Гендерне виховання учня початкової школи у сучасному освітньому просторі

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування гендерних установок у дітей молодшого шкільного віку » Гендерне виховання учня початкової школи у сучасному освітньому просторі

Сторінка 1

Традиційна педагогіка акцентувала увагу на явних біологічних відмінностях між хлопчиками та дівчатками, що на практиці оберталось універсалізацією і закріпленням соціально сконструйованих відмінностей, серед яких домінував маскулінний стандарт патріархальної культури. А відтак виховання у школах не давало учням відчути гармонійну основу відмінностей між чоловіком і жінкою, особливо у психології статі. Розвиток жіночої суб’єктивності та ідентичності був витіснений у традиційний педагогіці на периферію, не враховувався в складанні навчальних планів, методик і програм. Нині статеворольова соціалізація дітей, у якій активну участь бере школа, здебільшого продовжує відтворювати патріархальні стереотипи взаємодії статей у суспільстві і приватній сферах. Ці стереотипи все частіше вступають у суперечність з реальними трансформаціями гендерних відносин у сучасному українському суспільстві, стають на заваді розкриття індивідуальностей, гендерного рівноправ’я статей, розвитку демократичних відносин. Не дивлячись на всі спроби виглядати "особистісно зорієнтованою”, така педагогіка може бути тільки імперативною в своєму прагненні відпрацювати єдиний гендерний конструкт, підганяючи під нього всіх учнів. Така педагогіка позбавлена гендерного кругозору (чи гендерного виміру), нічого іншого запропонувати й не може. Теоретичні розробки статеворольового виховання за радянських часів торкались в основному не гармонії міжстатевої взаємодії в рамках моралей поведінки, а врахування особистостей хлопчиків та дівчаток у вихованні як представників їх статі. Для розуміння і професійної участі в процесі гендерної соціалізації дітей педагогу необхідний відповідний методологічний і методичний апарат, що містить систему наукових знань про гендер, педагогічні аспекти виховання й освіти як гендерні технології, фактори, умови і критерії ефективної гендерної соціалізації школярів. Для вивчення міри взаємодії педагогіки й гендерну як складних соціальних і наукових категорій вводиться поняття "хедерний вимір в освіті”, під яким розуміють оцінку наслідків і результатів впливу виховних зусиль педагогів на становище і розвиток учнів, усвідомлення ними свої ідентичності, вибір ідеалів і життєвих цілей, статус дітей у шкільному колективі, групі однолітків, залежно від біологічної статі.

У сучасній педагогічній науці і практиці проблема статі вивчена і представлена також далеко недостатньо. Водночас відсутність повноцінного гендерного виховання і сексуальної просвіти не лише приводить до відхилень у формуванні особистості, невротичних і поведінкових порушень, нещасних шлюбних стосунків, але й виявляється часом серед факторів, що призводить до виникнення серйозних психічних розладів. Не випадково в останні роки гендерна тематика у психолого-педагогічній науці набуває все більшої популярності. Очевидно, що жорсткі стандарти традиційної культури щодо фемінінності й маскулінності, які проводяться суспільством через школу, є анахронізмом і об’єктивною перешкодою для ефективної соціалізації вихованців.

Аналіз досвіду, накопченого вченими за кордоном та в Україні, і відповідних теоретичних джерел дозволяє окреслити та порівняти наявні стратегії статевого виховання дітей:

Перша - директивна, авторитарна, запровадження якої передбачає сувору регламентацію та контроль дотримання норм сексуальної поведінки. При цьому сексуальні знання не є доступними, а їх добір здійснюється у такий спосіб, щоб регламентувати певні норми поведінки та не допустити вільного тлумачення тих чи інших питань, заблокувати інтерес до табуйованих проблем. За такої стратегії статевої просвіти сексологічна інформація, якщо і не замовчується, то зводиться лише до того, кого і чого мають боятися діти. З точки зору психології, подібна тактика статевого виховання призводить до тотального придушення, витіснення сексуальності з життя дитини ("не потрібно", "не корисно", "не роби", "остерігайся"). При цьому сексуальність в свідомості дорослих та дітей виступає сферою, яка протистоїть розуму людини, крім того, сферою безрадісною, тривожною, сповненою страхів та недобрих передчуттів. У разі, коли сім'я, школа, широке соціальне оточення поділяють таку парадигму статевого виховання, його результатом у дорослого індивіда стають сором, фобії, витіснені переживання.

Наступна стратегія, яка була і залишається досить поширеною в Україні, базується на біологізаторсько-фізіологічних підходах до сексуальної просвіти та виховання, зведенні її до певної суми гігієнічних знань.

Людина - соціальна істота, тож дисгармонія сексуальних стосунків є, передусім, порушенням людських відносин. На цих засадах сформувалася стратегія статевого виховання, яку можна назвати вихованням свідомого ставлення до сексуальності. Вона базується на тому, що дорослі - батьки, вихователі мають донести до дітей те, що сексуальність є втіленням людського прагнення до взаємодопомоги та прихильності і неможлива без любові та здатності людини до неї. Цей підхід визначає тактику сексуальної просвіти - сексуальність повинна висвітлюватися в контексті міжособистісних стосунків, сімейного життя та інтимності.

Страницы: 1 2 3 4 5 6



Позакласне читання як засіб формування читача
Безперечно, що перший крок до книги – це бажання її прочитати. Здавна відомо, що найцінніші ті книги, котрі змушують думати, шукати сенс буття, пробуджують душу людини, тобто впливають на її емоційни ...

Трудове виховання дітей молодшого шкільного в сім'ї
Трудове виховання передбачає використання в родині трудових традицій українського народу через залучення дітей до посильної праці, визначення обов'язків дитини в сім'ї: самообслуговування, догляд за ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net