профорієнтаційної роботи має певні особливості, що випливають із завдань і логіки побудови навчально-виховного процесу. ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net