Форми та методи виховання дошкільників засобами української обрядовості

Педагогіка: історія і сьогодення » Українська обрядовість як засіб виховання дошкільнят » Форми та методи виховання дошкільників засобами української обрядовості

Сторінка 1

У дошкільному закладі матеріали з української обрядовості використовуються на заняттях з ознайомлення дітей з явищами навколишнього світу, рідною природою, художньою літературою, образотворчою діяльністю, на музичних заняттях. Ці заняття можуть бути різних типів. Фронтальні заняття проводяться з усією групою дітей. Групові заняття (об'єднують не більше 10-15 дітей) проводять з кожною підгрупою окремо. Це можуть бути екскурсії, спостереження, ігри. Індивідуально-групові заняття об'єднують від п'яти до восьми дітей. Це розігрування малих жанрів фольклору, заучування потішок, віршів, лічилок, скоромовок, обрядових пісень. Індивідуальні заняття проводять з однією дитиною (або трьома-чотирма дітьми) для закріплення або корекції отриманих знань, умінь і навичок.

Заняття народознавчого циклу мають комбінований характер. Протягом заняття вихователь використовує різноманітні методи навчання: розглядання виробів і бесіда про них, загадки, приказки, вірші, ігри, картини, художні твори, технічні засоби (діапроектори, діафільми). Вони можуть бути також комплексними, коли на одному занятті вирішуються програмні завдання з різних розділів.

Невід’ємною і складовою частиною етнопедагогіки є звичаї і обряди, пов’язані з народним календарем. В дошкільному закладі він є природовідповідною програмою національного виховання. Календарні традиції, звичаї і обряди українського народу розмаїті за призначенням, змістом, характером, функціонуванням і виховним впливом на дитину. Вони пов’язані з природою рідного краю, природою самої людини, трудовою діяльністю народу в різні пори року, поглиблюють емоційні зв’язки з життям, працею, красою рідного краю; відображають українську дійсність, національний характер народу, його самобутній культурно-історичний шлях.

Засобами залучення дошкільників до вивчення української обрядовості є народна творчість, декоративно-прикладне мистецтво, у тому числі різні жанри усної народної творчості.

Своєрідним, об'єднавшим в собі декілька жанрів народної творчості, засобом залучення дошкільнят до української обрядовості є свято. У дошкільному виховному закладі рекомендується проводити такі народні свята та обряди відповідно до календарної сезонності: взимку - Андрія, Миколая, Різдвяні свята, Стрітення; навесні - Великодні свята та різноманітні веснянки; влітку - зелені свята, косовиця, Івана Купала, обжинки, Спаса; восени - Покрови, Свято Врожаю.

Проведення свята вимагає серйозної підготовки вихователя і музичного працівника. Кожне свято готується спочатку фрагментарно з невеликими групами дітей на заняттях з різних розділів програми народознавчої спрямованості. Долучаються до підготовки свят й батьки.

Емоційне спілкування вихователя і батьків з дітьми напередодні свят допомагає викликати і підтримувати інтерес до його змісту, глибше осмислити матеріал, підвести до морально-естетичного висновку і визначитися у ставленні до нього, тобто закласти основи моральних уявлень і почуттів. Заняття з народознавства проводяться систематично в усіх вікових групах (починаючи з четвертого року життя). Вихователь має можливість сформувати у дітей конкретні, чіткі і доступні за змістом уявлення про ту чи іншу подію, яка є основою свята або обряду. На заняттях вихователь вчить дітей бачити і розуміти його важливість, історичні передумови виникнення і елемент сучасної інтерпретації, дає широкий діапазон варіантності події з урахуванням регіональних та етнічних особливостей краю, народу. Таку за змістом роботу вихователь планує в основному разом з музичним працівником в старших вікових групах. Музичний супровід, ритмічно-хореографічні елементи як засоби мистецтва вчать дітей бачити красу, наприклад, веснянки як пісні, як хороводу, як ігри, як театралізованого свята, яке має глибокі історичні корені і неповторний сучасний колорит і багатство. Поетична образність веснянки, її естетична спрямованість дає можливість дитині виділяти цей вид жанру завдяки його видовим особливостям, засобам виразності, які часто повторюються.

У старшому дошкільному віці необхідно виділяти регіональні особливості веснянок та інших обрядових пісень, що сприяє елементарному розумінню різних мовних засобів виразності і несе певне мовне навантаження, формує уявлення про етнографічну карту сучасної України.

У весняному календарно-тематичному циклі особливо виділяються свята й обряди, пов'язані з яскравими явищами природи, їх очевидним і переконливим впливом на світ рослин, тварин, поведінку і працю людей.

Для того, щоб успішно вирішити народознавчі завдання, вихователь та музичний працівник використовують цілий комплекс навчально-виховних дій. Вони включають, зокрема, різні види творчості: образотворчу - вишиванки, писанки, різьба по дереву, елементи оздоблення національного одягу металом, шкірою; музичну - народна пісня, хоровод, гра; художнє слово - вірші, пісні, заклички, примовки; усна народна творчість - прислів'я і приказки, загадки, прикмети, легенди, повір'я. Тут в нерозривному взаємозв'язку може подаватися матеріал з різних розділів програми, а не тільки з народознавства, можуть поєднуватися різні види діяльності.

Страницы: 1 2



Розвиток процесів запам’ятовування у масовому педагогічному досвіді
З метою вивчення шляхів реалізації проблеми розвитку процесів запам’ятовування у школярів у масовому педагогічному досвіді нами проведено спостереження уроків, анкетування вчителів початкових класів, ...

Аналіз професійної діяльності фахівця
Сучасні умови у процесі глобалізації та переходу на ринкову економіку передбачають обновлення техніки та технології на сучасному етапі розвитку для підвищення ефективності та рентабельності виробницт ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net