Основні поняття лірики

Сторінка 1

Основними літературознавчими поняттями з теми „Лірика” є: рима, ритм, мелодика вірша, стопа, строфа та інші.

Лірика – походить від грецького слова ліра. Ліра – це музичний інструмент. Під її акомпанемент виконувалися вірші та пісні – лірика. „Лірикою в сучасній літературі називаються твори, у яких життя зображується через людські почуття, переживання та думки”. Це один із родів художньої літератури. Література ділиться на лірику, епос і драму.

Терміном лірика позначають також певний віршований твір або сукупність творів, що „відповідають високим естетичним критеріям, переважно невеликих за обсягом, але містких за смислом, окреслюваних у багатьох жанрах” (пісня, гімн, елегія, ідилія, етюд, монолог, сатира, епітафія, балада та інші). Прикладом ліричного віршованого твору є вірш „Наша річка”:

Сама собою річка ця тече,

Маленька річечка, вузенька, як долоня.

Ця річечка Дніпра тихенька синя доня,

Маленька донечка без імені іще .

(Микола Вінграновський).

Умовно лірику групують на громадянську, пейзажну, інтимну, філософську. Прикладом пейзажної лірики є вірш „Осінь”:

Висне небо синє,

Синє, та не те,

Світить, та не гріє

Сонце золоте . (Яків Щоголів).

До основних понять лірики відносяться рима, ритм, мелодика вірша, стопа, строфа та інші.

Рима (в перекладі з грецької – сумірність, узгодженість, складеність) – співзвучність кінцівок віршів, відмічає границі віршів і зв’язує їх між собою. Рима, як звукове, а не графічне явище, охоплює ритмічний акцент і наступні за ним звуки (іржава – держава), навіть групи слів, зрідка – цілі рядки (панторима), „тісно пов’язується з ритмомелодикою, лексикою, строфікою віршованого мовлення”. Рима виконує такі функції, як естетичну, ритмоінтонаційну, жанровизначальну.

За місцем ритмічного акценту (наголосу) в суголосних словах рими поділяються на „окситонні (чоловічі) – спів звучання слів у вірші, в яких наголос падає на останній склад; парокситонні (жіночі) – суголосся слів у вірші, в яких наголос падає на попередній склад; дактилічні – співголосся слів у вірші, в яких наголос падає на третій склад від краю; гіпердактилічні – спів звучання слів, у яких наголошується четвертий, п’ятий, навіть шостий склад від краю”.

За точністю звучання рими поділяються на „точні – кінцівки строк повністю співпадають; приблизні – кінцівки строк не зовсім співпадають, але за звучанням схожі; неточні – кінцівки строк не співпадають”.

За розташуванням у строфі рима буває суміжна (парна) – найпростіша форма римування, зв’язує першу та другу, третю та четверту строки. Приклад:

Самі на себе дивляться ліси,

Розгублені од власної краси .

(Ліна Костенко).

Перехресне римування – у чотиривірші, коли перший рядок римується з третім, а другий – з четвертим. Приклад:

Тріпоче серце пійманої птиці,

В руках моїх не чує доброти.

- Я дам тобі водиці і пшениці,

моя пташино, тільки не тремти!

(Д.Павличко)

Кільцеве або охопне римування – зв’язує перший та четвертий, другий та третій рядки у чотиривірші. Приклад:

Сотий день в дорозі. Сотий день ще й ніч.

І куди ж ти рвався, поспішав занято?

Краще не питаймо. Звісно ж, не на свято.

А якщо й на свято, то не в тому річ .

(П.Куценко)

Монорима – вірш з однією римою, що охоплює віршовані рядки [9,479]. Приклад:

Мені нагадують людські серця

Крихке й тоненьке серце олівця –

Зламати легко, застругати важче,

Списати неможливо до кінця.

(Д.Павличко).

Існують віршовані твори, в яких рима відсутня. Такі вірші називають білими. Їх найчастіше використовують у віршованих драматичних творах-драмах і трагедіях (Володимир Лучук, Леся Українка, Іван Кочерга). Наприклад „Білий вірш” Володимира Лучука:

Білий огир в білім полі

Креше білим копитом.

Білий дід майструє тихо

Через річку міст .

Вірші, у яких римується половина рядків, а друга половина не має рим називаються напівбілими („Вовки” С.Руданський).

Ритм (в перекладі з грецької – такт, розмірність) – визначений порядок звукової будови мовлення. Звукова будова віршованого рядка.

Віршований розмір або метр (в перекладі з грецької – міра) – визначальна умова структування вірша. Розмір буває тонічний, силабічний, силабо-тонічний. Для тонічної системи розмір вірша характерний кількістю наголосів, для силабічної – кількістю складів незалежно від розташування наголосу в словах, для силабо-тонічної – кількістю стоп певного метра. Розмір (метр) та ритм визначають систему віршоскладання.

Мелодика вірша (в перекладі з грецької – пісенний) – один з яскравіших проявів інтонації, що полягає у гармонійній модуляції тону голосу в поетичному мовленні (зниження – підвищення), розгорнута система інтонування у поетичному синтаксисі, притаманна, зокрема, наспівному віршеві. Типи інтонування вірша: ораторський вірш – вірш, розташований на декламування, патетично пафосний, виповнений риторичними фігурами. Приклад:

Страницы: 1 2



Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти
Упродовж п’яти років європейське освітнє співтовариство консолідується задля освітньої концепції Болонського процесу: формування на перспективу загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зон ...

Етапи навчання писемного мовлення
У навчанні письма дослідники виділяють три етапи : оволодіння граматикою (орфографією із залученням матеріалу, опрацьованого усно), засвоєння структурних моделей речень, властивих усній та письмовій ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net