Психологічні особливості тривожності дітей молодшого шкільного віку та причини її виникнення

2. їй важко зосередитися на чомусь;

3. будь-яке завдання викликає надмірне занепокоєння;

4. під час виконання завдань дуже напружена, скута;

5. бентежиться частіше за інших;

6. часто говорить про напружені ситуації;

7. скаржиться, що їй сняться страшні сни;

8. руки в неї зазвичай холодні, вологі;

9. у неї поганий апетит;

10. полохлива, багато що викликає в неї страх;

11. зазвичай неспокійна, легко засмучується;

12. часто не може стримати сліз;

13. погано переносить чекання;

14. не любить братися за нову справу;

15. невпевнена у собі, у своїх силах;

16. боїться труднощів.

Висновок до першого розділу

Вперше відокремив і акцентував стан занепокоєння, тривоги - З.Фройд.

Багато хто з авторів наголошує на різниці між тривогою і страхом: страх — це реакція на реальну загрозу, а тривога — стан неприємного передчуття без видимої причини (причина — тільки у свідомості людини).

У психологічній літературі, можна зустріти різні визначення поняття тривожності, хоча більшість дослідників сходяться у визнанні необхідності розглядати його диференційовано - як ситуативне явище і як особистісну характеристику з урахуванням перехідного стану і його динаміки.

Тривога сприймається як емоційний стан гострого внутрішнього болісного беззмістовного хвилювання, що пов'язується у свідомості індивіда із прогнозуванням невдачі, небезпеки або ж очікуванням чогось важливого, значущого для людини в умовах невизначеності.

Відокремлюють самостійні семантичні одиниці, пов’язані з тривогою: тривога, немотивована тривожність й особистісна тривожність.

Тривожність не обов'язково проявляється безпосередньо в поведінці, часом це — суб'єктивне неблагополуччя особистості, що створює специфічний фон її життєдіяльності, пригнічує психіку.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в основі негативних форм поведінки лежать: емоційне переживання, неспокій, невпевненість за своє благополуччя, що може розглядатися як прояв тривожності.