Методи психолого-педагогічних досліджень

Кожна наука є цілісною системою. Вона включає методи дослідження, теорію, систему досліджень, має свій власний предмет дослідження. Розпочинається наука там, де проводять дослідження, не обмежуються авторитетними висновками, перевіряються, а не приймаються на віру висновки, пропозиції, від кого б вони не надходили. Наука передбачає організацію, розробку спеціальних методів, за допомогою яких знаходять відповіді на питання про властивості предметів, явищ, зв’язки і взаємозв’язки між предметами та явищами, умови, за яких ці зв’язки і взаємозв’язки виявляються.

У психолого-педагогічних дослідженнях виокремлюють такі основні етапи, як:

1. Постановка проблеми – дослідник повинен визначити, що конкретно він збирається вивчати.

Проблема – це складне теоретичне чи практичне питання, що потребує спеціального вивчення і позитивного розв’язання, тобто це те, що невідомо в науці, і тому не може бути здобуте шляхом простого перетворення наявної наукової інформації;

Сутність проблеми – суперечності між науковими фактами та їх теоретичним осмисленням, між науковими теоріями, що знаходяться в стані конкуренції. Джерелом проблеми є утруднення, конфлікти, «вузькі місця», що породжуються реальною практикою. Для переходу від практичного завдання до наукової проблеми необхідно: визначити, яких наукових знань не вистачає для вирішення наявного практичного завдання; визначити чи є ці необхідні знання в науці.

Крім того, дослідник зобов’язаний виявити вихідні положення визначеної наукової проблеми (теоретичні та практичні передумови), довести, що у нього є «поле» самостійного пошуку, що наука накопичила необхідні наукові знання та засоби, щоб цей пошук було здійснено позитивно.

Під час вибору та обґрунтування проблеми дослідження необхідно враховувати:

Суперечливість проблеми, оскільки в процесі вивчення будь-якого феномену, завжди є елементи старого й нового, тому потрібно чітко визначити, що саме має цінність для нового, а що підлягає оновленню;

Істинність проблеми – чи дійсно питання підлягає вивченню і невідоме для науки;

Місце досліджуваної проблеми в науці;

Зіставлення і сторичного та логічного – чи дійсно визначена проблема, це результат закономірного розвитку психологічної або педагогічної науки;

Виокремлення головного напрямку дослідження, оскільки в будь-якому дослідженні повинна бути провідна ідея.

Під час обґрунтування актуальності проблеми дослідник має право на творчий підхід. Проте в різній послідовності висвітлюються такі аспекти:

Соціальна аргументація педагогічної проблеми (які нові соціальні умови та передумови визначають актуальність досліджуваного педагогічного феномену, висвітлення певної проблеми в офіціальних документах: законах держави, національних державних програмах тощо);

Загальнонаукова аргументація цієї проблеми (філософські посилання, обґрунтування проблеми з позиції сучасної педагогічної та психологічної думки, інших наук про людину);

Історико-аналітичне обґрунтування проблеми з позиції розвитку педагогічної думки в минулому і сучасному;

Обґрунтування проблеми з погляду психологічної або педагогічної практики.

Суперечності, що міститься в проблемі, мають прямо або побічно знайти своє відображення у формулюванні теми дослідження.