Школа та поза сімейні інститути, як чинники формування статеворольових установок особистості молодшого школяра

чоловік-супермен і герой, жінка - його обслуговує. "Якщо. чоловік суперагент.", то жінці доводиться чекати на нього і прати йому після звершених ним подвигів, "вона працює безшумно і не залишає слідів. (хоч і не сама, а з допомогою пральної машини "Indesit").

Навіть у сучасному шлюбі, де чоловік і жінка працюють, чоловіки виконують більшу частину ремонтних робіт у домі. Поведінка, приписує традиційну гендерну роль, проявляється і в рекламі, де дівчатка пускають "коріння”, а хлопчики "отримують крила”.

Отже, моральне становлення особистості молодшого школяра відбувається у тісному взаємозв’язку із процесом гендерної соціалізації. Вагомим чинником статевої соціалізації, окрім сім’ї, є поза сімейні інститути соціалізації. Функціонування механізмів статевої соціалізації через соціальні поза сімейні інститути (насамперед школу, ЗМІ, художню літературу) здійснюється на макро- та мікрорівнях, а їх вплив на формування статевої свідомості молодших школярів виявляється у наступному:

Злам традиційної системи гендерної стратифікації, різке ослаблення поляризації жіночої та чоловічої соціальних ролей. Істотне нівелювання відмінностей та диференціації соціальних ролей чоловіка і жінки внаслідок спільної трудової діяльності, навчання. Збільшення номінального й реального представництва жінок у владних структурах.

Зміна культурних стереотипів маскулінності і фемінності; зміни в структурі гендерних ролей та соціокультурних гендерних стереотипів. Вони стають менш жорсткими, менш полярними. Ці зміни поєднуються у рекламі з традиційними гендерними установками.

Слабшають культурні заборони у ставленні до еротики, сексу, стосунків між статями.

4. Зміни характеру соціалізації дітей, в т. ч. молодших школярів, переважаюче

зростання впливу товариства однолітків порівняно з впливом батьків.

Спільне шкільне навчання зменшує статеву сеграцію.

5. Зростання необхідності перегляду системи традиційної шкільної освіти у зв'язку із здійсненням у ній ранньої гендерної стереотипізації на основі сексистських установок, із домінуванням маскулінного стандарту патріархальної культури.

Водночас під впливом батьків гендерні установки молодшого школяра набувають таких ціннісних пріоритетів:

Батьки з раннього дитинства прищеплюють культуру (або невігластво) у між особистісних взаєминах чоловіка і жінки на подальше життя дитини.

Формування позитивної гендерної ідентичності та ціннісних засад гендерних установок відповідно до власної та протилежної статі значною мірою залежить від батьківських очікувань, моделі взаємин між батьками у сім’ї, типу складу сім’ї, взаємин між дітьми і батьками, між старшими і молодшими братами і сестрами.

У молодшому шкільному віці все більше використовуються набуті дітьми насамперед від батьків форми поведінки, що прямо чи опосередковано пов’язані із статевою роллю, з якою пов’язані другорядні рольові атрибути типу змагань і поєдинків у хлопців, інтересу до вбрання і домашнього господарства у дівчаток.

Спостерігається випереджуюче і більш персоніфіковане засвоєння статевої ролі дівчатками. Це пов’язане, насамперед, з потужним і неперервним впливом на них матері і порівняно слабшим батьківським впливом на хлопчиків. Адже через більшу (порівняно з матір’ю) відсутність батька у родинному колі у хлопчика існує менше можливостей для вироблення стійкої і персоніфікованої ідентифікації з ним. Це зумовлює їх більшу орієнтацію на загальнокультурний стереотип мужності, послаблює ототожнення майбутньої чоловічої поведінки з особистістю батька.

Як свідчать проведені експериментальні дослідження у значної частини батьків відсутні адекватні уявлення про психологічні засади статевої соціалізації, що зумовлює помилки й прорахунки у статевому вихованні дітей молодшого шкільного віку, у більшості досліджуваних сімей (71 із 156) виявлено відсутність єдності у поглядах між дорослими членами сім’ї.