Діагностика та корекція гендерних установок та статеворольових стереотипів молодшого школяра

Педагогіка: історія і сьогодення » Формування гендерних установок у дітей молодшого шкільного віку » Діагностика та корекція гендерних установок та статеворольових стереотипів молодшого школяра

Сторінка 8

узгодженість педагогічних зусиль, соціальних умов життя дитини з індивідуальними особливостями дошкільника;

довірливе, дружнє і відповідальне спілкування з дитиною;

реалізацію статевого виховання, сприяючого позитивним само змінам в особистості, індивідуальності хлопчика (дівчинки).

Загалом статева просвіта учнів є ефективною за умови дотримання принципів її реалізації:

об’єктивність, правдивість, науковість у висвітленні всього спектру питань, пов’язаних із репродуктивною функцією людини, інтимними стосунками;

спрямованість сексологічної інформації та методичне обґрунтування її впливу на формування позитивного ставлення до проблем людської сексуальності, забезпечення культу сім’ї як основного гаранта особистого щастя людини;

створення умов для дітей зі сферою сексуальних стосунків людей як відповідальних взаємин, забезпечення адаптації до нових статевих ролей у дорослому житті;

розвиток навичок встановлення та підтримання між особистісних контактів з учнями протилежної статі;

навчання основам саморегуляції сексуальної поведінки, навичкам сексуальної безпеки, вмінню утримуватись від незрілих сексуальних контактів, протистоянню сексуальному розбещенню з боку дорослих.

Для оптимізації процесу формування гендеру у молодшому шкільному віці доцільним є використання просвітницької діяльності з батьками та вчителями початкової школи у таких формах:

бесіди і лекції для батьків із залученням досвідчених фахівців (сексологів, лікарів, психологів педагогів, науковців), організаторами яких згідно функціональних обов’язків можуть бути практичний психолог, соціальний педагог, класний керівник;

консультації для учнів з врахуванням їхніх індивідуальних запитів;

тренінги;

вечори запитань і відповідей;

виставки та добірки науково-популярної літератури у шкільній бібліотеці відповідної тематики;

диспути, КВК;

анкетування батьків та вчителів.

Для діагностики та корекції гендерного ставлення особистості учня 1-4 класів практичному психологу доцільно використовувати:

ігрові методики (ігри та вправи);

проективні методики ("Намалюй людину”);

асоціативні методики ("Хто я”);

методики самооцінки ("Східці”);

методику "Особистісний диференціал”.

Не дивлячись на розуміння відмінностей між дітьми різної статі в здібностях, інтересах і нахилах, особливостей поведінки, педагогіка й нині залишається безстатевою. Розвиток жіночої суб’єктивності та ідентичності витіснений на периферію, традиційна статево-рольова соціалізація дівчаток і хлопчиків продовжує відтворювати патріархатні стереотипи взаємодії статей у суспільній і приватній сферах. Ці стереотипи та установи все частіше вступають у суперечність з реальними трансформаціями гендерних відносин у сучасному українському суспільстві, стають на заваді розкриттю індивідуальностей, рівноправ’я статей, спільного розвитку демократичних відносин. Не зважаючи на всі спроби виглядати "особистісно зорієнтованою”, така педагогіка може бути тільки імперативною в своєму прагненні відпрацьовувати єдиний гендерний конструкт, підганяючи під нього всіх.

Очевидно, що жорсткі стандарти традиційної культури щодо фемінності й маскулінності, які проводяться суспільством через школу, анахронізмом і стають об’єктивною перешкодою для ефективної соціалізації вихованців.

В умовах недиференційованого підходу до виховання хлопчиків і дівчаток, розмивання кордонів між жіночими і чоловічими соціальними ролями гендерна соціалізація здійснюється стихійно, без належної педагогічної уваги, в результаті чого формування гендерних установок та поведінки серйозно ускладнюється, а в деяких випадках набуває спотвореного, деструктивного характеру.

Недостатній рівень гендерного виховання дітей молодшого шкільного віку переважно зумовлений непідготовленістю педагогів до його повноцінного здійснення, нестачею якісної науково-популярної літератури та формалізмом у гендерній просвіті батьків.

Водночас система експериментальних досліджень, здійснена нами на базі Верховинської ЗОШ І-ІІІ ступенів (при цьому вибірка дослідження складається із 156 молодших школярів у віковому діапазоні від 6 до 10 років, в т. ч.81 дівчаток та 75 хлопчиків) та 251 члена їхніх сімей (110 мам, 83 батька, 58 бабусь та дідусів) підтвердила припущення, що провідним чинником процесу формування гендерних установок у дітей є координаційно-виховна діяльність сім’ї і школи.

Страницы: 3 4 5 6 7 8 9



Вибір та оптимальне поєднання форм і методів екологічної освіти на уроках курсу «Я і Україна» у 2 класі
Формуючи елементарні екологічні знання та уміння школярів, ми намагалися відібрати та оптимально поєднати різні форми, методи, засоби навчання так, щоб після закінчення нашого експерименту досягти хо ...

Дидактика, як мистецтво навчати
У працях Софії Русової періоду еміграції знайшли відображення і проблеми теорії навчання, найбільш повно розкриті у її «Дидактиці». Вдало використовуючи описовий та історичний методи дослідження, вче ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net