Взаємозв’язок кіномистецтва та художньої літератури

Сторінка 1

Вихід у світ багатосерійного кінофільму В.Бортко "Майстер і Маргарита" − не тільки найяскравіша подія в культурному житті, а й подія, яка визначила перспективи подальшого суспільного розвитку, оскільки в цьому фільмі знайшов своє вираження той рубіж світобачення, який суспільство повинно усвідомлено здолати для того, щоб віднайти волю від атеїзму і не впасти при цьому у відвертий сатанізм. Біля цього рубежу світобачення вільно чи невільно опинилися десятки мільйонів телеглядачів, більшість з яких просто не мають часу та сил для того, щоб думати про ту життєву проблематику, яка спочатку виявилася в тексті роману "Майстер і Маргарита", а через 65 років – в однойменному фільмі кінорежисера Володимира Володимировича Бортко.

Перш ніж говорити про екранізацію "Майстра та Маргарити" В.Бортко, потрібно пояснити дещо, що стосується взаємозв’язків кіномистецтва та художньої літератури.

Екранізація (франц. Ecran, букв. – заслін, ширма) – відтворення засобами кіно і телебачення творів іншого виду мистецтва (літератури, театру, в т. ч. опери, балету). Зводячись довгий час до ілюстрації, "живих картин", навіяних сюжетом відомих творів, екранізація поступово набуває все більшої глибини інтерпретації літератури та художньої самостійності. Витлумачення стає нерідко полемічним, супроводжується зміною історичного і національного колориту, місця дії. "Оптимальною" екранізацією вважать здебільшого тоді, коли метою кінематографістів створення мистецької аналогії екранізованого твору, переклад його на мову кіно із збереженням головних особливостей змісту і стилю першоджерела. При цьому цілком природним стає факт відмови від "буквалізму перекладу", скорочення супутніх сюжетних ліній, більша концентрація дії чи духовного сенсу зображуваного.

Будь-яка екранізація – хоча б у момент своєї появи – не самостійний твір кіномистецтва. Необхідно розуміти, що через обмежену тривалість фільму певним часовим форматом кінопрокатом, екранізація не може вмістити всі репліки персонажів; усі сцени, через які проходить розвиток сюжету; всі авторські коментарі до розвитку сюжетних ліній. При цьому частина словесних авторських описів обставин, через які проходить дія, замінюється відеорядом, через що краса літературного тексту в екранізації втрачається, оскільки відеоряд зовсім необов’язково викличе в свідомості глядача той авторський текст, який певний відеоряд заміщує в фільмі. Окрім того, всякий літературний текст містить замовчування, які в екранізації певним чином розкриваються в її відеоряді або не потрапляють до нього.

І найголовніше – багато літературних творів мають підтекст – об’єктивно однозначний (хоча він може бути багатогранним) сенс, не виражений автором в прямій розповіді, який читач – залежно від його інформованості та розвитку творчих здібностей – може виявити чи зрозуміти сам в той чи іншій мірі повноти та детальності. Власне кажучи наявність такого підтексту вирізняє видатні твори художньої літератури від пересічних творів-одноднівок та підробок графоманів. Підтекст є свого роду засобом зв’язку тексту літературного твору через психіку людей з реальним життям суспільства.

Підтекст може існувати, і в цьому випадку він об’єктивний в силу об’єктивності інформації та засобів її кодування. Проте доступ до інформації підтексту, якщо він присутній в літературному творі, обумовлений суб’єктивізмом читача: його інтелектом, увагою, культурою мислення. Тому в силу особливостей психіки читача об’єктивно існуючий у творі підтекст може бути йому недоступний, і ця суб’єктивно обумовлена недоступність значення підтексту, може призвести читача до думки, що ніякого другого значеннєвого ряду в прочитаному ними творі немає; чи його власна фантазія буде надавати під виглядом другого значеннєвого ряду дещо, чому в житті немає місця. Характерна ознака другого значеннєвого ряду – його життєвість, тобто наявність в житті як такої інформації, властивої другому значеннєвому ряду літературного твору незалежно від самого літературного твору. Іншими словами, текст стає життєвим висновком тієї інформації, яка постає перед читачем як підтекст, і по відношенню до цієї інформації життя, а рівно підтексту літературний твір є свого роду "проявителем", яким ще потрібно вміти користуватися.

І власне питання про відображення в екранізації підтексту – другого значеннєвого ряду (якщо він є в літературному творі) – головне питання під час створення екранізації будь-якого літературного твору.

При цьому можуть виникати парадоксальні ситуації: повнота та детальність цитування літературного твору в фільмі зовсім не гарантує того, що:

другий значеннєвий ряд буде доступним через екранізацію так само, як він доступний через її літературну першооснову (тобто оригінальний другий значеннєвий ряд літературного твору може бути закритим саме його екранізацією);

Страницы: 1 2



Методичні рекомендації щодо підвищення ефективності здійснення диференціації навчання на уроках біології
Педагог має визначити, знати, враховувати індивідуальні особливості своїх учнів, їхній фізичний розвиток, темперамент, характер, волю, мислення, почуття, інтереси, щоб спираючись на позитивне, усуват ...

Самоконтроль і розвиток комунікативних умінь, здібностей, соціальних установок у спілкуванні
Якщо умовою продуктивної комунікативної поведінки вчителя є його індивідуальний стиль спілкування, то в процесі професійного самовиховання важливо не тільки розібратися в питаннях техніки комунікації ...

Читання як вид навчальної діяльності

Громадянська освіта

Читання - основний засіб навчання, інструмент пізнання навколишнього світу. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.pedahohikam.net