Стан дослідженості гендера як соціокультурної характеристики особистості

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування гендерних установок у дітей молодшого шкільного віку » Стан дослідженості гендера як соціокультурної характеристики особистості

Сторінка 2

Отже, гендер (як і стать) має й біологічне коріння. Хоча прихильники соціального конструктивізму (А. Фіске, Н. Брем, З. Кассін та ін.) наполягають на тому, що культурні фактори впливають навіть на інтерпретацію фактів біології. Наприклад, з часів античності і до кінця VII століття культурна модель була одностатевою і єдиною статтю вважалась чоловіча, одна з форм якої мала жіночі, а друга - чоловічі анатомічні статеві органи. Тобто, "обидві" були лише двома різними формами чоловічої статі, але одна із них визнавалася більш розвиненою. Однак упродовж XVII століття утверджується погляд про наявність більш чіткої диференціації чоловіків і жінок як представників двох різних статей.

Більшість людей анатомічно відповідають чоловічій чи жіночій статі, однак картина ускладнюється при спробі вивчити їх сприйняття себе як чоловіків і жінок або як носіїв ознак маскулінності чи фемінності. Людські істоти володіють чітким внутрішнім відчуттям своєї приналежності до чоловічої чи жіночої статі або посідають проміжну кросс-гендерну позицію. Гендерна ідентичність - це часткове, внутрішнє сприйняття своєї статі, суб'єктивне осмислення переживання статевої ролі, своєрідна єдність статевого самоусвідомлення та поведінки". Водночас люди демонструють навколишнім, наскільки вони по відношенню до суспільства посідають чоловічу, жіночу чи кросс-гендерну позицію (своїми висловлюваннями на цю тему, прагненнями до сексуальної привабливості, поведінки тощо). У енциклопедичному словнику зазначається, що статева роль - це публічний вияв людиною ототожнення зі статтю, статевої ідентичності. Поведінка, яка реалізує ці нормативні очікування або орієнтована на них, називається статево-рольовою.

Таким чином, параметри, за якими люди оцінюють і сприймають свою гендерну роль, частково є фізичними, а частково - соціокультурними. Маскулінні і фемінні елементи наявні в кожній людині, навіть якщо її домінуюча ідентичність більш схильна до того чи іншого типу. Тому відмінності в поведінці між чоловіками і жінками носять здебільшого кількісний характер.

Науковий доробок, присвячений кросс-культурним дослідженням гендера (Див.: ), наштовхує на думку про те, що існує чотири аспекти гендерної етики (універсальні аспекти суспільства), в яких збігаються різноманітні за іншими показниками культури:

розподіл праці за статевою якістю (гендерні ролі);

переконання або стереотипи, пов'язані із відмінностями між жінками й чоловіками;

диференціальна соціалізація хлопчиків і дівчаток;

4) менша влада і більш низький статус жінки.

Історично склалося так, що майже в кожній культурі жінки і чоловіки

виконували різну роботу, в цілому світі робочі місця поділені за статевою ознакою. Риси характеру, які суспільство традиційно приписує чоловікам, вважаються більш цінними, ніж стереотипні жіночі якості. В зв'язку з цим певна частина жінок навіть почувають себе неповноцінними істотами у порівнянні з чоловіками. А відтак витоки нерівності статей слід шукати в історичному розподілі праці між чоловіком та жінкою, який у процесі виникнення парної сім'ї закріпив за сильною статтю функції захисника, годувальника, а за жінкою - виховну опікувальну роль. Звідси і традиційний розподіл статевих ролей: чоловік - лідер, організатор і спрямовуюча сила в сім'ї та суспільстві, жінка - виконавець і послужниця, берегиня сімейного вогнища, чий простір обмежується відомим німецьким висловом: "Kirche, Кuche, Кіndег - церква, кухня, дати".

Статево-типізовані установки, що домінують у сучасному українському соціумі, теж орієнтовані на традиційній розподіл статевих ролей. На побутовому рівні цей традиційний розподіл виглядає досить невинним. Так, у пісні "Скажи, за що ти нас покинув?" жінка у розпачі благає: "Не залишай мене, коханий!". Отже, тільки чоловік, на думку автора, може принести справжнє щастя жінці. Проте в часи трансформації статево-рольових установок чи варто поширювати таку установку, що зводить позицію жінки до пасивного очікування долі, яка може усміхнутися тільки в образі чоловіка? Прийняти позицію в підпорядкуванні свого Я іншій статі означає породити пасивно-залежну особистість, нездатну до самоствердження в будь-якій сфері людського існування.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7



Розв’язання проблеми адаптації дітей до навчання у масовій початковій школі
Практика свідчить, що значна частина педагогів та батьків, тобто людей, які здійснюють виховання дітей дошкільного віку, мають надто поверхові уявлення про адаптацію дитини до школи. Оптимізація зага ...

Аналіз програми і підручника курсу «Я і Україна»
На розвиток пізнавального інтересу молодших школярів впливає, перш за все, зміст навчального матеріалу. Він по-різному засвоюється учнями і впливає на їхній розвиток залежно від методу навчання, що в ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net