Взаємозв’язок кіномистецтва та художньої літератури

Сторінка 1

Вихід у світ багатосерійного кінофільму В.Бортко "Майстер і Маргарита" − не тільки найяскравіша подія в культурному житті, а й подія, яка визначила перспективи подальшого суспільного розвитку, оскільки в цьому фільмі знайшов своє вираження той рубіж світобачення, який суспільство повинно усвідомлено здолати для того, щоб віднайти волю від атеїзму і не впасти при цьому у відвертий сатанізм. Біля цього рубежу світобачення вільно чи невільно опинилися десятки мільйонів телеглядачів, більшість з яких просто не мають часу та сил для того, щоб думати про ту життєву проблематику, яка спочатку виявилася в тексті роману "Майстер і Маргарита", а через 65 років – в однойменному фільмі кінорежисера Володимира Володимировича Бортко.

Перш ніж говорити про екранізацію "Майстра та Маргарити" В.Бортко, потрібно пояснити дещо, що стосується взаємозв’язків кіномистецтва та художньої літератури.

Екранізація (франц. Ecran, букв. – заслін, ширма) – відтворення засобами кіно і телебачення творів іншого виду мистецтва (літератури, театру, в т. ч. опери, балету). Зводячись довгий час до ілюстрації, "живих картин", навіяних сюжетом відомих творів, екранізація поступово набуває все більшої глибини інтерпретації літератури та художньої самостійності. Витлумачення стає нерідко полемічним, супроводжується зміною історичного і національного колориту, місця дії. "Оптимальною" екранізацією вважать здебільшого тоді, коли метою кінематографістів створення мистецької аналогії екранізованого твору, переклад його на мову кіно із збереженням головних особливостей змісту і стилю першоджерела. При цьому цілком природним стає факт відмови від "буквалізму перекладу", скорочення супутніх сюжетних ліній, більша концентрація дії чи духовного сенсу зображуваного.

Будь-яка екранізація – хоча б у момент своєї появи – не самостійний твір кіномистецтва. Необхідно розуміти, що через обмежену тривалість фільму певним часовим форматом кінопрокатом, екранізація не може вмістити всі репліки персонажів; усі сцени, через які проходить розвиток сюжету; всі авторські коментарі до розвитку сюжетних ліній. При цьому частина словесних авторських описів обставин, через які проходить дія, замінюється відеорядом, через що краса літературного тексту в екранізації втрачається, оскільки відеоряд зовсім необов’язково викличе в свідомості глядача той авторський текст, який певний відеоряд заміщує в фільмі. Окрім того, всякий літературний текст містить замовчування, які в екранізації певним чином розкриваються в її відеоряді або не потрапляють до нього.

І найголовніше – багато літературних творів мають підтекст – об’єктивно однозначний (хоча він може бути багатогранним) сенс, не виражений автором в прямій розповіді, який читач – залежно від його інформованості та розвитку творчих здібностей – може виявити чи зрозуміти сам в той чи іншій мірі повноти та детальності. Власне кажучи наявність такого підтексту вирізняє видатні твори художньої літератури від пересічних творів-одноднівок та підробок графоманів. Підтекст є свого роду засобом зв’язку тексту літературного твору через психіку людей з реальним життям суспільства.

Підтекст може існувати, і в цьому випадку він об’єктивний в силу об’єктивності інформації та засобів її кодування. Проте доступ до інформації підтексту, якщо він присутній в літературному творі, обумовлений суб’єктивізмом читача: його інтелектом, увагою, культурою мислення. Тому в силу особливостей психіки читача об’єктивно існуючий у творі підтекст може бути йому недоступний, і ця суб’єктивно обумовлена недоступність значення підтексту, може призвести читача до думки, що ніякого другого значеннєвого ряду в прочитаному ними творі немає; чи його власна фантазія буде надавати під виглядом другого значеннєвого ряду дещо, чому в житті немає місця. Характерна ознака другого значеннєвого ряду – його життєвість, тобто наявність в житті як такої інформації, властивої другому значеннєвому ряду літературного твору незалежно від самого літературного твору. Іншими словами, текст стає життєвим висновком тієї інформації, яка постає перед читачем як підтекст, і по відношенню до цієї інформації життя, а рівно підтексту літературний твір є свого роду "проявителем", яким ще потрібно вміти користуватися.

І власне питання про відображення в екранізації підтексту – другого значеннєвого ряду (якщо він є в літературному творі) – головне питання під час створення екранізації будь-якого літературного твору.

При цьому можуть виникати парадоксальні ситуації: повнота та детальність цитування літературного твору в фільмі зовсім не гарантує того, що:

другий значеннєвий ряд буде доступним через екранізацію так само, як він доступний через її літературну першооснову (тобто оригінальний другий значеннєвий ряд літературного твору може бути закритим саме його екранізацією);

Страницы: 1 2



Психолого-педагогічні засади розв'язання проблеми в інноваційній технології оцінювання
Протягом багатьох років у нашій школі була нормативною 5-бальна система оцінювання. Наукові ж пошуки, численні дорікання з боку практиків довели, що система критеріїв оцінювання, на яку спиралися вчи ...

Особливості вищої біотехнологічної освіти
Метою вищої професійної освіти, як відомо, являється не вузькопрофесійна підготовка, а широка природничо-наукова, загальнокультурна, соціально і індивідуально значуща підготовка, що безперервно розви ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net