Самооцінка учнів в виховній роботі

Мелітопольська школа № 25 з 1975 року веде планомірну роботу з учнями початкових класів з їх самоорганізації, самооцінки й самовиховання.

Систематично, приблизно раз на місяць, діти пишуть твори або заповнюють анкети для розвитку самоаналізу й самооцінки.

Теми творів у початкових класах:

1. Мої гарні діла.

2. З кого я хочу брати приклад.

3. Мій сусід по парті.

4. Яким я не хочу бути.

5. Мої гарні та погані якості.

6. За що цінують людину в нашій країні.

7. Чому не можна ображати дівчаток.

8. Як готувати домашні завдання.

9. Який я насправді.

Діти поступово привчаються до взаємо- і самоконтролю, до взаємо- і самооцінки.

Взаємовідносини вчителів і учнів у цьому експерименті будуються на добрих підставах: всі діла (навчальні, виховні) обговорюються й виконуються колективно, результати також оцінюються колективно, гласно. Учитель працює, спираючись на колектив дітей, через колектив, який і формується в такій спільній роботі.

Низька самооцінка учня сприяє прояву високого рівня шкільної тривожності. Для визначення самооцінки пропонується використовувати в роботі методику А. Ліпкіної «Три оцінки».

Для реалізації методики учням пропонується виконати будь-яке навчальне завдання в письмовій формі. Психолог разом з учителем оцінює роботу учнів трьома оцінками: адекватною, завищеною, заниженою. Перед роздаванням зошитів учням говорять: «Три учительки з різних шкіл перевіряли ваші роботи. У кожної склалося різне враження про виконане завдання, й тому вони поставили різні оцінки. Обведи кільцем ту оцінку, з якою ти згоден». Потім в індивідуальній бесіді з учнем з'ясовуються відповіді на наступні питання.

1. Яким учнем ти себе вважаєш: середнім, слабким чи сильним?

2. Які оцінки тебе тішать, які засмучують?

3. Твоя робота заслуговує на оцінку «5», а вчителька поставила тобі оцінку «8». Чи зрадієш ти цьому, чи це тебе засмутить?

Рівень самооцінки школярів визначається на підставі отриманих даних за такими показниками:

•збіг чи незбігання самооцінки з адекватною оцінкою вчителя;

•характер аргументації самооцінки:

а) аргументація, спрямована на якість виконаної роботи;

б) будь-яка аргументація;

в) усталеність чи неусталеність самооцінки, за якою роблять висновки про ступінь збігу характеру виставленої учнем самому собі оцінки й відповідей на поставлені запитання.

Зауваження: через те, що оцінки в 1 класі не виставляються, пропонуємо інший вид оцінювання.

А питання 2, 3 слід замінити питаннями:

1. Які зауваження вчителя при оцінюванні тебе тішать, які засмучують?

2. Твоя робота заслуговує на середній вид оцінювання, а вчителька оці нила твою роботу високою похвалою. Чи радітимеш ти цьому, чи за смутишся?

Досить високий рівень шкільної тривожності дітей і, до речі, зниження у них самооцінки характерні для першокласників

Виділяти дітей зі шкільною тривожністю й починати з ними роботу доцільно у другій половині 1-го семестру.

Дітей із різними формами шкільної тривожності у перших класах за раз до 30-35%.

Для дітей, які характеризуються високою шкільною тривожністю, характерні нерозвиненість суттєвих передумов навчальної діяльності, таких як уміння слухати й точно виконувати вказівки дорослого.

Робота з підвищення самооцінки також є однією з важливих складових роботи з формування самоосвітніх навичок.

Діти, які мають занижену самооцінку, що виражається в побоюванні братися за нове складне завдання, обвинуваченні себе в багатьох невдачах, повинні частіше підлягати маніпулятивним впливам із боку дорослих.