Аналіз музичних творів як наукова проблема

Сторінка 2

Можливий аналіз окремих елементів музичних творів використаних засобами виразності: метра, ритму (як в їх самостійному значенні, так і в їх спільній дії), лада, тембру, динаміки і т.д. Надзвичайно важливий гармонічний аналіз і поліфонічний , при яких розгляду піддається і фактура як певний спосіб викладення, а також аналіз мелодії як найпростішої цілісної категорії. Наступний різновид музичного анаілзу- аналіз композиційної форми твору (тобто самого плану тематичних зіставлень і розвитку) - полягає у визначенні типу та виду форм, у з'ясуванні принципів тематич. розвитку.

Проаналізуємо наступний тип аналізу - "комплексний" або "цілісний". Це аналіз музичного твору, що виробляється на основі аналізу композиційної форми, проте разом з вивченням всіх компонентів цілого у взаємодії і розвитку. З'ясування історико-стилистичних і жанрових передумов необхідно в музичному аналізі всіх видів, але особливо важливо при комплексному (цілісний) аналізі, вища мета якого - дослідження музичних творів як суспільно-ідеологічного явища у всій повноті його історичних зв'язків. Цей вид аналізу знаходиться на межі власне – теоретичного і історичного музикознавства.

Комплексний (цілісний) аналіз творів - невід'ємна частина історико-стилістичного дослідження, розкриття стилістичних закономірностей, що постійно розвиваються, особливостей тієї чи іншої національної культури, а також один з методів встановлення істотно-важливих загальних закономірностей музичного мистецтва. У стислій формі він стає частиною монографічного дослідження, присвяченого одному композиторові. Існує особливий різновид комплексного (цілісного) аналізу, який дає загальну естетичну оцінку твору без поглиблення в аналіз засобів виразності, особливостей форми і т.д. Такий аналіз можна назвати критико-естетичним розглядом твору. При подібному розгляді музичного твору власне аналіз і критика тісно стикаються і інколи взаємопроникають. Цілісний аналіз музичного твору можна провести, лише вміючи повноцінно розібратися у всіх даних нотного тексту (чому вчить елементарна теорія музики), розуміючи гармонійні і тональні явища, правильно оцінюючи фактурні особливості (чому вчить гармонія), розуміючи в більш тісному плані закономірності співвідношення декількох мелодійних ліній, а в більш широкому - формотворну роль різних явищ багатоголосся (чому вчить поліфонія). Додамо до цього, що повноцінний розбір музичного твору немислимий без опори на дані музично-історичної науки. Отже, величезну роль в даному виді аналізу відіграє порівняння, в ході якого одні твори порівнюються з іншими - схожими і відмінними. Але це можливо тільки тоді, коли накопичений відомий "багаж" музичної літератури. А його накопичення іде поступово, і кожна музична дисципліна сприяє цьому.

Не менш важливим вконтексті нашого дослідження, значущим і актуальним є специфічний різновид музичного аналізу – виконавський. Останнім часом використовують у контексті проблем сучасної науки про музичне мистецтво. Це передусім пов’язано з інтенсивним розвитком відносно нової галузі музикознавства – теорії музичного виконавства, яка перебуває в руслі більш загальних проблем інтерпретології як науки про інтерпретацію.

Як зазначає Д. Вечер, такий вид аналізу скеровується на проекцію отриманих аналітичних даних на виконавську проблематику. Виконавський аналіз включає „не лише аналітичний аспект музикознавчого тлумачення музичного твору, але й первісну векторну спрямованість на способи та прийоми його виконання, тобто на „переведення” засобів відбиття у засоби втілення”. Цей різновид аналізу, перефразовуючи визначення Д. Вечер, можна визначити як специфізовану емоційно-аналітичну діяльність вчителя музики, пов’язану з вивченням авторського тексту музичного твору для дітей у його багаторівневих контекстуальних зв’язках (стильових, жанрових, соціально-історичних, історико-культурних та ін.) в аспекті вирішення майбутніх педагогічних і виконавських задач.

Отже, «аналіз»(від гр. апаїузіз — розкладання, розчленовування) розглядається як процес уявного розчленовування цілого на частини. У людини розвинулася здатність здійснювати аналіз на рівні оперування поняттями. Вважають, що аналіз включений в усі акти практичної і пізнавальної взаємодії організму із середовищем і є необхідним етапом пізнання; він — одна з основних операцій, з яких складається реальний процес мислення. Нерозривно пов'язаний із синтезом.

Страницы: 1 2 3



Особливості уроків позакласного читання
Позакласне читання – один із важливих напрямків у роботі вчителя-словесника. Позакласне читання – педагогічно організований процес підготовки учнів до самостійного читання відповідно до їх індивідуал ...

Критерії педагогічних інновацій
Інноваційна спрямованість роботи вчителів визначається критеріями педагогічних інновацій, до яких належать: а) новизна, що дає змогу визначити рівень новизни досвіду. Розрізняють абсолютний, локально ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net