Діагностика та корекція гендерних установок та статеворольових стереотипів молодшого школяра

Основним результатом дослідження є конкретизація факторів гендерної соціалізації найближчого оточення дитини - її родини на формування гендерних установок у структурі статевої самосвідомості особистості. Експериментальним шляхом підтверджена необхідність кардинальної оптимізації змісту та засобів гендерного виховання у початковій школі на засадах взаємодії з сім’єю.

У процесі дослідження даної проблеми ми дійшли наступних висновків:

1. Жіночі та чоловічі ролі залежать від багатьох соціально-культурних умов і змінюються від культури до культури; уявлення про мужність-жіночність є неоднаковим для різних епох, в різних економічних і соціальних умовах, національних прошарках населення, культурних традиціях; кордони між сімейними, соціальними і громадськими ролями статей постійно змінюються, що накладає відбиток на уявлення про "я - концепцію" і "я - образи” чоловіка та жінки;

2. Формуюча сила культурних сподівань та очікувань проявляється в уявленнях про те, як повинні поводитися чоловік і жінка, хлопчик і дівчинка; в процесі статевої соціалізації дитини і засвоєння нею гендерних ролей формується індивідуальний статево-рольовий тип поведінки;

3. Психологічна стать дитини активно формується в дитинстві, збагачується й ускладнюється на кожному етапі психосексуального розвитку і завершується цей процес в основному у юнацькому віці; у молодшому шкільному віці формується статево-рольові орієнтації, гендерні установки щодо орієнтації на маскулінні, фемінні та андрогінні цінності, але статево-рольовий тип поведінки залишається ще незавершеним.

4. Зміна культурних стереотипів маскулінності і фемінності; зміни в структурі гендерних ролей та соціокультурних гендерних стереотипів. Вони стають менш жорсткими, менш полярними. Ці зміни поєднуються у рекламі з традиційними гендерними установками.

5. Слабшають культурні заборони у ставленні до еротики, сексу, стосунків між статями; Зміни характеру соціалізації дітей, в т. ч. молодших школярів, переважаюче зростання впливу товариства однолітків порівняно з впливом батьків. Спільне шкільне навчання зменшує статеву сеграцію.

6. Зростання необхідності перегляду системи традиційної шкільної освіти у зв'язку із здійсненням у ній ранньої гендерної стереотипізації на основі сексистських установок, із домінуванням маскулінного стандарту патріархальної культури.

7. До завдань гендерного виховання, спрямованих на розвиток різних сфер жіночої/чоловічої індивідуальності у дітей молодшого шкільного віку (6 (7) - 10 років) у процесі гендерної соціалізації відносяться такі:

допомога в пізнанні дитиною самої себе, в усвідомленні власного типу "Я" хлопчика/дівчинки;

розвиток здатності і формування готовності встановлювати щирі, шанобливі, партнерські відносини з дорослими, однолітками;

розвиток комунікальних умінь, навичок щодо реалізації різноманітного статевого репертуару в ігрових ситуаціях і реальній життєдіяльності початкової школи;

формування уявлень про правила поведінки з незнайомими людьми і навичок особистої безпеки.

8. Для оптимізації процесу формування гендеру у молодшому шкільному віці доцільним є використання просвітницької діяльності з батьками та вчителями початкової школи у таких формах:

бесіди і лекції для батьків із залученням досвідчених фахівців (сексологів, лікарів, психологів педагогів, науковців), організаторами яких згідно функціональних обов’язків можуть бути практичний психолог, соціальний педагог, класний керівник;

консультації для учнів з врахуванням їхніх індивідуальних запитів;

тренінги;

вечори запитань і відповідей;

виставки та добірки науково-популярної літератури у шкільній бібліотеці відповідної тематики;

диспути, КВК;

анкетування батьків та вчителів.

9. Для діагностики та корекції гендерного ставлення особистості учня 1-4 класів практичному психологу доцільно використовувати:

ігрові методики (ігри та вправи);

проективні методики ("Намалюй людину”);

асоціативні методики ("Хто я”);

методики самооцінки ("Східці”);

методику "Особистісний диференціал”.