Форми та методи виховання дошкільників засобами української обрядовості

Педагогіка: історія і сьогодення » Українська обрядовість як засіб виховання дошкільнят » Форми та методи виховання дошкільників засобами української обрядовості

Сторінка 1

У дошкільному закладі матеріали з української обрядовості використовуються на заняттях з ознайомлення дітей з явищами навколишнього світу, рідною природою, художньою літературою, образотворчою діяльністю, на музичних заняттях. Ці заняття можуть бути різних типів. Фронтальні заняття проводяться з усією групою дітей. Групові заняття (об'єднують не більше 10-15 дітей) проводять з кожною підгрупою окремо. Це можуть бути екскурсії, спостереження, ігри. Індивідуально-групові заняття об'єднують від п'яти до восьми дітей. Це розігрування малих жанрів фольклору, заучування потішок, віршів, лічилок, скоромовок, обрядових пісень. Індивідуальні заняття проводять з однією дитиною (або трьома-чотирма дітьми) для закріплення або корекції отриманих знань, умінь і навичок.

Заняття народознавчого циклу мають комбінований характер. Протягом заняття вихователь використовує різноманітні методи навчання: розглядання виробів і бесіда про них, загадки, приказки, вірші, ігри, картини, художні твори, технічні засоби (діапроектори, діафільми). Вони можуть бути також комплексними, коли на одному занятті вирішуються програмні завдання з різних розділів.

Невід’ємною і складовою частиною етнопедагогіки є звичаї і обряди, пов’язані з народним календарем. В дошкільному закладі він є природовідповідною програмою національного виховання. Календарні традиції, звичаї і обряди українського народу розмаїті за призначенням, змістом, характером, функціонуванням і виховним впливом на дитину. Вони пов’язані з природою рідного краю, природою самої людини, трудовою діяльністю народу в різні пори року, поглиблюють емоційні зв’язки з життям, працею, красою рідного краю; відображають українську дійсність, національний характер народу, його самобутній культурно-історичний шлях.

Засобами залучення дошкільників до вивчення української обрядовості є народна творчість, декоративно-прикладне мистецтво, у тому числі різні жанри усної народної творчості.

Своєрідним, об'єднавшим в собі декілька жанрів народної творчості, засобом залучення дошкільнят до української обрядовості є свято. У дошкільному виховному закладі рекомендується проводити такі народні свята та обряди відповідно до календарної сезонності: взимку - Андрія, Миколая, Різдвяні свята, Стрітення; навесні - Великодні свята та різноманітні веснянки; влітку - зелені свята, косовиця, Івана Купала, обжинки, Спаса; восени - Покрови, Свято Врожаю.

Проведення свята вимагає серйозної підготовки вихователя і музичного працівника. Кожне свято готується спочатку фрагментарно з невеликими групами дітей на заняттях з різних розділів програми народознавчої спрямованості. Долучаються до підготовки свят й батьки.

Емоційне спілкування вихователя і батьків з дітьми напередодні свят допомагає викликати і підтримувати інтерес до його змісту, глибше осмислити матеріал, підвести до морально-естетичного висновку і визначитися у ставленні до нього, тобто закласти основи моральних уявлень і почуттів. Заняття з народознавства проводяться систематично в усіх вікових групах (починаючи з четвертого року життя). Вихователь має можливість сформувати у дітей конкретні, чіткі і доступні за змістом уявлення про ту чи іншу подію, яка є основою свята або обряду. На заняттях вихователь вчить дітей бачити і розуміти його важливість, історичні передумови виникнення і елемент сучасної інтерпретації, дає широкий діапазон варіантності події з урахуванням регіональних та етнічних особливостей краю, народу. Таку за змістом роботу вихователь планує в основному разом з музичним працівником в старших вікових групах. Музичний супровід, ритмічно-хореографічні елементи як засоби мистецтва вчать дітей бачити красу, наприклад, веснянки як пісні, як хороводу, як ігри, як театралізованого свята, яке має глибокі історичні корені і неповторний сучасний колорит і багатство. Поетична образність веснянки, її естетична спрямованість дає можливість дитині виділяти цей вид жанру завдяки його видовим особливостям, засобам виразності, які часто повторюються.

У старшому дошкільному віці необхідно виділяти регіональні особливості веснянок та інших обрядових пісень, що сприяє елементарному розумінню різних мовних засобів виразності і несе певне мовне навантаження, формує уявлення про етнографічну карту сучасної України.

У весняному календарно-тематичному циклі особливо виділяються свята й обряди, пов'язані з яскравими явищами природи, їх очевидним і переконливим впливом на світ рослин, тварин, поведінку і працю людей.

Для того, щоб успішно вирішити народознавчі завдання, вихователь та музичний працівник використовують цілий комплекс навчально-виховних дій. Вони включають, зокрема, різні види творчості: образотворчу - вишиванки, писанки, різьба по дереву, елементи оздоблення національного одягу металом, шкірою; музичну - народна пісня, хоровод, гра; художнє слово - вірші, пісні, заклички, примовки; усна народна творчість - прислів'я і приказки, загадки, прикмети, легенди, повір'я. Тут в нерозривному взаємозв'язку може подаватися матеріал з різних розділів програми, а не тільки з народознавства, можуть поєднуватися різні види діяльності.

Страницы: 1 2



Система виховання як педагогічна організація процесу оволодіння особистістю соціальним досвідом
Традиційно формула освіти проголошується як єдність навчання і виховання. Ця єдність обмежується рамками шкільного простору і єдиними методами цілеспрямованого нормативного впливу учителя на учня. За ...

Характеристика основних видів і форм диференційованого навчання
Диференціація навчання передбачає застосування методів, організаційних форм, спрямованих як на підтягування відстаючих у навчанні, так і на поглиблення знань учнів, що вчаться з випередженням. Дифере ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net