Методика самостійної роботи студентів

Педагогіка: історія і сьогодення » Методика самостійної роботи студентів

Сторінка 3

Виконане індивідуальне завдання подається викладачу для перевірки у визначений термін. Остаточна його оцінка дається викладачем під час індивідуальної співбесіди зі студентом.

Обсяг індивідуального завдання визначається виходячи із необхідності повного висвітлення поставленої задачі.

В індивідуальному завданні повинні бути розкриті наступні питання:

постановка задачі;

визначення актуальності;

обґрунтування напрямків вирішення даної задачі;

вказати на практичну значимість;

використати літературу.

У сучасних умовах зростає частка самостійної роботи студентів, що актуалізує значення методів даної групи. Сформований у студентські роки дослід самостійної роботи й освоєні методи допоможуть студентам у професійній діяльності не зупинятися на досягнутому, постійно поповнювати й обновляти знання.

При самостійній роботі студентів можуть використовуватися аудіовізуальні пристрої. До них ставляться спеціалізовані аудіовізуальні установки (АВУ), засобу навчального кіно, навчальне телебачення й відеодискові системи. АВУ першого типу виконані у вигляді комбінації діапроектора й магнітофона, де зміна слайдів виробляється автоматично під впливом записаних на стрічку магнітофона сигналів. АВУ другого типу складаються на комбінації двохдоріжкового магнітофона, телевізора й блоку сполучення. На одній доріжці стрічки записана мова лектора, на другий - трансформовані (повільно розгортаються) сигнали зображення - ілюстративний матеріал, що при роботі виводиться синхронно з мовою на екран телевізора. Запис програми здійснюється за допомогою іншої установки. Тому що як ілюстрації використовуються повільно мінливі картини, їх вдається записати на звичайну магнітну стрічку (виробляється стиск спектра телевізійного сигналу). АВУ випущені в малій кількості й використовуються на практиці досить рідко. У зв'язку із застосуванням комп'ютерних навчальних засобів значення АВУ знизилося ще більше.

Навчальне кіно ввійшло в арсенал навчальних засобів порівняно давно. Було створено багато навчальних фільмів двох форматів: нормального (ширина плівки 35 мм) і вузького (16 мм). З розвитком телевізійної техніки актуальність навчального кіно знизилися й акценти й використанні кіно змістилися убік фільмів нормального формату, оскільки саме в таких фільмах з найбільшим ефектом реалізується головне достоїнство кіно - художня виразність. Вузько форматне кіно щодо цього значно уступає повноформатному. Незважаючи на те, що демонстрація фільмів нормального (повного) формату вимагає спеціальних кіноапаратних і професійно підготовлених осіб для показу, його застосування є кращим; вузько форматне кіно цілком може бути замінено телевізійними фільмами.

Найпоширеніші наступні типи навчальних фільмів: а) ілюстративно-просвітительські – для підвищення наочності й узагальнення матеріалу; б) науково-популярні – для порушення інтересу до навчальної дисципліни або галузі науки; в) наукові – для наочного подання динаміки різноманітних процесів і явищ, які важко описати словесно або цей опис дуже формально, не наочно; г) фільми, що описують процеси в таких об'єктах, з якими не можна працювати в аудиторії (промислові установки, космічні об'єкти і т.п.); д) фільми історичного плану, документальні стрічки, ігрові; е) фільми, спеціально підготовлені для навчання мовам, спортивні фільми й т.п. Не заперечуючи дидактичної цінності навчального кіно, важливо відзначити фактори, що істотно обмежують його застосування.

Необхідність, як правило, повного затемнення створює обстановку, далеку від навчальної; динаміка подій на екрані настільки висока, що учень не може відволіктися без втрати сюжетної лінії. При перегляді фільму виключається не тільки конспектування, але й відволікання для міркувань, обміну враженнями й т.п. Все це повинне бути відкладене «на потім», тобто до закінчення фільму. При підготовці фільму великою групою професіоналів (не викладачів) педагогічні цілі відходять на другий план, поступаючись місцем цікавості. Відзначимо високу вартість фільму, тривалий строк його створення, що часто приводить до старіння матеріалу, втраті їм навчальної актуальності. Все це повинен знати й ураховувати викладач, що задумав за допомогою кінофільму вирішити якесь дидактичне завдання.

Методичні прийоми використання фільму майже очевидні. Це демонстрація невеликих фрагментів або кінофільму цілком залежно від цілей показу й можливостей відбору необхідного матеріалу.

Навчальне телебачення (УТВ) в останні роки завойовує усе більше міцні позиції як один з основних технічних засобів пред'явлення навчальної інформації. У деяких випадках УТВ може виступати і як чисто візуальний засіб, якщо основу його застосування становить показ тих або інших навчальних матеріалів з невеликими коментарями по ходу демонстрації. Невірним є поширена думка, що УТВ - це майже те ж, що навчальне кіно. У телебачення багато специфічних особливостей різко відрізняють його від навчального кіно.

Страницы: 1 2 3 4



Робота соціального педагога з «дітьми вулиці»
Аналізуючи соціально-педагогічну роботу з «дітьми вулиці», необхідно мати на увазі роботу з широким колом дітей, які вже на вулиці або можуть там опинитися. Під час роботи з кризовою дитиною необхідн ...

Використання результатів спостережень за природою в процесі засвоєння знань молодших школярів
Різні прийоми розумової діяльності дітей формуються на кожному уроці залежно від його мети і змісту навчального матеріалу. Розглянемо докладніше цей процес на прикладі встановлення причинно-наслідков ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net