Методи, форми та засоби індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій дисципліни «Конструювання швейних виробів»

Педагогіка: історія і сьогодення » Методика індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів » Методи, форми та засоби індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій дисципліни «Конструювання швейних виробів»

Сторінка 14

В.П. Беспалько вказує на 4 групи завдань з наявністю або відсутністю відповідей чи підказок:

1 група. Програмовані завдання, що містять підказку відповіді або запитання. Завдання на пізнання, розрізнення, впорядкування, класифікацію.

2 група. Підказки в завданні немає. Передбачається часткове або повне відтворення учнями засвоєних раніше теоретичних відомостей. Це – завдання-підстановки (пропущено слово, фразу, елемент тексту); конструктивні завдання (графічне доопрацювання малюнка); типові завдання (застосування знань у стандартній ситуації).

3 група. Нетипові завдання, що вимагають евристичних, нестандартних дій.

4 група. Завдання-проблеми. Включення студентів в конструкторсько-технологічну, раціоналізаторську і винахідницьку діяльність з метою створення у відомій галузі нових конструкцій, знаходження оригінальних технологічних рішень, способів діяльності.

Система конструкторських і технологічних завдань формувалася нами за наростаючою складністю. Перехід від одного виду завдань до іншого здійснювався на основі врахування тих можливостей, які мав в своєму розпорядженні студент і тих, які можуть бути реалізовані при активній допомозі з боку педагога або члена його групи. Наприклад, якщо студент не знав, як розв’язати виниклу суперечність, викладач за допомогою контрольних запитань типу: “Хто ще розв’язував подібну проблему?”, “Чого він досягнув?”, “Які помилкові тлумачення цієї проблеми мали місце?” – допомагав знайти правильний, а іноді і єдино можливий розв’язок конструкторсько-технологічного завдання.

Ми врахували також те, що сучасна дидактика рекомендує деякі правила висунення пізнавальних завдань:

– пізнавальне завдання повинно випливати з предметного змісту, щоб зберігалася система знань і логіка науки;

– щоб створювалися реальні умови для виконання завдання, необхідно враховувати актуальний рівень розвитку студентів та їх підготовки;

– завдання повинно містити інформацію, необхідну для розвитку мислення, уяви, здійснення творчих процесів;

– до здійснення предметної діяльності потрібно створити студентам позитивну мотивацію;

– доцільно навчити студентів виконувати завдання спочатку разом із викладачем, потім – у колективній роботі із одногрупниками, поступово переходячи до виконання самостійних індивідуальних дій.

Ми вважаємо, окрім зазначених, необхідною умовою підбору завдань є також облік досягнутого рівня розвитку студентів. При його визначенні диференційовані завдання можуть розглядатися як контрольні, з їх допомогою можна отримати інформацію про рівень знань і умінь, про індивідуальні особливості студентів.

У процесі виконання індивідуальних завдань студенти обирали оптимальний для себе темп навчання. Це сприяло підвищенню упевненості у власних силах, створенню ситуації успіху.

У педагогічних дослідженнях набуття досвіду якої-небудь діяльності (конструкторської, технологічної тощо) пов’язується з розвиваючим навчанням і, в першу чергу, з проблемним навчанням, з розробкою та використанням методів включення студентів у творчу діяльність .

Завдання викладача – спрямувати свою роботу на формування у студентів навичок культури праці, вміння планувати свою роботу. Під час аудиторних занять формування навичок планування у студентів здійснювалося поступово:

– виготовлення виробу шляхом поетапного планування;

– виготовлення виробу за повною технологічною картою.

Формування навичок планування безпосередньо пов’язане з розвитком як самостійності, так і інших якостей особистості. Цьому сприяє також навчання студентів самоконтролю та самооцінки. Самоконтроль у навчальній діяльності виконує коригуючу функцію. Тобто студент не лише виправляє допущені помилки, а й попереджає їх виникнення. Самоконтроль можливий лише при засвоєнні школярами навичок планування і проявляється в їхньому прагненні виконувати роботу відповідно до плану дій. Наявність у студентів умінь, навичок самоконтролю сприятиме більш точному, правильному виконанню завдання. Самооцінка в діяльності студента – це вияв оцінюючого ставлення до своїх знань, а також до результатів практичної роботи. При цьому виконуються дії аналізу, порівняння, синтезу, пов’язані з включенням студентів у різні види діяльності.

Страницы: 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19



Сутність комунікативно-мовленнєвих умінь учнів
Загальна середня освіта має забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку учнів, виховання громадянина-патріота, а в стратегічному плані „закласти базис для фор ...

Методика розвитку і вдосконалення сили
Перш ніж здійснювати силову підготовку учнів, потрібно виміряти рівень розвитку сили. Коли визначено вихідний рівень, тоді можна правильно поставити завдання, підібрати відповідні засоби та методи. З ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net