Вибір та оптимальне поєднання форм і методів екологічної освіти на уроках курсу «Я і Україна» у 2 класі

Порівняння результатів відповідей показав, що серед учнів експериментального класу більше тих, хто прагне охороняти природу.

Таким чином, кількісний і якісний аналіз результатів проведеного дослідження свідчить про позитивний вплив експериментальної методики на якість екологічних знань, умінь та навичок учнів.

Результати дослідження зводяться до такого:

1. Аналіз проблеми в науковій літературі показав, що екологічна освіта є неперервним процесом навчання, виховання і розвитку особистості, спрямованим на формування системи наукових і практичних знань, ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності, які забезпечують відповідальне ставлення людини до навколишнього середовища.

2. З’ясовано завдання екологічної освіти, що стоять перед початковою школою:

– формування елементарних знань про природу та взаємозв’язки у ній, взаємодію і взаємовплив людини і природи, про норми і правила екологічно доцільної поведінки;

– формування вміння встановлювати екологічні взаємозв’язки у природі;

– виховання у школярів ціннісного і відповідального ставлення до навколишнього середовища і здоров’я, формування готовності до його активної охорони

– формування здорового способу життя та навичок екологічно доцільної поведінки, активної життєвої позиції;

– виховання любові до природи та вміння поводитися в природному середовищі.

3. З’ясовано, що умовами реалізації екологічної освіти є:

– врахування вікових, індивідуально-психологічних та пізнавальних особливостей учнів;

– організація безпосередньої діяльності учнів з питань охорони навколишнього середовища, своє місцевості під час навчально-пізнавальної і суспільно-корисної праці;

– відбір оптимальних форм, методів та засобів навчання і виховання;

– виховання в учнів бережливого, чуйного, господарського ставлення до навколишнього середовища особистим прикладом вчителя.

3. Виявлено, що навчальний курсу «Я і Україна» забезпечує природничо-наукову основу розуміння молодшими школярами необхідності охорони природи, оскільки в цьому курсі особлива увага приділяється формуванню конкретних знань про неживу і живу природу.

4. Схарактеризовано основні форми навчання у процесі здійснення екологічної освіти (урок, позакласна робота, позаурочна робота); методи і засоби навчання (бесіда, розповідь, спостереження, дидактична гра, завдання екологічного змісту, загадки, прислів’я, приказки).

4. Виявлено, що вивчення курсу «Я і Україна» забезпечує формування в учнів 2 класу таких екологічних знань: значення Сонця для природи; взаємозв’язки в живій і неживій природі; зміни упродовж року; роль рослин і тварин в житті людини; необхідність охорони рослин і тварин; норми етичного, естетичного, морального ставлення до об’єктів природи; значення повітря, води, ґрунту для всього живого і людини.

5. Визначено етапи формування екологічних знань: 1) формування в учнів мотивів необхідності і бажання, прагнення та інтересу до пізнання об’єктів та явищ живої природи; 3) усвідомлення школярами взаємозв’язків у природі; необхідності шанобливого ставлення до природи; 3) оволодіння нормами та правилами поведінки в природному середовищі.

6. Здійснено вибір і оптимальне поєднання форм, методів і засобів навчання до уроків курсу «Я і Україна» з метою формування екологічних знань у молодших школярів за такими принципами: відповідність меті і завданням екологічної освіти, змісту навчального матеріалу, врахування етапів формування екологічних знань. Їх ефективність доведено у педагогічному експерименті.