Система національного виховання у поглядах Г. Ващенка

Педагогіка: історія і сьогодення » Національне виховання у науковому здобутку Г. Ващенка » Система національного виховання у поглядах Г. Ващенка

Сторінка 1

Історична доля українського народу склалася так, що він постійно мав відстоювати своє право на вільне, незалежне ні від кого існування. Чи то в кривавій борні з відкритими ворогами-загарбниками, чи долаючи моральне нищення національного духу, національних культурних надбань багатьох поколінь.

Після татаро-монгольської навали український народ постійно перебував під економічним, політичним і національним гнітом то польсько-литовського, то австро-угорського, то російського панування. Чужоземні поневолювачі намагалися знищити державність, незалежність і саму назву України.

Та впродовж століть справжній патріотизм духовних достойників українського народу не давав загинути, а, навпаки, сприяв збагаченню скарбниці національної мудрості, народної культури. Постаті М. Грушевського, Лесі Українки, І. Франка, Т. Шевченка та багатьох інших були і залишаються провідниками національної ідеї. Серед таких постатей – педагог, вчений, творець української національної педагогічної системи – Г.Ващенко.

Проблема створення саме національної системи виховання, відродження національних морально-духовних вартостей, що піднімалася Г. Ващенком ще на початку ХХ століття, є актуальною і в наш час. Політики та економісти на початку становлення України як суверенної держави робили ставку на відбудову економіки, соціальної сфери, не звертаючи увагу на зруйновану та понівечену духовність, національну культуру. Тепер приходить розуміння: без розвитку культури, освітньо-виховної системи, передусім в національному руслі, без усвідомлення простої істини “чиїх батьків ми діти”, не можливе утвердження економічно і політично сильної, демократичної, правової держави.

Багато поколінь українців виховувалось на чужих педагогічних системах, відірвано від власних національних педагогічних джерел.

Виховували то “гвинтиків” величезної машини, що мала назву СРСР, то космополітів – жителів Всесвіту, – без роду і батьківщини. Але ще К. Ушинський писав, що “загальної системи народного виховання для всіх немає не тільки на практиці, а й у теорії . У кожного народу своя особлива національна система виховання”.

Тому потрібно повертатися до життєдайних національних джерел української педагогіки. Джерела ці – козацька педагогіка, Г. Ващенко, Б. Грінченко, О. Довженко, І. Огієнко, С. Руссова, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський, І. Франко та інші.

Добре, що звертаємось до їхніх поглядів, думок, ідей сьогодні, відроджуючи національну пам’ять, честь, самоповагу.

Широко знаним був Г. Ващенко у 20-х роках, коли працював професором, завідувачем кафедри педагогіки у Полтавському інституті народної освіти. Тоді за його підручником “Загальні методи навчання” (вийшов друком 1929 року) вчилися, власне, у всіх українських педагогічних інститутах та технікумах.

У 1933-му Г. Ващенка звинуватили в націоналізмі. Був звільнений з роботи, а згодом еміґрував. Після закінчення 2-ї світової війни Г. Ващенко став професором Українського Вільного Університету у Мюнхені. Упродовж кількох років був також ректором Мюнхенської Богословської Академії. Він стає ідейним наставником української молоді в еміґрації, зокрема СУМу – Спілки Української Молоді. У повоєнні роки активно працює над проблемами освіти і виховання молоді, видає ряд наукових праць. Серед них: “Виховний ідеал” , “Загальні методи навчання”, “Завдання виховання української молоді”, “Релігія і майбутнє людства”, “Основні лінії у розвитку совєтської педагогіки і школи”, “Соціалізм й індивідуалізм у світлі християнства”, “Релігійне виховання молоді”, “Виховання любові до Батьківщини”, “Психологія в СРСР”, “Основи естетичного виховання”, “Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру”, “Традиційне коріння більшовицького тоталітаризму і підступництва”, “Український ренесанс ХХ століття”.

На початку 50-х років побачила світ наукова праця “Проект системи освіти в самостійній Україні”. Це у той час, коли Україна була в складі СРСР і про самостійність не могло бути й мови. Але Г. Ващенко вірив, що Україна стане суверенною державою. І їй обов’язково потрібна власна система освіти, яка, впевнений Г. Ващенко, “має відповідати перш за все соціально-політичному устроєві держави, а також психології народу та його національним традиціям” Величезного значення у розбудові української освіти Г. Ващенко надавав ідеологічному факторові: “Не тільки всі галузі духовної культури народів, як релігія, наука, мистецтво, а навіть матеріальна культура залежать від ідеології. Не виробничі відношення обумовлюють їх, як це намагаються довести марксисти, а в першу чергу ідеологія”.

І далі: “Безперечно, сама ідеологія деякою мірою обумовлюється геополітичними й економічними чинниками, але зводити її всю до цих чинників нема жодних підстав”.

Пророчим виявилося твердження Г. Ващенка про те, що коли дійде справа до мирного будівництва на Україні, народ може виявити повну непідготованість, і це призведе до того, що якісь спритні чужинці опанують народом.

Адже раз по раз, навіть на державному рівні, чути пропозиції про утвердження російської мови як другої офіційної поряд з українською. І це при статистиці: 80% україномовного населення в країні.

Страницы: 1 2 3



Мета, завдання, засоби фізичного виховання в дошкільних установах
Система фізичного виховання в дошкільних установах є єдністю мети, завдань, засобів, форм і методів роботи, направлених на зміцнення здоров'я і всебічний фізичний розвиток дітей. Вона одночасно є під ...

Проблема здібностей в психології
Проблема психології здібностей завжди перебувала в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних психологів. Це одна із найважливіших і найактуальніших проблем виховання. Вона хвилює батьків, вчителів і, зви ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net